30.05.11р.Справа № 5005/4363/2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (м. Дніпропетровськ) в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" (м. Дніпропетровськ)
до Відкритого акціонерного товариства Заводу "Дніпропрес" (м. Дніпропетровськ)
про зобов'язання укласти додаткову угоду
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (дов. № 139 від 12.04.11р.)
від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт (дов. № 24 від 16.05.11р.)
Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства Заводу "Дніпропрес" (далі-відповідач) про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії від 01.09.2010р. № 17-1 СПЦ щодо зміни точки продажу електричної енергії.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач всупереч вимогам п. п. 1.4., 5.1., 5.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28 зі змінами, безпідставно ухиляється від укладення з позивачем додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії від 01.09.2010р. № 17-1 СПЦ щодо зміни точки продажу електричної енергії.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.
Відповідно до п. 5.1. Правил користування електроенергії, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28 в редакції постанови НКРЕ від 22.11.06р. № 1497, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин.
Але, згідно з п. 5.2 ПКЕЕ при укладанні договору на постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток № 3 до ПКЕЕ). Умови договору на постачання електричної енергії, зазначені у додатку № 3 та п.п. 5.5, 5.6, 5.7 ПКЕЕ є суттєвими і обов'язковими для сторін під час укладення договору на постачання електричної енергії.
Крім того, при укладанні договору (додаткової угоди) сторони визначають його зміст на основі типового договору.
Умови договору на спільне використання технологічних електричних мереж, зазначені у додатку 3 та п.п. 5.5, 5.6, 5.7 ПКЕЕ, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладання договору на спільне використання технологічних електричних мереж.
Отже, без узгодження сторонами даних умов Договір (додаткова угода) не може вважатися укладеним та взагалі не розглядається.
При цьому, відповідачем було направлено лист від 08.07.2010р. за вих. № 941, щодо неточностей, які виникли, та невідповідностей до типового договору.
Також відповідач зазначає, що проект додаткової угоди, який був наданий позивачем не відповідає типовому договору затвердженого ПКЕЕ, а саме:
- до проекту додаткової угоди внесені пункти 2.3.4, 2.3.7, 2.3.15, які відсутні в типовому договорі та взагалі не передбачені правилами ПКЕЕ;
- в проекті додаткової угоди пункти 2.3.8, 2.3.16, 4.1.4, 6.1.1.3, 6.1.1.5 викладені у зміненій редакції у порівнянні з типовим договором, які відповідач зі свого боку намагався виправити шляхом врегулювання договірних відносин обміном відповідними листами;
- додаток № 1 до договору № 17-1 СПЦ від 01.09.2002 р. "обсягах постачання електричної енергії споживачів" на 2010 рік вже оформлено у встановленому порядку.
Враховуючи наведене, відповідач посилається на те, що проект додаткової угоди до договору на постачання електричної енергії № 17-1 СПЦ від 01.9.2010 р. суперечить законодавству, зокрема, правилам ПКЕЕ та в даному випадку порушуються права відповідача. У зв'язку з чим відповідачем було повернуто проект додаткової угоди до договору на постачання електричної енергії № 17-1 СПЦ від 01.9.2010 р. позивачу на доопрацювання та приведення у відповідність з правилами ПКЕЕ.
Розгляд справи відкладався з 21.04.11р. на 17.05.11р., з 17.05.11р. на 26.05.11р. та з 26.05.11р. на 30.05.11р.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.
Також Законом України "Про енергетику", визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій ст. 179 Господарського кодексу України, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 2 статті 11 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України. Основними завданнями Національної комісії регулювання електроенергетики України є у тому числі розроблення та затвердження правил користування електричною енергією (частина 7 статті 12 Закону України "Про електроенергетику").
Відповідно до п. 5.1. Правил користування електроенергії, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96 №28 в редакції постанови НКРЕ від 22.11.06р. №1497), (далі- ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин.
Згідно із 5.2 ПКЕЕ при укладанні договору на постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.
У відповідності до пункту 3.2. постанови НКРЕ від 13.08.1998 №1052 "Про порядок визначення класів споживачів", до 2-го класу належать споживачі та субспоживачів, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ.
Пунктом 1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., встановлено, що точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.
Позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 00877/675 від 17.06.2010р. з двома примірниками додаткової угоди до договору № 17-1 СПЦ від 17.06.2002 з додатками, які перелічені в ПКЕЕ для підписання та направлення в установлений законом строк позивачу.
08.07.2010 на адресу позивача надійшов лист-відповідь № 941 від 08.07.2010р., яким відповідач повернув вище зазначену додаткову угоду на доопрацювання. До вказаного листа були додані додаткова угода № 5/ від 17.06.2010р. з додатками в двох екземплярах, копія договору на технічне забезпечення електропостачання споживача № 222 від 07.05.2007р. та копія постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. по справі № 17/343-09.
Отже, відповідач запропонований договір не підписав, протоколу розбіжностей, як це передбачено ст. ст. 179-181 Господарського процесуального кодексу України, до нього не склав. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії від 01.09.2010р. № 17-1 СПЦ щодо зміни точки продажу електричної енергії.
Господарським судом також встановлено.
З аналізу вище наведених положень законодавства вбачається, що запропонований позивачем договір (додаткова угода) є обов'язковим до укладання в силу закону та фактичних обставин.
Згідно із частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, договір (додаткова угода) є обов'язковим до укладання сторонами, від укладання якого в установленому законом порядку відповідач ухилився, позивач правомірно звернувся до суду.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 00877/675 від 17.06.2010р. з двома примірниками додаткової угоди до договору № 17-1 СПЦ від 17.06.2002 з додатками, які перелічені в ПКЕЕ для підписання та направлення в установлений законом строк позивачу.
08.07.2010 на адресу позивача надійшов лист-відповідь № 941 від 08.07.2010р., яким відповідач повернув вище зазначену додаткову угоду на доопрацювання. До вказаного листа були додані додаткова угода № 5/ від 17.06.2010р. з додатками в двох екземплярах, копія договору на технічне забезпечення електропостачання споживача № 222 від 07.05.2007р. та копія постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. по справі № 17/343-09.
Відповідно до п. 2-6 ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Відповідачем, на порушення вище перелічених норм закону, не було оформлено протокол розбіжностей до додаткової угоди та у двадцятиденний строк не було надіслано другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Крім того, згідно п. п. 7, 8 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Отже, дії відповідача щодо не надіслання на адресу позивача два примірника протоколу розбіжностей до додаткової угоди у двадцятиденний строк, позбавили позивача на підставі п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України звернути до суду у двадцятиденний строк з метою врегулювання розбіжностей.
Отже, викладені у листі відповідача № 941 від 08.07.2010р. пропозиції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони сформульовані з порушенням вимог, визначених ст. 181 Господарського кодексу України.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії від 01.09.2010р. № 17-1 СПЦ щодо зміни точки продажу електричної енергії слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 179, 180, 181, 187, 188, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство Завод "Дніпропрес" (49700, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139; код ЄДРПОУ 05748772) укласти з Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (49000, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 22; код ЄДРПОУ 23359034) в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" (49070, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 40; код ЄДРПОУ 00130777) додаткову угоду.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Заводу "Дніпропрес" (49700, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139; код ЄДРПОУ 05748772) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (49000, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 22; код ЄДРПОУ 23359034) в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" (49070, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 40; код ЄДРПОУ 00130777) - 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін