ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/16230.05.11
За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоКомунального підприємства «ЖИТЛОВИК»
Простягнення 130 140,43 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № Д07/2011/04/22-17 від 22.04.11 р.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «ЖИТЛОВИК»про стягнення 112 555,90 грн. основного боргу, 13 543,49 інфляційної складової боргу та 4 041,04 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 621747 від 01.02.2007 р. та додатками до нього щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді.
Ухвалою суду від 05.05.11 р. було порушено провадження у справі № 37/162 та призначено її розгляд на 30.05.11 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 30.05.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 05.05.11 р. надав витребувані судом документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, а також надав суду документи про зміну назви позивача, які було залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання 30.05.11 р. не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 11.05.11 р., яке підтверджує отримання 16.05.11 р. відповідачем ухвали про порушення провадження у даній справі.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача у даному судовому засіданні, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яке перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством «ЖИТЛОВИК»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 621747 від 01.02.07 р., відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктом 2.1 договору № 621747 від 01.02.07 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з п. 2.2.1 договору № 621747 від 01.02.07 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.
Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.
Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 621747 від 01.02.07 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).
Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 621747 від 01.02.07 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.
Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 621747 від 01.02.07 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 -не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 621747 від 01.02.07 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) -від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.
Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 621747 від 01.02.07 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:
- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;
- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 621747 від 01.02.07 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 621747 від 01.02.07 р., споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з липня 2008 р. до березня 2011 р., відомості обліку за період з 23.06.08 р. до 24.01.11 р., Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.08 р. до 01.04.2011 р. становила 317 267,41 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 621747 від 01.02.07 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 204 711,51 грн., у зв'язку з чим станом на 01.04.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 112 555,90 грн.
За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «ЖИТЛОВИК»про стягнення стягнення 112 555,90 грн. основного боргу, 13 543,49 інфляційної складової боргу та 4 041,04 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 621747 від 01.02.2007 р. та додатками до нього щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 621747 від 01.02.07 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.
З наданої позивачем у судовому засіданні 30.05.11 р. довідки про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплоененргію Комунальним підприємством «ЖИТЛОВИК»за період з липня 2008 р. до квітня 2011 р. судом вбачається, що основний борг відповідача за спожиту теплову енергію за договором № 621747 від 01.02.07 р. становить 112 409,39 грн.
Слід зазначити, що частина платежів на суму 146,51 грн. була вчинена відповідачем до звернення позивача з даним позовом.
Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 146,51 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 112 409,39 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства «ЖИТЛОВИК»суми основного боргу за договором № 621747 від 01.02.07 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 112 409,39 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 13 543,49 грн. інфляційної складової боргу та 4 041,04 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 621747 від 01.02.07 р. за період з 01.12.08 р. до 01.03.11 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8 % відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого підлягають стягненню з Комунального підприємства «ЖИТЛОВИК»інфляційні нарахування за період з 01.12.08 р. до 01.03.11 р. у розмірі 12 161,07 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 382,42 грн. інфляційних нарахувань.
Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 621747 від 01.02.07 р. станом на 01.04.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4 041,04 грн. трьох відсотків річних.
Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «ЖИТЛОВИК»підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі даного позову Публічним акціонерним товариством «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»було сплачено державне мито відповідно до платіжних доручень № 1775 від 21.03.11 р. в сумі 206,39 грн. та № 1259 від 01.03.11 р. в сумі 1 141,73 грн., що разом становить 1 348,12 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 1 301,40 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 46,72 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «ЖИТЛОВИК»(01013, м. Київ, вул. Кіквідзе, 21, код ЄДРПОУ 05418023) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 112 409 (сто дванадцять тисяч чотириста дев'ять) грн. 39 коп. основного боргу, 12 161 (дванадцять тисяч сто шістдесят одну) грн. 07 коп. інфляційної складової боргу, 4 041 (чотири тисячі сорок одну) грн. 04 коп. трьох відсотків річних, 1 301 (одна тисяча триста одну) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У позовних вимогах про стягнення 1 382,42 грн. інфляційної складової боргу та 146,51 грн. основного боргу відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.