01.06.11р.Справа № 7/5005/6907/2011
Розглядається заява ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про вжиття запобіжних заходів
щодо Приватного підприємства "Поліфасад - Центр", м. Жовті Води Дніпропетровської області
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від заявника: ОСОБА_1;
від особи, щодо якої заявник просить вжити запобіжні заходи: не з'явився.
ОСОБА_1 до подання позову звернувся до господарського суду в порядку ст.ст. 43-1 - 43-10 ГПК України з заявою про вжиття запобіжних заходів щодо Приватного підприємства "Поліфасад - Центр".
Вимоги заявника полягають у наступному:
- накласти арешт на рухоме та нерухоме майно Приватного підприємства "Поліфасад - Центр" та оголосити заборону на здійснення відчуження рухомого та нерухомого майна;
- після здійснення дій щодо арешту опису майна Приватного підприємства "Поліфасад - Центр" передати рухоме майно на відповідальне зберігання заявнику - ОСОБА_1;
- допустити негайне виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів;
- зобов'язати державну виконавчу службу зареєструвати накладення арешту на майно та заборону на здійснення відчуження рухомого та нерухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна протягом двох днів з моменту відкриття виконавчого провадження.
На думку заявника, необхідність вжиття запобіжних заходів існує у зв'язку з тим, що:
- існує реальна загроза порушення його прав як засновника підприємства шляхом здійснення директором підприємства вивезення обладнання підприємства за невідомою адресою протягом розгляду судового спору;
- існує реальна загроза того, що обладнання навмисно (внаслідок порушення умов експлуатації) буде приведено у неробочий стан;
- існує реальна загроза того, що форми для виготовлення плитки облицювальної, що є невід'ємною частиною технологічного обладнання, мають обмежену кількість циклів виробництва (за даними постачальника 250 циклів виробництва), будуть відпрацьовані на 100% і не будуть придатні у подальшому для використання їх за функціональним призначенням у повному циклі виробництва;
- невжиття заходів по забезпеченню позову може призвести до неможливості виконання рішення суду;
- невжиття заходів по забезпеченню позову може зробити неможливим формулювання позовних вимог у тому обсязі, у якому ці вимоги сформульовані на сьогодні.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що він є засновником Приватного підприємства "Поліфасад - Центр", якому належить частка у статутному капіталі підприємства 50%, що відповідає 1 000, 00 грн. Іншим засновником підприємства з часткою у статутному капіталі підприємства 50% є Іськова Вікторія Олексіївна, яка призначена директором підприємства. Підприємство отримало ліцензію на виробництво плитки облицювальної в м. Жовті Води, вул. Під'їздна, 13 та уклало договір оренди складських приміщень, розташованих в м. Жовті Води, що обумовлено вимогами ліцензії. На початку 2011 року заявник звернувся до іншого засновника та одночасно директора підприємства про надання інформації про стан господарської діяльності підприємства, фінансові результати його роботи за 2010 рік (баланс та звіт про фінансові результати), однак запитувану інформацію не отримав, у зв'язку з чим заявник не володіє інформацією чи отримало підприємство прибуток у 2010 році і чи належать заявнику до виплати дивіденди. За доводами заявника, станом на 28.12.2010р. у виробничому приміщені підприємства у м. Жовті Води були у наявності оборотні активи у вигляді готової продукції у кількості близько 230 кв.м на суму близько 15 тис. грн. по відпускній ціні (собівартість випуску продукції у 2010 році складала 50 грн., відпускна ціна -65 грн.) та сировини і матеріалів на суму 4 тис. грн. Однак, як стало відомо заявнику 07.03.2011р., обладнання, яке використовується у діяльності підприємства, було перевезено з м. Жовті Води до м. Кривого Рогу та без повідомлення про це заявника, як засновника підприємства, без отримання від нього відповідної згоди. За повідомленням директора підприємства продукція, яка знаходилася у виробничих приміщеннях, реалізована, а сировина -використана; кошти від реалізації продукції направлені на фінансування поточної діяльності підприємства та використані. Однак документального підтвердження цих обставин заявнику не було надано. Також, заявник посилається на обставини порушення директором підприємства при реалізації продукції положень статуту підприємства щодо порядку встановлення вартості продукції. Згідно статуту підприємства питання встановлення вартості продукції підприємства віднесено до виключної компетенції загальних зборів засновників. На початку діяльності підприємства (до запуску виробництва) засновники не визначили вартість продукції підприємства. В подальшому, директор підприємства розпочала реалізацію продукції, визначивши її вартість на власний розсуд. Враховуючи наведене, заявник вважає, що директор підприємства зловживає своїми повноваженнями, допускає перевищення повноважень, спричиняє шкоду майновим інтересам заявника та може спричинити шкоду майновим інтересам заявника у майбутньому.
Про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного для розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів, господарський суд повідомив як заявника, так і Приватне підприємство "Поліфасад - Центр".
У судовому засіданні заявник підтримав заявлені вимоги про вжиття запобіжних заходів щодо Приватного підприємства "Поліфасад - Центр".
Приватне підприємство "Поліфасад - Центр" явку повноважного представника у судове засідання не забезпечило.
Дослідивши зміст заяви, додані до неї документи, заслухавши пояснення заявника, господарський суд вбачає підстави залишити заяву про вжиття запобіжних заходів без задоволення.
Відповідно до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.
Стаття 43-2 ГПК України містить вичерпний перелік видів запобіжних заходів:
1) витребування доказів;
2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;
3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Подана заява про вжиття запобіжних заходів не містить чіткого визначення, які права заявника порушені або існує реальна загроза їх порушення.
У судовому засіданні заявник пояснив, що вжиття запобіжних заходів зумовлене порушенням прав та існуючою реальною загрозою порушення прав заявника, як засновника Приватного підприємства "Поліфасад - Центр", а саме майнового права -права на отримання прибутку від діяльності підприємства, права на отримання інформації про діяльність підприємства, права на участь в управлінні підприємством. У зв'язку з цим заявник має намір звернутися з позовом про спонукання підприємства надати інформацію про діяльність підприємства, про повернення майна підприємства на його попереднє місцезнаходження у м. Жовті Води, про стягнення з підприємства шкоди.
Враховуючи доводи заявника, вимоги щодо вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Приватного підприємства "Поліфасад - Центр" заявлені до господарського суду безпідставно.
За змістом ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають виключно особи, зазначені в частині першій цієї статті, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, також державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Зазначена категорія справ підвідомча господарським судам України незалежно від суб'єктного складу учасників спору (фізичні, юридичні особи).
Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин наведений в статті 167 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої зазначеної правової норми корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).
Стаття 80 ГК України визначає види господарських товариств.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Перелік господарських товариств є вичерпним.
Заявник є засновником не господарського товариства, а приватного підприємства.
Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.
Згідно пункту 1.5. статуту Приватного підприємства "Поліфасад - Центр" підприємство створюється на приватній власності засновників для самостійної ініціативи, систематичної, на власний ризик, діяльності по виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку, на підставі принципу вільного вибору діяльності, що відповідає визначенню приватного підприємства, наведеному в ст. 113 Господарського кодексу України.
Статут підприємства містить і інші положення, які не відповідають положенням законодавства про господарські товариства (зокрема, щодо скликання та проведення загальних зборів засновників, розподілу прибутку), та не включає в достатній мірі відомості, які повинен містити статут господарського товариства.
Отже, приватне підприємство не є господарським товариством в розумінні закону, а позивач не має корпоративних прав щодо Приватного підприємства "Поліфасад - Центр" в розумінні ст. 167 ГК України.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.
За наведеного, оскільки між заявником та Приватним підприємством "Поліфасад - Центр" не існує корпоративних відносин, які могли б бути покладені в основу спору підвідомчого господарським судам в силу положень п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, а заявник є фізичною особою, подана заява про вжиття запобіжних заходів не може бути задоволена господарським судом.
При зверненні з заявою про вжиття запобіжних заходів заявником сплачено державне мито у сумі 85 грн. (квитанція № ПН932 від 30.05.2011р.).
Сплачене державне мито підлягає поверненню заявнику з державного бюджету у зв'язку з наступним.
Порядок сплати та розміри ставок державного мита, що сплачуються із заяв, що подаються до господарських судів, встановлюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито". За станом на дату звернення з заявою про вжиття запобіжних заходів та на дату її розгляду господарським судом названим Декретом не встановлено розміру ставки державного мита із заяв про вжиття запобіжних заходів. Таким чином, до внесення відповідних змін до названого Декрету немає правових підстав для сплати державного мита. Наведене узгоджується з п.11 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з подальшими змінами.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 43-1 - 43-4, 47, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву про вжиття запобіжних заходів залишити без задоволення.
Повернути ОСОБА_1 (49052, АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: 49060, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) із державного бюджету державне мито у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., сплачене згідно квитанції № ПН932 від 30.05.2011р., яка міститься матеріалах справи, про що видати довідку.
Суддя Л. А. Коваль