ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 56/9001.06.11
Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімметрон -Україна"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікоїл Лтд"
простягнення 52961,00 грн.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 представник;
від відповідачаОСОБА_2 -представник.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні
18.05.2011 року оголошено перерву до 01.06.2011 року
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімметрон -Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоїл ЛТД" пені на загальну суму 52961,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо повернення суми позики, у строки передбачені договором, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня, яка нарахована за період прострочення.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, оскільки пеня нараховується за шість місяців, тобто до 30.03.2010, а строк протягом якого позивач мав право звернутись до суду за захистом свого права сплив 30.03.2011 року.
Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва
31.07.2009 року між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено договір №31/07 про надання безпроцентної позики, згідно п.п. 1.1, 1.2 якого позивач надає відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову позику у розмірі 680 000,00 грн., а останній зобов'язався повернути позику у визначений Договором строк.
У відповідності до п. 2.1 Договору, позика надається на до 31 серпня 2009 року.
28.08.2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору у відповідності з якою п. 2.1 Договору викладено у новій редакції, а саме, що позика надається на строк по 30 вересня 2009 року. За умовами п. 2.3 Договору в редакції Угоди позичальник зобов'язується повернути всю суму позики не пізніше 30 вересня 2009 року.
Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 №25/576 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімметрон - Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл Лтд", на виконання умов Договору від 31.07.2009 № 31/07 позивачем 21.08.2009 було перераховано відповідачу 680 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №60 від 21.08.2009, частина з яких відповідачем у строки передбачені договором повернута не була, у зв'язку з чим між позивачем та відповідачем виник спір щодо повернення суми позики та сплати пені за несвоєчасне повернення позики.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі № 25/576 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікоіл Лтд", у строки передбачені договором № 31/07, не повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімметрон - Україна", позику у розмірі 340 000,00 грн. За таких обставин, судом вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл Лтд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімметрон - Україна" не повернуту частину позики у розмірі 340000,00 грн., пеню у розмірі 6283,20 грн. нараховану за період з 01.10.2009 по 02.11.2009року, 3% річних у розмірі 922,19 грн.
Рішення суду набрало законної сили 09.03.2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, факт порушення відповідачем строків, передбачених договором № 31/07, повернення позики у розмірі 3400000,00 грн. не доводиться знову.
На виконання рішення суду та договору № 31/07 відповідач 02.03.2010 перерахував позивачу 40000,00 грн.
19.04.2010 відповідач надав позивачу гарантійний лист № 602, в якому зобов'язався погасити основний борг за договором позики № 31/07 наступним чином: 30000,00 грн. -до 30.04.2010; 30000,00 грн. -до 30.05.2010; 30000,00 грн. -до 30.06.2010; 30000,00 грн. -до 30.07.2010; 30000,00 грн. -до 30.08.2010; 30000,00 грн. -до 30.09.2010; 30000,00 грн. -до 30.10.2010; 30000,00 грн. -до 30.11.2010; 30000,00 грн. -до 30.12.2010; 30000,00 грн. -до 30.01.2011, а нараховані за рішенням суду штрафні санкції у сумі 7205,39 грн. до 30.04.2010 та понесені судові витрати на суму 3708,05 грн. до 30.05.2010.
Крім того, відповідач надав позивачу гарантійний лист № 602, в якому зобов'язався нарахувати за період, починаючи з 03.11.2009 та сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення від суми наявного боргу, за порушення строків повернення позики за договором № 31/07. Також відповідачем зазначено, що він гарантує нараховувати та сплачувати пеню частинами в день погашення основного боргу, починаючи з 30.06.2010 року.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач заборгованість, про стягнення якої вирішено в межах справи № 25/576, сплатив наступним чином: 30000,00 грн. +7205,39 грн. сплачено 19.04.2010; 30000,00 грн. сплачено 27.05.2010; 30000,00 грн. сплачено 09.08.2010; 30000,00 грн. сплачено 20.08.2010; 30000,00 грн. сплачено 02.09.2010; 30000,00 грн. сплачено 22.09.2010; 30000,00 грн. сплачено 27.10.2010; 30000,00 грн. сплачено 16.12.2010; 30000,00 грн. сплачено 29.12.2010; 15000,00 грн. сплачено 04.02.2011; 15000,00 грн. сплачено 24.02.2011.
Як зазначає позивач, відповідач зобов'язання щодо нарахування та сплати пені за порушення строків повернення позики, які були гарантовані листом № 603, не виконав.
Відповідач доказів сплати пені, не надав. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 03.11.2009 по 23.02.2011 року у розмірі 52961,00 грн.
Заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як встановлено судом вище, відповідач у строк до 30.09.2009 частину позики у розмірі 340000,00 грн. не повернув, чим порушив зобов'язання передбачене договором.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов'язання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку порушення строків повернення позики відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період заборгованості.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що сторонами погоджено в договорі нарахування пені за весь період заборгованості, тобто за період понад шість місяців.
Матеріалами справи підтверджується, що повернення позики у розмірі 340000,00 грн. здійснювалось відповідачем частинами по 40000,00 грн., 30000,00 грн., 15000,00 грн. з 02.03.2010 по 24.02.2011.
Отже, заборгованість відповідача по договору № 31/07 була остаточно погашена 24.02.2011 року, хоча договором встановлено строк до 30.09.2009 року.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 Цивільного кодексу України
Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.
Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 19.04.2010 № 602 визнав свій борг по договору № 31/07. Тобто відповідачем вчинені дії, наслідком яких є переривання перебігу позовної давності до вимог про стягнення пені та обчислення нового строку давності.
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується, порушення відповідачем умов договору позики № 31/07, звернення позивача до суду з вимогою про стягнення пені в межах строку позовної давності, а тому позивач правомірно вимагає застосувати штрафні санкції до відповідача у вигляді пені за період з 03.11.2009 по 23.02.2011, оскільки зобов'язання повинно було бути виконано до 30.09.2009, а за період з 01.10.2009 по 02.11.2009 пеня вже була стягнута рішенням суду у справі № 25/576.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем з урахуванням поступової сплати відповідачем заборгованості, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем при розрахунку зазначено розмір пені тільки у гривнях без зазначення копійок. За розрахунком суду, розмір пені є більшим ніж той, який просить стягнути позивач, заяв про вихід суду за межі позовних вимог не надходило, то задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення пені, за розрахунком останнього.
Доводи відповідача про надмірно великий розмір неустойки, обґрунтовані ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, судом відхиляються, оскільки прострочена заборгованість відповідача становить 340 000,00 грн., а розмір пені, з урахування нарахованого за рішенням суду у справі № 25/576 становить 59244,22 грн.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідачем не спростовані доводи позивача належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл Лтд" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 18, поштова адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7, офіс 211, код 32308598 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімметрон -Україна" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової,13, к. 903, код 31089864) пеню у розмірі 52961 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 61 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
В.В. Джарти
Дата складання повного рішення 06.06.2011 року.