ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 57/9827.05.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ 156"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКОН"
Третя особа Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
про визнання тотожності та права власності на нежитлове приміщення
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (Дов.)
Від відповідача: ОСОБА_2 (директор)
Від третьої особи не з'явився
У судовому засіданні 27.05.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ 156" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКОН" про визнання, що нежитлове приміщення № 5 розташоване за адресою: вул. Харківське шосе, 156 в м. Києві (Літера А) площею 160,7 кв.м. є тотожнім з нежитловим приміщенням № 5 площею 156,10 кв.м., яке розташоване в м. Києві за тією же адресою: вул. Харківське шосе, 156 в м. Києві (Літера А) та про визнання права власності на 43,15% Статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Локон", що складає згідно розподільчого балансу 67,35 кв.м. нежитлового приміщення № 5 загальною площею 156 кв.м. розташованого за адресою: вул. Харківське шосе, 156 в м. Києві (Літера А).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує нормою ст. 392 ЦК України відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою та тими обставинами, що відповідач не надав позивачу документів, необхідних для оформлення права власності на нежитлове приміщення № 5 загальною площею 67,35 кв.м. нежитлового приміщення № 5 загальною площею 156 кв.м. розташованого за адресою: вул. Харківське шосе, 156 в м. Києві (Літера А).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011р. порушено провадження у справі № 57/98, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.04.2011р. та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".
11.04.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшов відзив відповідно до якого остання зазначає, що згідно даних реєстрових книг Бюро, на день розгляду справи реєстрація права власності на нежитлове приміщення № 5, загальною площею 160,7 кв.м., що знаходиться по вул. Харківське шосе, 156 в м. Києві проведена за - Товариством покупців членів трудового колективу державного комунального підприємства побутового обслуговування "Локон" на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 22-ю Київською державною нотаріальною конторою 12.07.1996р. № 1-2830 по якому Представництво ФДМЦ у Харківському районі м. Києва продав нежилі приміщення пл. 160,7 кв.м. по вул. Харківське шосе, 156. Відповідно до примітки, яка міститься в матеріалах технічної інвентаризації, загальна площа вище вказаного нежилого приміщення зменшилась на 4,6 кв.м. в результаті переобміру. З урахуванням вищезазначеного третя особа просить суд прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства України.
14.04.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов згідно якого останній позовні вимоги не заперечує, а зазначає, що в позовній заяві позивач стверджує, що ставлення відповідача до невизнання за позивачем права на частину нерухомого майна не дає підстав для проведення реєстрації права власності на таку частину нерухомого майна та грубо порушує майнові права ТОВ "ЛАЙМ 156". Проте, позивачем не було зазначено, яке саме ставлення відповідача порушує права ТОВ "ЛАЙМ 156", окрім того не було представлено жодних доказів про наявність неналежного ставлення ТОВ "ЛОКОН" до невизнання права власності на частину нерухомого майна за позивачем. До того ж, з метою отримання правовстановлюючого документа на нежитлове приміщення розташоване по вул. Харківське шосе 156 (Літера А) відповідачем було подано всі необхідні документи згідно з переліком Головного управління комунальної власності. У відповідь на лист Головного управління комунальної власності № 042/13/1-2959 від 03.04.2009 року відповідачем були додатково надані Розподільчий баланс ТОВ "ЛОКОН" в зв'язку з виділом та реєстрацією ТОВ "ЛАЙМ 156" від 10.09.2008 року та Перелік основних засобів ТОВ "ЛОКОН" від 10.09.2008 року. Інших документів, які б підтверджували тотожність приміщення та право власності ТОВ "ЛОКОН" на нежитлове приміщення розташоване за адресою Харківське шосе, 156 відповідач не має. Тому, відповідач фактично позбавлений можливості отримати в Головному управління комунальної власності правовстановлюючий документа на зазначене приміщення.
15.04.2011р. розгляд справи № 57/98 не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. розгляд справи № 57/98 призначено на 26.04.2011р.
В судовому засіданні 26.04.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 27.05.2011р.
27.05.2011р. в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник третьої особи у судове засідання 27.05.2011р. не з'явився.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд
12 липня 1996 року товариство покупців членів трудового колективу Державного комунального підприємства побутового обслуговування "ЛОКОН", в особі голови Доброгорського Е.А., з метою створення господарського товариства, придбало згідно договору купівлі-продажу від 12.07.1996 року у представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва приміщення цього підприємства, площею 160,7 кв.м. (далі - приміщення), яке знаходиться за адресою: вул. Харківське шосе, 156, в м. Києві та отримало в Київському міському бюро технічної інвентаризації Реєстраційне посвідчення на частину вказаного домоволодіння від 06 квітня 1999року запис про яке занесено в реєстрову книгу зазначеного бюро за № 1627- П.
Рішенням Загальних зборів покупців членів Трудового колективу Державного комунального підприємства побутового призначення "ЛОКОН" від 10 грудня 1996 року зазначеними членами цього трудового колективу було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОКОН", яке було зареєстровано в Харківський районній державній адміністрації м. Києва 23 січня 1997року під ідентифікаційним кодом юридичної особи 23531668 - суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій з місцезнаходженням за адресою: вул. Харківське шосе, 156 в м. Києві.
Як зазначає позивач, оскільки ТОВ "ЛОКОН" було створено після викупу зазначеними членами вказаного трудового колективу на виконання зазначеної Угоди про спільну діяльність затверджену 24.06.1996р. представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києві за погодженням з кожним членом цього колективу до Статутного фонду відповідача увійшло зазначене вище нежитлове приміщення сукупна вартість якого склала 31371,72 грн. В подальшому приміщення разом з вартістю іншого майна, що перебувало на балансі підприємства в сумі 3248 грн., було взято на баланс ТОВ "ЛОКОН". Однак у Статуті дані обставини не знайшли свого закріплення. Проте, в зазначеному приміщенні усі співвласники ТОВ "ЛОКОН" здійснювали діяльність з обслуговування населення м. Києва перукарськими послугами та управляли ним на основі належних їм корпоративних прав на зазначене приміщення до 12 червня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи 12 червня 2008 року на підставі Рішення Засновників Загальних зборів ТОВ "ЛОКОН" було прийнято рішення про виділ з ТОВ "ЛОКОН" 9-ти Засновників, які в результаті цього виділу створять та зареєструють нове товариство та призначено комісію для проведення такого виділу.
Позивач зазначає, що в результаті виділу утворилось два нових товариства з обмеженою відповідальністю: ТОВ "ЛОКОН", яке залишилося правонаступником Державного комунального підприємства побутового призначення "ЛОКОН" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ-156", яке стало правонаступником ТзОВ "ЛОКОН" в частині виділу та був затверджений розподільчий баланс. Внаслідок чого: ТОВ "ЛОКОН" отримало 56,85% від Статутного фонду цього товариства, за яким останньому згідно розподільчого балансу залишилося 88,75 кв.м. спірного нежитлового приміщення; ТОВ "ЛАЙМ-156" отримало 43,15% від Статутного фонду цього товариства, за яким останньому згідно розподільчого балансу залишилося 67,35 кв.м. спірного нежитлового приміщення. За цих підстав між сторонами спору був погоджений план розподілу спільного приміщення, за яким станом на день розгляду справи ТОВ "ЛОКОН" та ТОВ "ЛАЙМ-156" використовують це приміщення з фактичними визначеними вище частками пропорційно зазначеного розподільчого балансу.
Судом встановлено, що 23 червня 2010 року з метою реєстрації права власності на зазначену частину приміщення позивач звернувся до відповідача з вимогою передати належну йому згідно розподільчого балансу частку цього приміщення. Однак, останній не заперечуючи вимог позивача надав йому копії відповідей на його листи з посиланням на Головне управління комунальної власності м. Києва про відмову в оформленні права власності на це приміщення та неможливість позитивного вирішення цього питання.
Так, у відповіді Головного управління комунальної власності м. Києва № 042/13/1-2959 від 03.04.2009 року зазначається, що ТОВ "ЛОКОН" були подані документи про оформлення права власності на нежитлове приміщення № 5 розташоване по вулиці Харківське шосе, 156 (Літера А) площею 156,10 кв.м. в той час, як зазначеним вище товариством покупців трудового колективу Держаного пального підприємства побутового призначення "Локон" було придбане нежитлове приміщення по вулиці Харківське шосе, 156 в м. Києві площею 160,70 кв.м., а згідно з розподільчим балансом неможливо встановити, що це приміщення є одним і тим же об'єктом.
Проте, як зазначає позивач, згідно до технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) розташованого в м. Києві по вул. Харківське шосе, 156 гр. прим. № 5, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 25.11.2008р. (інвентаризаційна справа № 1024), в ньому безпосереднє зазначено, що загальна площа спірного приміщення в результаті переобміру зменшилася на 4,6 кв.м. та складає 156,10 кв.м. Відповідач ТОВ "ЛОКОН" у своїй відповіді від 03.07.2010р. повідомив позивача, що вирішення питання щодо оформлення права власності на спірне приміщення неможливе. За викладених вище обставин третя особа відмовила позивачу в реєстрації права власності на зазначену частину вказаного нерухомого майна.
На думку позивача, таке ставлення відповідача до невизнання за позивачем вказаної частки права власності на зазначену вище частину спірного нежитлового приміщення не дає підстав для проведення реєстрації права власності на цю частину нежитлового приміщення та грубо порушує майнові права товариства визначені в його Статуті, і яке з часу виділення його з ТОВ "ЛОКОН" по цей час рахується на балансі позивача.
За таких обставин позивач вважає, що такі дії відповідача є грубим порушенням права власності, що, в свою чергу, унеможливлюють здійснення процедури оформлення права власності на об'єкти нерухомості, тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Проте позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем штучно визначено відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОКОН", оскільки позивачем не зазначено яким саме чином відповідач порушує його права і охоронювані законом інтереси щодо права власності на частину нежитлового приміщення. Зазначені в позовній заяві вимоги по суті є вимогами про встановлення факту, а не спором між позивачем і відповідачем про право цивільне.
В позовній заяві позивач фактично не зазначає обставини, які б свідчили про оспорювання відповідачем його права власності на нежитлові приміщення площею 67,35 м2, а посилається на ті обставини, що відповідач не може надати йому документи необхідні для реєстрації права власності позивача на належну йому частину нежитлового приміщення з тих підстав, що приміщення загальною площею 165 кв.м. в результаті переобміру зменшилося на 4,6 кв.м. та становить 156,1 кв.м., що є перешкодою для подальшої реєстрації права власності у встановленому законом порядку.
Таким чином, судом встановлено, що фактично спір виник внаслідок того, що на первісне приміщення, яке належало відповідачу площею 165 кв.м. у відповідача відсутній правовстановлюючий документ передбачений ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Отже дані правовідносини не є спором між позивачем та відповідачем.
Суд враховує, що відповідачем навпаки з метою отримання правовстановлюючого документа на нежитлове приміщення розташоване по вул. Харківське шосе 156 (Літера А) було подано всі необхідні документи згідно з переліком Головного управління комунальної власності. Так, у відповідь на лист Головного управління комунальної власності № 042/13/1-2959 від 03.04.2009 року відповідачем були додатково надані Розподільчий баланс ТОВ "ЛОКОН" в зв'язку з виділом та реєстрацією ТОВ "ЛАЙМ 156" від 10.09.2008 року та Перелік основних засобів ТОВ "ЛОКОН" від 10.09.2008 року.
За пояснення відповідача інших документів, які б підтверджували тотожність приміщення та право власності ТОВ "ЛОКОН" на нежитлове приміщення розташоване за адресою Харківське шосе 156 відповідач не має.
З даних обставин вбачається, що відповідач сам фактично позбавлений можливості отримати в Головному управління комунальної власності правовстановлюючий документ на зазначене приміщення, а отже і не може в подальшому надати такі документи позивачу.
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Таким чином позивачем у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оспорює та не заперечує право позивача на визнання за ним права власності на нежитлове приміщення площею 67,35 м2, що розташоване за адресою Харківське шосе 156. В даному випадку відповідач не є органом, який відповідно до закону здійснює оформлення та реєстрацію права власності на підставі визначених законодавством документів.
Відповідно до п.п а) п. 8.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністром юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі - Тимчасового положення № 7/5) оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Порядок оформлення права власності та видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна фізичних та юридичних осіб визначає Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 жовтня 2009р. № 1227 (далі - Положення № 1227), яке розроблене з метою реалізації повноважень органів місцевого самоврядування, визначених в Тимчасовому положенні № 7/5
Відповідно до п. 4, п. 4.1., п. 4.1.2 Положення № 1227 Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління комунальної власності м. Києва) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти нежитлового фонду усіх форм власності (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на збудовані, перебудовані (переплановані), реконструйовані, реставровані нежитлові будівлі. їх частини (приміщення), споруди.
Відповідно до п. 6 Положення № 1227 для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 1 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
В разі якщо позивач вважає, що відповідач не надає йому документів необхідні для визнання права власності на приміщення позивача він не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Також суд бере до уваги, що вимоги позивача про визнання тотожності та права власності на 43,15% Статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКОН", що складає згідно розподільчого балансу 67,35 кв. м. нежитлового приміщення № 5 загальною площею 156 кв.м. розташованого за адресою: вул. Харківське шосе, 156 в м. Києві (Літера А), не відповідає способам захисту прав суб'єктів господарювання, враховуючи наступне.
Відповідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб'єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно ст. 15 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, зі змісту наведених норм закону вбачається, що вимога позивача про визнання тотожності є вимогою про встановлення факту, а вимога про визнання права власності на відсоток у статутному фонді іншої самостійної юридичної особи є необґрунтованою та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, оскільки в даному випадку у суду відсутні повноваження по вчиненню дій саме щодо визнання права власності на відсоток у статутному фонді іншої юридичної особи.
Натомість, суд звертає увагу позивача, що з урахуванням обставин справи суд може визнати право власності лише на об'єкт нерухомості або його частину у випадках передбачених чинним законодавством.
Утім, з урахуванням обставин справи позивач не позбавлений права звернутися до неспеціалізованого суду (загального суду) в межах окремого непозовного провадження в порядку якого розглядаються цивільні справи про встановлення юридичних фактів, підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або в установленому законодавством порядку звернутись до відповідних компетентних державних органів, які здійснюють оформлення та реєстрацію права власності на нежитлові приміщення.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Гулевець
Дата підписання рішення: 02.06.2011р.