10.05.11р.Справа № 5005/4203/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа", м. Київ
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про стягнення 22 660 243,49 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 01.02.11р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довір. № 75 від 01.01.11р.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом у якому просить стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі -відповідач) суму 11 970 332,92 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 7 779 164,23 грн. заборгованості по сплаті курсової різниці, 1 845 840,75 грн. заборгованості по сплаті ПДВ з сум, що перевищують подвійну облікову ставку НБУ, 172 586,64 грн. пені, 689 571,11 грн. збитки від інфляції, 202 747,84 грн. 3% річних, а всього загальний розмір 22 660 243,49 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору фінансового лізингу № ПР/Т-07-1183/НЮ від 18.05.07р.
Відповідач проти позову заперечує. У відзиві позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вимога про стягнення лізингового платежу, скоригованого на курсову різницю не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Окрім того, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.04.11р. по 10.05.11р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
18.05.07р. між позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу № ПР/Т-07-1183/НЮ (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався на умовах, зазначених в цьому договорі, набути у власність дев'ять електропоїздів постійного струму типу ЕПЛ-2Т у складі восьми вагонів та передати їх у користування відповідачу, який згідно зі спірною угодою отримує назване майно від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу, строком на 7 років з дати підписання відповідного акту приймання-передачі майна в лізинг (п.п. 1.1, 1.4, 2.1 Договору).
Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, де за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Додатковою угодою № 2 від 31.10.07р. до Договору, сторони затвердили графік передачі майна в лізинг (додаток № 2.2).
Відповідно до п. 3.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 06.11.08р., лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток № 3.3) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання спірного договору фінансового лізингу.
При цьому, розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням договору, визначається за наступною формулою:
Влд = Влдг/Куд*Кслп + (Сввм/Куд*Кслп-Сввм), де
Влд -відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з виконанням Договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці);
Куд -офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на визначену дату при укладанні договору
Кслп -офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу;
Сввм -сума відшкодування вартості майна у гривнях;
Влдг -відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо пов'язані з
виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів).
Також умовами Договору передбачено, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищезазначеної формули не пізніше 20-го числа місяця сплати відповідного платежу.
Детальний аналіз матеріалів справи відображає, що загальна сума лізингового платежу, який зобов'язаний сплатити відповідач, складається з суми платежу, яка була визначена сторонами у загальному графіку лізингових платежів, що затверджений додатком № 3.3 до Договору, скоригованому на зміну офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього ж договору та сум ПДВ, які відповідач зобов'язаний сплатити позивачу у випадку, якщо розмір винагороди позивача перевищуватиме подвійну облікову ставку НБУ.
Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримати від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Наявні у справі докази підтверджують належне виконання позивачем умов Договору, зокрема, позивач передав, а відповідач прийняв майно в лізинг -дев'ять електропоїздів постійного струму типу ЕПЛ -2Т у складі восьми вагонів, що посвідчується актами приймання-передачі майна в лізинг № 1 від 16.08.07р., № 2 від 21.09.07р., № 3 від 22.10.07р., № 4 від 30.11.07р., № 5 від 30.11.07р., № 6 від 31.11.08р., № 7 від 05.05.08р., № 8 від 28.05.08р., № 9 від 18.06.07р., які наявні в матеріалах справи.
Як вбачається із долучених до позову документів, відповідач свої зобов'язання у період з листопада 2010 року по березень 2011 року по оплаті лізингових платежів здійснював не в повному розмірі. Сплата лізингових платежів здійснювалася несвоєчасно, внаслідок чого у останнього станом на 28.04.11р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 970 332,92 грн.
Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідач, всупереч приписам п. 3.2 спірного договору, протягом спірного періоду не здійснював коригування лізингових платежів до зміни офіційного курсу НБУ, чим порушив взяті на себе Договірні зобов'язання.
Так, сума заборгованості по сплаті курсової різниці, згідно обґрунтованого розрахунку позивача, становить 7 779 164,23 грн.
Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача по стягненню заборгованості зі сплати ПДВ, в силу положень п. 3.2 Договору, у розмірі 1 845 840,75 грн., яким було обкладено винагороду позивача, що перевищувала подвійну облікову ставку НБУ з огляду на наступне.
За нормами діючого законодавства, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.
Таким чином, операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу, повинні оподатковуватися податком на додану вартість.
Отже, нарахування податку на додану вартість на проценти та комісії у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) та розраховану від вартості об'єкта лізингу, є таким, що передбачено чинним законодавством та положеннями пункту 3.2 Договору фінансового лізингу
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).
Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, якими було б спростовано заявлені позивачем вимоги по стягненню заборгованості, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Натомість причинним зв'язком порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Пунктом 10.3 укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань з оплати лізингових платежів, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті лізингових платежів у період з 01.11.10р. по 28.03.11р., розмір пені становить 172 586,64 грн., які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних від простроченої суми за весь період неналежного виконання зобов'язань. Право кредитора вимагати від боржника сплати інфляційних збитків та 3% річних передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійсненні позивачем розрахунки господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків за період з грудня 2010 року по березень 2011 року у сумі 689 571,11 грн., а також 3% річних за період з 01.11.10р. по 28.03.11р. у 202 747,84 грн. розраховані правомірно, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивачем надано до справи документи, які насамперед відображають часткову оплату відповідачем в ході розгляду спору суми основної заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 5 993 261,78 грн., тому ці грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є фактично припиненими, оскільки між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання ж відповідача від 29.04.11р. про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню, оскільки не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища останнього.
Викладене є підставою для часткового задоволення позову.
Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати про справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ЄДРПОУ 34763129) суму 5 977 071,14 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят сім тисяч сімдесят одна грн. 14 коп.) основного боргу зі сплати лізингових платежів, 7 779 164,23 грн. (сім мільйонів сімсот сімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят чотири грн. 23 коп.) заборгованості по сплаті курсової різниці, 1 845 840,75 грн. (один мільйон вісімсот сорок п'ять тисяч вісімсот сорок грн. 75 коп.) заборгованості по сплаті ПДВ, з сум, що перевищують подвійну облікову ставку НБУ, 172 586,64 грн. (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість грн. 64 коп.) пені, 202 747,84 грн. (двісті дві тисячі сімсот сорок сім грн. 84 коп.) 3% річних, 689 571,11 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна грн. 11 коп.) індексу інфляції, 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення з відповідача суми основного боргу по сплаті лізингових платежів у розмірі 5 993 261,78 грн. провадження у справі -припинити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано -______________