ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/16806.06.11
За позовом Відкритого акціонерного товариства Бориспільське підприємство
«Райагрохім»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»
про стягнення 30 488,80 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 -по дов. №7 від 05.01.2011р.
Від відповідача не з»явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Бориспільське підприємство “Райагрохім” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК” 30 232,00 грн. заборгованості по орендній платі, 256,80 грн. пені за прострочку платежу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 16.05.2011р. порушено провадження у справі №36/168 та призначено справу до розгляду на 06.06.2011р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №01.09/08 від 01.09.2008р. не сплатив позивачу орендну плату за квітень та травень 2011р., у зв'язку чим виник борг в сумі 30 232,00 грн.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 06.06.2011 року не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду від 16.05.2011р. про порушення провадження у справі.
Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення ( ухвалу суду відповідач отримав 20.05.2011р.).
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01.09.2008 р. між відкритим акціонерним товариством Бориспільське підприємство “Райагрохім” (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю “БМК”(орендарем) було укладено договір № 01.09/08 тимчасового користування відкритою розвантажувальною площадкою (оренди) (далі Договір-1), об'єктом оренди за яким є відкрита розвантажувальна площадка площею 10000 м2.
Згідно з п. 1.6 Договору-1 розмір плати за тимчасове користування відкритою розвантажувальною площадкою зазначається в “Протоколі узгодження договірної ціни”.
Відповідно до п. 1.8 Договору-1 розрахунок здійснюється не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного поточного місяця відповідно до виставлених рахунків-фактур на поточний рахунок підприємства.
Орендар зобов'язання за Договором-1 щодо проведення розрахунку належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за період з 01.14.2011 р. по 31.05.2011 р. в розмірі 30 232 грн..
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 30 232 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнаний, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 30 232,00 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені законом або договором, зокрема сплата неустойки, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 5.2 Договору за несвоєчасну сплату за тимчасове користування відкритою розвантажувальною площадкою орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
За розрахунком позивача, який приймається судом як вірний, до стягнення за договором підлягає 256,80 грн. пені.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “БМК” (01025, м. Київ, Володимирська, 9, кв. 45, код 21492190) на користь відкритого акціонерного товариства Бориспільське підприємство “Райагрохім”(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Новопрорізна, буд. 8-А, код 05489336) 30 232 грн. 00 коп. основного боргу, 256 грн. 80 коп. пені, 304 грн. 89коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т. Ю. Трофименко
Повний текст рішення складено
07.06.2011р.