Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101
Іменем України
14.04.2011Справа №5002-7/411-2011
За позовом Державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 16а, ідентифікаційний код 00992272)
До відповідача Науково-виробничого підприємства «Компанія «Деметра» (96576, м. Саки, вул. Євпаторійське шосе, буд. 86-ж, ідентифікаційний код 25152969)
Про стягнення 20 705,00 грн.
Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний
представники:
Від позивача - ОСОБА_1 - предст., дов. б/н від 10.01.2011р.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору Державне підприємство «Сімферопольське лісомисливське господарство» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Науково-виробничого підприємства «Компанія «Деметра» 20 705,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу від 01.06.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим заборгованість Науково-виробничого підприємства «Компанія «Деметра» перед Державним підприємством «Сімферопольське лісомисливське господарство» складає 20 500,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку разом з неустойкою в розмірі 205,00 грн. за несплату товару у встановлений строк.
14.04.2011 р. до ГС АР Крим від Державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що відповідачем частково погашена заборгованість, у зв'язку з чим просить суд стягнути 2000,00 грн. боргу.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.06.2008 р. між Державним підприємством «Сімферопольське лісомисливське господарство» (Продавець) та Науково-виробничим підприємством «Компанія «Деметра» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №98/1/08, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити його.
Асортимент, кількість та ціни на товар, що продається, погоджуються на кожну партію товару та вказуються в накладних (п. 1.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку.
В пункті 4.2 Договору сторони обумовили, що оплата товару здійснюється в національній валюті України через касу або шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше строку дії договору.
Згідно з пунктом 7.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30 грудня 2008 року. Додатковою угодою від 31.03.2009 р. до вказаного пункту були внесені зміни, за якими строк дії договору був визначений до 30.08.2009 р.
З матеріалів справи вбачається що на виконання умов укладеного договору позивачем був поставлений на адресу відповідача товар на загальну суму 64 309,86 грн., про що свідчать наступні первинні документи:
- товарно-транспортна накладна №002285 від 17.09.2008 р. на суму 11068,20 грн.;
- товарно-транспортна накладна №002253 від 01.09.2008 р. на суму 19582,20 грн.;
- товарно-транспортна накладна №001059 від 21.06.2008 р. на суму 10080,02 грн.;
- товарно-транспортна накладна №001057 від 20.06.2008 р. на суму 10149,93 грн.;
- товарно-транспортна накладна №001054 від 19.06.2008 р. на суму 8609,94 грн.;
- товарно-транспортна накладна №001053 від 18.06.2008 р. на суму 4819,39 грн.
Товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи Науково-виробничого підприємства «Компанія «Деметра» у вищевказаних накладних.
Однак, вартість товару була сплачена відповідачем лише частково, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 20500,00 грн., вимога про сплату якої була викладена в направленої на адресу відповідача претензії №01/10 від 24.09.2010 р. Залишення цієї претензії поза увагою стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
В процесі розгляду справи відповідачем в добровільному порядку була частково погашена заборгованість в загальному розмірі 18500,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення цієї суми підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.
Так, в п. 3 Роз'яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:
- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Отже, несплаченою залишилася частина заборгованості в розмірі 2 000,00 грн.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 2000,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.
З урахуванням цього, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 01.06.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, а тому вимоги позивача про примусове стягнення з Науково-виробничого підприємства «Компанія «Деметра» 2000,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що в заяві про зменшення позовних вимог №266 від 13.04.2011 р. вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 205,00 грн. за несплату товару у встановлений строк не заявлена, суд вважає, що позивач відмовився від цієї вимоги, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В пункті 31 Інформаційного листа «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» від 18.03.2008 р. N 01-8/164 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий господарський суд України зазначив, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду. З урахуванням цього, суд не вважає за доцільне винесення окремого процесуального документу в частині припинення провадження у справі.
Враховуючи, що борг в розмірі 18 500,00 грн. був погашений відповідачем після звернення позивача до суду, та приймаючи до уваги відмову позивача від вимоги про стягнення неустойки, судові витрати суд покладає на обидві сторони згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1, п. 5 ч. 1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Науково-виробничого підприємства «Компанія «Деметра» (96576, м. Саки, вул. Євпаторійське шосе, буд. 86-ж, ідентифікаційний код 25152969) на користь Державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 16а, ідентифікаційний код 00992272) 2000,00 грн. заборгованості, 205,00 грн. державного мита та 233,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Науково-виробничого підприємства «Компанія «Деметра» на користь Державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство» 18 500,00 грн. заборгованості та 205,00 неустойки.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили
Суддя господарського суду
Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний
Рішення підписано 18.04.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.