ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/17006.06.11
За позовом Державного підприємства «Хлібна база №76»Державного комітету
України з державного матеріального резерву
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Град -ЛАЙФ»”
про стягнення 62 584,30 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 -по дов. №516 від 06.06.2011р.
Від відповідача не з”явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Хлібна база №76»Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Град - Лайф” 62 584,30 грн., із яких: 37 445,45 грн. заборгованість по договору №1 від 30.12.2009р., 1 948,11 грн. -пені, 23 190, 74 грн. -штраф.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2011р. порушено провадження у справі № 36/170, розгляд справи призначено на 06.06.2011р.
Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив, письмового відзиву на позов не надав. Заяв. клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідач отримав 26.05.2001р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
30 грудня 2009 року між Державним підприємством «Хлібна база №76»Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд -Лайф»(далі відповідач) був укладений договір №1.
Відповідно до умов даного договору позивач надає відповідачу послуги з користування ємкостями для утримання нафтопродуктів.
Вартість послуг, які надаються згідно умов цього договору складають 5000 грн. за один календарний місяць.
Відповідно до п. 3.3 договору оплата здійснюється не пізніше 2=х банківських днів з дня виставлення рахунку та підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 3.2 договору).
16.07.2010 між сторонами була підписана додаткова угода до договору №2 від 21.12.2009р., відповідно до якої сторони погодили вартість послуг з користування ємкостями у розмірі 17 469, 32 грн. Дана угода вступає в дію з 01 серпня 2010р.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач повного розрахунку по договору №1 від 30.12.2009р. з позивачем не провів.
Станом на день подання позову сума основної заборгованості за Договором склала 37 445, 45грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки взаєморозрахунків.
Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У погоджений сторонами строк, Відповідач розрахунки з Позивачем в повному обсязі не провів.
Станом на день розгляду справи Відповідач за послуги із зберігання в повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість Відповідача перед Позивачем не погашена та становить 37 445,45 грн. 00 коп.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Судом в судовому засіданні досліджені оригінали наданих представником Позивача доказів.
Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 37 445,45 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги із зберігання за Договором правомірна та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач заявив про стягнення з Відповідача 1948,11 грн. -пені та 23 190, 74 грн. -штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочення.
Оскільки відповідачем допущено прострочення оплати за надані послуги, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1948,11 грн. грн. пені підлягає задоволенню.
Частина 2 статті 549 ЦК України визначає що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.1 договору сторони узгодили що у випадку несвоєчасної оплати за зберігання відповідач оплачує позивачу штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочення оплати.
Положення даного пункту договору суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм обчислення розміру штрафу виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов'язань, що є спільним із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 0,5% за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Державне мито та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В судовому засіданні представником позивача надана Виписка із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якої найменування позивача визначено Державне підприємство «Хлібна база №76» Державного агентства Резерву України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд - Лайф»(04211, м. Київ, вул. Лароша Гавро, 5-А, кв. 17, код ЄДРПОУ 36698413) на користь Державного підприємства «Хлібна база №76»Державного агентства Резерву України. (55310, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Кавуни, вул. Елеваторна, 1, ЄДРПОУ 20885124) 37 445 грн. 45 коп. основного боргу, 1 948 грн. 11 коп. пені за прострочку платежу, 393 грн. 84 коп. державного мита та 148 грн. 54 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складено
07.06.2011р.