27.05.2011 Справа № 5008/398/2011
позивач: Гр. ОСОБА_1, АДРЕСА_1
відповідач: ТОВ „Верховина-1030” с.Підполоззя, Воловецького
району
За участі 3-ї особи на стороні відповідача без самостійних вимог:
Гр. ОСОБА_2 м.Одеса
Суть позову: визнання недійсними п.п.7.1.1. та п. 7.1.2. Статуту, визнання права позивача на 100 відсотків статутного фонду та зобов'язання внести зміни до статуту товариства.
Суддя О.С.Йосипчук
за участю представників сторін:
позивача: представник не з'явився
відповідача: ОСОБА_3 - представник
Від третьої особи: представник не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом
Громадянина ОСОБА_1 с.Підполоззя до товариства з обмеженою відповідальністю „Верховина-1030” с.Підполоззя про визнання недійсними п.п.7.1.1. та п. 7.1.2. Статуту, визнання права позивача на 100 відсотків статутного фонду та зобов'язання внести зміни до статуту товариства,
Предметом даного позову є вимоги позивача:
- визнати недійсними п.п.7.1.1. та п. 7.1.2. Статуту ТОВ „Верховина-1030” в редакції 2006р. (номер запису 1312102000000209);
- визнати право позивача на частку у статутному капіталі ТОВ „Верховина-1030” у розмірі 100 відсотків;
- зобов'язати ТОВ „Верховина-1030” внести зміни до статуту товариства шляхом оголошення директором товариства, або учасником ОСОБА_1, який володіє правом на 100 відсотків частки у статутному фонді про проведення Загальних зборів учасників товариства з винесенням на порядок денний питання про внесення змін до Статуту товариства у відповідності до прийнятого судового рішення, проведення зборів, згідно встановленої законодавством України та Статутом ТОВ „Верховина -1030” процедури з врахуванням визнаної судом частки учасника ОСОБА_1 у розмірі 100 відсотків, надання товариством через уповноважену особу відповідному державному реєстратору прийнятого Зборами рішення з іншими передбаченими законодавством документами.
Як вбачається із матеріалів справи, пунктами 7.1.1. та 7.1.2. Статуту ТОВ „Верховина-1030” встановлено розмір часток співзасновників ТОВ „Верховина-1030”, а саме -ОСОБА_2 -34300 грн. що становить 98% статутного фонду (п.7.1.1. Статуту) та ОСОБА_1 -700 грн., що становить 2 відсотки статутного фонду (п.7.1.2. Статуту).
Стверджуючи про недійсність цих п.7.1.1. та п.7.1.2. Статуту, позивач посилається на те, що оскільки він самостійно вніс до статутного фонду кошти у розмірі встановленого статутного фонду, а інший учасник (ОСОБА_2) своїх зобов'язань по внесенню своєї частки до статутного фонду не виконав, положення п.7.1.1. та 7.1.2. суперечить вимогам ч.4 ст.24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” та ст.52 Закону України „Про господарські товариства”. І, оскільки позивач самостійно вніс до статутного фонду 100 відсотків його розміру, положення п.7.1.1. Статуту ТОВ „Верховина-1030”, за яким частка ОСОБА_2 у статутному фонді складає 98%, на думку позивача, суперечить ст.79 ГК України та ст.144 ЦК України.
Так само, з огляду на факт внесення до статутного фонду суми - 100 відсотків його розміру, позивач стверджує що положення п.7.1.1. та п.7.2.2. Статуту не відповідають вимогам ч.2 ст.86 та ч.1 ст.87 ГК України.
Вимога позивача про визнання за ним права на частку у статутному капіталі ТОВ „Верховина-1030” у розмірі 100 відсотків також ґрунтується на факті самостійного внесення одним із співзасновників (позивач у справі) коштів, у розмірі 100 відсотків задекларованого статутного фонду.
Означена підстава позивачем обґрунтовується посиланням на ч.4 ст.24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, оскільки факт невнесення іншим учасником своєї частки до статутного фонду, виключає його участь, та посиланням на п.10.4.6. Статуту, з якого витікає, що якщо інший учасник не вніс своєї частки до статутного фонду, то він не володіє корпоративними правами.
Далі, заявляючи про свої права на 100 відсотків участі у статутному фонді ТОВ „Верховина -1030” та на цій підставі, позивач просить прийняти рішення яким зобов'язати відповідача внести зміни до Статуту ТОВ „Верховина -1030” шляхом оголошення директором товариства, або учасником ОСОБА_1, який володіє правом на 100 відсотків частки у статутному фонді про проведення Загальних зборів учасників товариства з винесенням на порядок денний питання про внесення змін до Статуту товариства у відповідності до прийнятого судового рішення, проведення зборів, згідно встановленої законодавством України та Статутом ТОВ „Верховина -1030” процедури з врахуванням визнаної судом частки учасника ОСОБА_1 у розмірі 100 відсотків, надання товариством через уповноважену особу відповідному державному реєстратору прийнятого Зборами рішення з іншими передбаченими законодавством документами.
Судовим розглядом справи встановлено, що ТОВ „Верховина-1030” було засноване рішенням зборів засновників ТОВ „Верховина-1030” 10.02.2006р.
Згідно з протоколом зборів учасників ТОВ „Верховина-1030” №1 від 10.02.2006р., учасники -ОСОБА_2, з часткою 98% статутного фонду та ОСОБА_1, з часткою 2% Статутного фонду прийняли рішення про заснування ТОВ „Верховина-1030” із статутним фондом 35000 грн.
На підставі даного рішення зборів засновників, 21.02.2006р. було здійснено державну реєстрацію ТОВ „Верховина-1030 (реєстраційний запис №13121020000000209).
Позивачем оскаржуються п.7.1.1. і п.7.1.2. Статуту в редакції 21.02.2006р., оскільки державна реєстрація всі послідуючих редакцій Статуту ТОВ „Верховина-1030” скасована державним реєстратором за рішеннями суду, про що зроблено відповідний запис у державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. З метою встановлення факту скасування записів всіх послідуючих змін до статуту ТОВ „Верховина-1030” у засідання суду було запрошено державного реєстратора Воловецької районної державної адміністрації Бецу Ганну Федорівну та оглянуто матеріали реєстраційної справи ТОВ „Верховина-1030”.
Згідно з оскаржуваними п.7.1.1. Статуту ТОВ „Верховина-1030” (в редакції 21.02.2006р.) ОСОБА_2 вносить грошові кошти у Статутний фонд Товариства на суму 34300 грн., що становить 98 відсотків Статутного фонду, а п.7.1.1. -ОСОБА_1 вносить грошові кошти у Статутний фонд Товариства на суму 700 грн., що становить 2 відсотки Статутного фонду.
Перший внесок для формування статутного фонду ТОВ „Верховина-1030” було внесено 15.02.2006р. у сумі 17500 грн. згідно з квитанцією №20. Платником по цій квитанції був ОСОБА_1
Воловецьким відділенням Закарпатського РУ Приватбанку видано довідку №23 від 15.02.2006р. якою повідомляється про те, що ТОВ „Верховина-1030” відкрито рахунок для формування статутного фонду і на цей рахунок внесено 17500 грн. без вказівки на особу платника.
У послідуючому, як свідчать квитанції №16 від 29.05.2007р., №16 від 27.11.2007р. та №16 від 17.11.2008р., де платником виступає також ОСОБА_1 на рахунок ТОВ „Верховина-1030” в якості внеску до Статутного фонду було внесено кошти у сумі 19000 грн.
Як вбачається із матеріалів справи та матеріалів реєстраційної справи ТОВ „Верховина-1030”, з метою представництва інтересів учасника товариства при реєстрації ТОВ „Верховина-1030” співзасновником ОСОБА_2 11.02.2006р. було видано Довіреність на уповноваження іншого співзасновника ОСОБА_1 бути його представником з питань державної реєстрації ТОВ „Верховина-1030”.
Отже, згідно з матеріалами справи, 10.02.2006р. зборами засновників було прийнято рішення про заснування ТОВ „Верховина-1030”, 11.02.2006р. співзасновником ОСОБА_2 видано довіреність на право діяти від його імені іншому співзасновникові ОСОБА_1, 15.02.2006р. ОСОБА_1 внесено на тимчасовий накопичувальний рахунок кошти у сумі 50 відсотків Статутного фонду (17500 грн.), а 21.02.2006р. співзасновником ОСОБА_1 подано реєстраційну картку де вказано обох засновників (ОСОБА_2, ОСОБА_1) та вчинено державну реєстрацію ТОВ „Верховина -1030”.
Крім того, згідно з Р.3 реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, заповненої власноруч співзасновником ОСОБА_1 (позивач), видно, що співзасновником ОСОБА_2 на момент державної реєстрації сплачено до статутного фонду 17150 грн., а співзасновником ОСОБА_1 -350 грн.
Таким чином, із матеріалів справи та матеріалів реєстраційної справи слідує, що позивач, як співзасновник ТОВ „Верховина -1030”, вчиняючи дії направлені на реєстрацію ТОВ „Верховина-1030”: відкриття рахунку для формування статутного фонду, внесення коштів на цей рахунок, звернення до державного реєстратора та подання реєстраційних матеріалів для реєстрації ТОВ „Верховина-1030” діяв від свого імені та від імені свого довірителя -ОСОБА_2
Представник відповідача ОСОБА_3 проти вимог позивача не заперечує.
Представник відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема стверджує про дотримання закону при прийнятті рішення та заснуванні ТОВ „Верховина-1030” та про те, що позивач, вчиняючи дії, направлені на реєстрацію ТОВ „Верховина-1030” діяв від імені обох засновників”. На підтвердження викладених у відзиві заперечень, представником ОСОБА_6 подано відповідні докази.
З метою об'єктивного та достовірного аналізу обставин справи, суд вважає за можливе і необхідне прийняти до уваги та надати правову оцінку позиціям обох представників підприємства відповідача, а подані докази оцінити у сукупності з іншими матеріалами справи.
У засіданні суду за клопотаннями сторін оголошувались перерви для надання можливості ознайомлення із матеріалами справи та подання додаткових доказів.
У засідання суду викликано і заслухано державного реєстратора Воловецької районної державної адміністрації Бецу Ганну Федорівну. Також було оглянуто матеріали реєстраційної справи ТОВ „Верховина-1030”.
Рішення оголошується в порядку ст.85 ГПК України. Повний текст рішення виготовлено та складено 03.05.2011р.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,
Суд відмовляє у задоволенні позову, виходячи з наступного:
У відповідності до ст.3 Закону України „Про господарські товариства”, в редакції, що діяла на момент реєстрації ТОВ „Верховина-1030” засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ч.1 ст.82 ГК України), який затверджується засновниками. Статут визначає правове становище юридичної особи і регулює відносини між її засновниками і юридичною особою. Статут набуває чинності лише з моменту реєстрації юридичної особи.
Чинним законодавством, зокрема п.4 ст.82 ГК України та ст.4 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції, що діяла на момент реєстрації ТОВ „Верховина-1030”) передбачено спеціальні вимоги до змісту Статуту господарського товариства. Згідно з цими вимогами Статут товариства повинен містити, зокрема, обов'язкові відомості про учасників, розмір їх часток, розмір, порядок та строки внесення вкладів.
Таким чином, зазначення у статуті відомостей про учасників товариства, іх частки у статутному фонді та порядок внесення цих часток є не факультативним правилом а імперативною вимогою.
Саме тому, викладення змісту оскаржуваних позивачем п.7.1.1. та п.7.1.2. Статуту ТОВ „Верховина-1030” щодо часток співзасновників ОСОБА_2 (п.7.1.1. Статуту) і ОСОБА_1 (п.7.1.2. Статуту) є необхідною умовою правомірності Статуту господарського товариства (ст.51 Закону України „Про господарські товариства”).
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.
Дана норма права є відсильною і кореспондується із приписами ст.52 Закону України „Про господарські товариства”, якою встановлено мінімальний статутний фонд для товариств з обмеженою відповідальністю у розмірі 100 мінімальних заробітних плат.
Власне, аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що ст..52 Закону України „Про господарські товариства” встановлюється певна правова позиція, а у ч.4 ст..24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” міститься механізм контролю за дотриманням, при реєстрації товариств, вимог чинного законодавства щодо цієї позиції - проголошеного та реалізованого розміру статутного фонду ТОВ, а не видів часток окремих учасників. І якщо Статут містить відомості про розмір статутного фонду товариства, що відповідає розміру, встановленому законом, підстав вважати ці відомості про склад засновників (учасників) та розмір їх часток (внесків) такими, що суперечать чинному законодавству, немає.
За таких обставин, оскаржувані п.7.1.1. та п. 7.1.2. Статуту ТОв „Верховина -1030” не порушують вимог ст..52 Закону України „Про господарські товариства” та ст..24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” а відповідають їм.
Окрім того, слід зауважити, що із матеріалів реєстраційної справи ТОВ „Верховина-1030” вбачається, що поряд з іншими необхідними для реєстрації юридичної особи документами, було долучено Довідку Воловецького відділення Закарпатського РУ Приватбанку №23 від 15.02.2006р., якою підтверджується факт внесення коштів для формування статутного фонду і не обумовлюється особа, яка фізично внесла ці кошти на рахунок.
Так само, не підлягають визнанню недійсними п.7.1.1. та п.7.1.2. Статуту ТОВ „Верховина-1030” з підстав їх невідповідності ст.79, ч.2 ст.86, ч.1 ст.87 ГК України та ст.144 ЦК України. Даними нормами права визначаються загальні правила щодо вкладів засновників та учасників господарських товариств, які не регулюють, а вказують на юридичне явище, правовими наслідками якого є утворення статутного фонду господарського товариства. Дані норми права не містять імперативних приписів. Вони являються відправними, такими що мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять відправні начала. Зміст положень Статуту, які оскаржуються позивачем, не суперечить цим правилам, а співвідноситься з ними. Наведені позивачем, в якості аргументів позову, правові норми, яким не відповідають п.7.1.1. та п.7.1.2. Статуту декларують юридичні явища, які у своїй сукупності характеризують певні правові режими підприємств і не містять імперативного примусу.
Як вбачається зі змісту ч.4 ст.82 ГК України та ст.51 Закону України „Про господарське товариство” (в редакції, що діяла на момент реєстрації Статуту ТОВ „Верховина-1030”) правове становище юридичної особи визначає Статут товариства. Він же і регулює відносини між засновниками, визначаючи розмір їх участі у формуванні статутного фонду. Статут набуває чинності лише з моменту реєстрації юридичної особи. Отже, розмір участі в юридичній особі (обсяг корпоративних прав) окремого співзасновника визначається усіма учасниками на момент прийняття Статуту, а самі права на визначену Статутом частку, породжуються в момент державної реєстрації цього Статуту. Інших форм правомірного набуття права на частку у статутному фонді господарського товариства чинне законодавство не містить.
Виходячи із наведеного вище, посилання позивача на факт внесення ним особисто 100 відсотків задекларованого Статутом статутного фонду ТОВ „Верховина-1030, як на підставу набуття прав на 100 відсотків статутного капіталу ТОВ „Верховина-1030” і як на підставу для внесення змін до установчих документів цього товариства, прямо суперечить приписам ст.ст.82,86 ГК України, ст.144 ЦК України та ст.51 Закону України „Про господарські товариства”.
Суд також не приймає до уваги твердження позивача про порушення іншим співзасновником (ОСОБА_2) свого обов'язку наповнення статутного фонду, що призвело до необхідності внесення коштів для формування 100 відсотків статутного фонду ТОв „Верховина-1030” одноосібно ОСОБА_1, і стало підставою для визнання права на 100 відсотків статутного фонду товариства, оскільки таке твердження прямо суперечить п.3 ст.144 ЦК України та ч.3 ст.52 Закону України „Про господарські товариства”.
Як слідує із наявних у справі матеріалів, рішення про заснування ТОВ „Верховина-1030” було прийняте зборами засновників 10.02.2006р., 11.02.2006р. співзасновником ОСОБА_2 видано довіреність на право діяти від його імені іншому співзасновникові ОСОБА_1, 15.02.2006р. ОСОБА_1 внесено на тимчасовий накопичувальний рахунок кошти у сумі 50 відсотків Статутного фонду (17500 грн.), а 21.02.2006р. співзасновником ОСОБА_1 подано реєстраційну картку де вказано обох засновників (ОСОБА_2, ОСОБА_1) та вчинено державну реєстрацію ТОВ „Верховина -1030”.
Таким чином, між прийняттям рішення про утворення юридичної особи на внесенням коштів для формування статутного фонду цієї юридичної особи проміжок в часі складає 5 днів, а не один рік, як це передбачено ч.3 ст.144 ЦК України та п.7.3. Статуту ТОВ „Верховина-1030”.
Також судом звертається увага і на наступне: Диспозиція порушення та правові наслідки порушення одним із співзасновників строків внесення визначеного Статутом вкладу для формування статутного фонду викладено у п.3 ст.144 ЦК України та ч.3 ст.52 Закону України „Про господарські товариства”. Такі ж наслідки прострочення викладено і у п.7.4. Статуту ТОВ „Верховина-1030”.
Наведені вище правила містять інші, ніж ті що наводить позивач, правові наслідки прострочення і не вказують на те, що самостійне і добровільне внесення одним із учасників товариства коштів, у розмірі що перевищує розмір його вкладу, встановленого статутом, є підставою для набуття права на 100 відсотків капіталу товариства і підставою для внесення коригуючих змін до Статуту такого товариства з метою визначення єдиного власника.
Отже, вимоги позивача визнати право позивача на частку у статутному капіталі ТОВ „Верховина-1030” у розмірі 100 відсотків та зобов'язання ТОВ „Верховина-1030” внести зміни до статуту товариства шляхом оголошення директором товариства, або учасником ОСОБА_1, який володіє правом на 100 відсотків частки у статутному фонді про проведення Загальних зборів учасників товариства з винесенням на порядок денний питання про внесення змін до Статуту товариства у відповідності до прийнятого судового рішення, проведення зборів, згідно встановленої законодавством України та Статутом ТОВ „Верховина - 1030” процедури з врахуванням визнаної судом частки учасника ОСОБА_1 у розмірі 100 відсотків, надання товариством через уповноважену особу відповідному державному реєстратору прийнятого Зборами рішення з іншими передбаченими законодавством документами, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Слід зауважити і те, що згідно з Р.3 реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, заповненої власноруч співзасновником ОСОБА_1 (позивач), вбачається, що співзасновником ОСОБА_2 на момент державної реєстрації сплачено до статутного фонду 17150 грн., а співзасновником ОСОБА_1 -350 грн.
Тому, оцінюючи у сукупності обставини утворення ТОВ „Верховина-1030” що підтверджуються матеріалами справи та матеріалами реєстраційної суд доходить висновку про те, що позивач, як співзасновник ТОВ „Верховина -1030”, вчиняючи дії направлені на реєстрацію ТОВ „Верховина-1030”: відкриття рахунку для формування статутного фонду, внесення коштів на цей рахунок, звернення до державного реєстратора та подання реєстраційних матеріалів для реєстрації ТОВ „Верховина-1030” діяв, як від свого імені, так від імені свого довірителя -ОСОБА_2 за довіреністю.
Статтею 88 ГК України, ст.10 Закону України „Про господарські товариства”, ст.116 ЦК України та п.6 Статуту ТОВ „Верховина-1030” визначено права учасника господарського товариства.
Викладені у наведених нормах права права учасників господарського товариства складають зміст його корпоративних прав. Інші майнові права формуються у Статуті у момент затвердження співзасновниками установчого документу господарського товариства.
Аналізуючи наявні у справі матеріали, суд не знаходить фактів порушення корпоративних чи інших майнових прав позивача тим, що ним внесено для формування статутного фонду суму, яка є більшою ніж та, яку визначено за ним рішенням загальних зборів засновників від 10.02.2006р. та Статутом ТОВ „Верховина-1030”. У обов'язку учасника є внесення до статутного фонду суми, визначеної установчими документами. Права на внесення більшої, за встановлену, частки до статутного фонду у співзасновника немає. Відповідно і в регістрах бухгалтерського обліку не може бути відображена як внесок до статутного фонду внесена співзасновником сума, що перевищує суму його вкладу, визначену статутом.
Інші аргументи позивача, що стосуються неналежності учасника товариства ОСОБА_2 (оскільки ним не внесено частки до статутного фонду), не приймаються судом до уваги як з огляду на те, що прострочення наповнення статутного фонду фактично не відбулося, так і з огляду на те, що правовим наслідком прострочення є не визнання недійсним пункту Статуту, а зменшення статутного фонду товариства на суму невнесеного вкладу.
Окрім того, участь у товаристві може бути неправомірною якщо, власне сама участь спецсуб'єкта у товаристві виключається, або якщо вступ до товариства відбувся із порушенням закону, чого немає у спірній ситуації.
Таким чином, на думку суду, окремі положення Статуту господарського товариства можуть бути визнані недійсними у випадку невідповідності змісту цих пунктів закону або недотримання закону під час їх прийняття. За усіх інших обставин, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання цих окремих положень недійсними.
Керуючись ст.ст.22,33,34,49,77, 82-85, 87 ГПК України,
1.У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.С.Йосипчук