17.05.11р.Справа № 5005/2896/2011
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
до Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ в особі Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Дніпропетровськ
про стягнення 8 503,57 грн.
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1-представник, довіреність від 22.04.2011р. №142;
від відповідача: ОСОБА_2- представник, довіреність від 15.03.211р. №1.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ (далі-позивач) 22.06.2010 р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ в особі Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Дніпропетровськ (далі -відповідач) у якому просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України збитки у розмірі 46,75 грн., та неустойку у розмірі 8 456,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1997-ОД від 31.10.2005 р.(далі -договір). На виконання статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.1 Договору оренди позивачем у травні 2009 року було надіслано відповідачу лист Регіонального відділення від 19.05.2009 р. №11-03-04070 про припинення договору оренди №12/02-1997-ОД від 31.10.2005 р., оскільки цей договір припинив свою дію з 30.06.2009 р., але орендар не повернув орендоване приміщення за актом приймання -передачі балансоутримувачу, з огляду на що позивачем були нараховані збитки у вигляді недоотриманої плати до державного бюджету у розмірі 46,75 грн., та на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України нарахована сума неустойки за користуванням майном за час прострочення у розмірі 8 456,82 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2010 р. суддя Коваленко О. О. порушив провадження у справі №6/254-10.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 р. у справі №6/254-10, провадження по справі в частині стягнення збитків у сумі 46,75 грн. припинено за відсутністю предмету спору, в іншій частині позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з закритого акціонерного товариства "Київстар Дж. Ес. Ем", м. Київ в особі філії закритого акціонерного товариства "Київстар Дж. Ес. Ем" у м. Дніпропетровську на користь Державного бюджету України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровської області неустойку у розмірі 8 456,82 грн. та судові витрати по справі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 р. по справі №6/254-10 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 р. у справі №6/254-10 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 січня 2011 року по справі №6/254-10 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 р. по справі №6/254-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2011 р. суддя Первушин Ю. Ю. прийняв справу №6/254-10 до свого провадження, справі було надано номер №5005/2896/2011.
22.03.2011 р. до суду надійшло письмове пояснення позивача відповідно до якого позивач повідомляє, що вважає договір оренди від 31.10.2005 р. №12/02-1997-ОД припиненим з 30.06.2009 р., висновки Вищого господарського суду України не відповідними обставинам справи і помилковими, а тому просить суд задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
Розгляд справи відкладався з 22.03.2011р. до 05.04.2011р., з 05.04.2011р. до 26.04.2011р.
Ухвалою суду від 26.04.2011 р. було змінено назву відповідача - Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.”, м. Київ в особі філії закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.”у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ на Приватне акціонерне товариство "Київстар", м. Київ в особі Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Дніпропетровськ.
В судовому засіданні 26.04.2011р. було оголошено перерву до 04.05.2011р.
Відповідач проти позову заперечує, пояснюючи суду, що повідомлення про припинення договору №12/02-1997-ОД, на яке посилається позивач, не надходило на адресу відповідача, докази його отримання відповідачем позивач до суду не надав; між відповідачем та позивачем укладено велика кількість договорів оренди, наведений реєстр свідчить про направлення на адресу відповідача листа вих. №11-03-04070 від 19.05.2008 р., але реєстр не є доказом, що в листі йдеться мова про розірвання саме договору оренди №12/02-1997-ОД.
Ухвалою від 04.05.2011р. строк розгляду справи було продовжено до 19.05.2011р. та відкладено розгляд справи на 17.05.2011р.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.
В судовому засіданні 17.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд, -
31 жовтня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець, позивач) та Закритим акціонерним товариством “Київстар Дж. Ес. Ем.”, м. Київ в особі філії закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.”у м. Дніпропетровську (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1997-ОД (далі -Договір).
Найменування орендодавця -Закритого акціонерного товариства "КИЇВСТАР ДЖ.ЕС.ЕМ." в особі філії Закритого акціонерного товариства "КИЇВСТАР ДЖ.ЕС.ЕМ." у місті Дніпропетровську було змінено на Приватне акціонерне товариство "Київстар" в особі Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства "Київстар", що підтверджується статутом останнього, затвердженого загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства "КИЇВСТАР ДЖ.ЕС.ЕМ.", протокол №53 від 14 березня 2011 року, державна реєстрація змін до установчих документів було проведено 15.03.2011р.
Відповідно до розділу 1 договору, з метою ефективного використання державного майна, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме державне майно (далі -майно) -вбудоване приміщення та частина даху, площею 11 (8+3) кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 92, на 12-му поверсі, дванадцятиповерхового будинку, що знаходиться на балансі Українського державного хіміко -технологічного університету, вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 23 073,00 грн. Майно передається в оренду з метою - під розташування обладнання станції мобільного зв'язку
Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта -приймання передачі майна.
У разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендарем з моменту підписання сторонами акта приймання -передачі. Обов'язок по складанню акта приймання -передачі покладається на ту сторону, яка передає майно іншій стороні договору. (п. 2.5, п. 2.6 Договору).
Згідно з п. 10.1 Договору, договір діє з 31 жовтня 2005 року до 30 вересня 2006 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача. Договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений, на тих самих умовах, які передбачені у договорі. Договір, в силу положень ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору продовжив свою дію на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.
Позивач посилається на те, що листом від 19.05.2009 р. №11-03-04070 про припинення договору оренди від 31.10.2005 р. №12/02-1997-ОД (а.с. 13 т. 1) Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області повідомило відповідача про те, що 30.06.2009 р. закінчується строк дії договору оренди від 31.10.2005 р. №12/02-1997-ОД та про необхідність терміново повідомити регіональне відділення про наявність наміру брати участь у конкурсі на отримання права оренди державного майна на новий строк, а у протилежному випадку, після закінчення строку дії договору, повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання -передачі.
Позивач зазначає, що відповідач орендоване майно за актом приймання -передачі балансоутримувачу не повернув, з огляду на що позивачем були нараховані збитки у вигляді недоотриманої плати до державного бюджету у розмірі 46,75 грн. та сума неустойки за користування річчю за час прострочення у розмірі 8 456,82 грн., що і є причиною спору.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Правові наслідки припинення договору оренди щодо майна, яке є державною та комунальною власністю, встановлює також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону, у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику (ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення речі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Приписами ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(в редакції за станом на 01.05.2009 р.), термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Враховуючи наведені вище положення законодавства, предмет спору, доводи сторін з приводу припинення чи продовження договірних відносин, визначальним при вирішені даного спору є встановлення обставин, чи припинилася дія Договору 30.06.2009 р.
Матеріали справи містять копію листа від 19.05.2009 р. №11-03-04070 (а.с. 13 т. 1) про припинення терміну дії договору оренди державного майна №12/02-1997-ОД від 31.10.2005 р., адресованого Закритому акціонерному товариству "КИЇВСТАР ДЖ.ЕС.ЕМ.", м. Дніпропетровськ.
Позивач зазначає, що в якості доказів направлення вищевказаного листа відповідачу, позивачем надано суду копії поштових чеків із зазначенням списку №172, що була залучена до матеріалів справи, і є належним доказом надсилання відповідачу листа від 19.05.2009 р. №11-03-04070 про припинення договору оренди №12/02-1997-ОД від 31.10.2005 р.; з урахуванням надсилання цього листа, договір оренди є таким, що припинив строк дії з 30.06.2009 р., і відповідно мало місце позадоговірне використання майна; крім того, висновки Вищого господарського суду України не відповідають обставинам справи, оскільки реєстр від 02.06.2009 р. відправлення листа від 19.05.2009 р. №11-03-04070 про припинення спірного договору оренди на адресу відповідача містить поштовий штемпель, і є доказом відправлення цього листа на адресу відповідача.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду копії чеків «Укрпошти» від 02.06.2009 р. №3607, №3608, №3609 із копією службової записки з переліком підприємств, про направлення листів для відправки поштою згідно до реєстру; вказана службова записка взагалі не є списком №172 та не містить жодного номеру, про який йдеться в копіях чеків "Укрпошти".
Суд зазначає, що з огляду на зміст службової записки, відсутня можливість встановити отримувачів цих листів, оскільки в ній зазначено 12 адресатів, в тому числі двічі - Закрите акціонерне товариство "КИЇВСТАР ДЖ.ЕС.ЕМ.", одного з яких викреслено. (а.с. 13 т. 1, на звороті)
Крім того, суд зазначає, що господарським судом Дніпропетровської області розглянуто справу №20/184-10 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення неустойки. Постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року по справі №20/184-10 (копію долучено до матеріалів справи - т. 2, а.с. 68-72) залишено в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р., якими в задоволенні позову відмовлено. У вказаній постанові Вищого господарського суду України касаційна інстанція, відображаючи обставини встановлені судами першої та другої інстанцій, зазначила, що "в матеріалах справи наявні листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №11-03-04070 від 19.05.2009 р. про припинення терміну дії договорів оренди від 01.07.2008 р. №12/02-3176-ОД та від 01.10.2006 р. №12/02-1931-ОД адресовані відповідачу. Разом з тим, зі змісту службової записки (зі штампом поштової установи від 02.06.2009р.) неможливо встановити отримувачів цих листів, оскільки в ній зазначено 12 адресатів, в тому числі двічі відповідача, одного з яких викреслено."
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, оскільки у справі №20/184-10 було встановлено факт відсутності належних доказів повідомлення орендодавцем орендаря про припинення дії договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, а отже цей факт має для суду преюдиціальний характер.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяких з істинністю вже встановлено у рішенні чи постанові, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Таким чином, Позивач використовував у справі №20/184-10 ті ж самі докази (посилання на лист №11-03-0407 від 19.05.2009 р. та докази його направлення Відповідачу: фіскальний чек від 02.06.2009 р.), але стосовно іншого договору оренди між сторонами. Такі обставини вказують на неможливість встановлення факту направлення Позивачем Відповідачу листа від 19.05.2009р. вих. №11-03-04070 про припинення договору оренди державного майна від 31.10.2005 р. №12/02-1997-ОД.
Таким чином, суд встановив, що позивачем не доведено факту повідомлення належним чином відповідача про припинення дії спірного договору.
З наведеного випливає, що позивач не довів факту припинення договору оренди державного майна від 31.10.2005 р. №12/02-1997-ОД, що в свою чергу вказує на необґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, ч. 2 ст. 35, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повний текст рішення складено
19.05.2011 р.