Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322
Іменем України
07.04.2011Справа №5002-32/337-2011
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом - Сакського міжрайонного прокурора (96500, АР Крим, м. Саки, вул.. Леніна, 34) в інтересах держави в особі Штормівської сільської ради (96550, АР Крим, с. Штормове, вул.. Леніна, 1 ідентифікаційний код 26331326)
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» ( 69063, запорізька область, м. Запоріжжя, вул.. Анголенка, 22 ідентифікаційний код 32227509).
Про розірвання договору оренди земельної ділянки, спонукання до повернення земельної ділянки та стягнення 11 155, 31 грн.
За участю представників:
Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 9 від 04.01.2011р. у справі.
Від відповідача - ОСОБА_2., довіреність б/н від 25.02.2011р. у справі.
Від прокуратури - Шехірева Н.Ю., посвідчення НОМЕР_1
Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.
Обставини справи: Сакський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Штормівської сільської ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» про розірвання договору оренди земельної ділянки, спонукання до повернення земельної ділянки та стягнення 11 155, 31 грн.
Ухвалою господарського суду від 25.01.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.02.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 10.02.2011р., 28.02.2011р., 09.03.2011., від 21.03.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою.
У судовому засіданні 29.03.2011р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, відповідачем не виконувались обов'язки зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 01.03.2007р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 8 186, 26 грн., що і стало приводом для звернення позивача то суду із позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору.
Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення недодержанням позивачем вимог 188 Господарського кодексу України, щодо звернення позивача із пропозицію розірвати договір, недоведеністю наявності заборгованості.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.03.2007р. між Штормівською сільською радою (Орендодавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум» (орендар) (відповідач) був укладений Договір оренди землі (а.с. 7-10).
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди) земельної ділянки.
Згідно пункту 1 статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Пунктом 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди
Пунктом 1 Договору сторони погодили, що Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування комплексу спортивного готелю з комплексом спортивної та реабілітаційної медицини, яка знаходиться на землях, не переданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту, в центральній частині села Поповка по вул.. Рибалко, на відстані 270 метрів від урізу води Чорного моря, на території Штормівської сільської ради.
Пункт 2. Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0, 3019 га, у тому числі 0, 3019 га пасовищ.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 86 600, 00 грн., що встановлено пунктом Договору.
Відповідно до пункту 9 Договору, орендна плата вноситься в розмірі 1 732, 00 грн. на рік за перші 2 роки та 4 330, 00 грн. на рік на останні роки оренди.
Індексація орендної плати передбачена пунктом 10 Договору.
Згідно з пунктом 11 Договору Орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, на протязі року.
Строк дії Договору зазначений в пункті 8 та становить 20 років.
Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Проте обов'язки зі сплати орендної плати відповідачем не виконувались, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 8 186, 26 грн.
Відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України «Про плату за землю» несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, як вказувалося вище, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та стаття 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до приписів статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного заявником період стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати.
Таким чином матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 8 186, 26 грн. за період з березня 2007р. по вересень 2010р.
Посилання відповідача на те, що сума основного боргу позивачем не доведена, спростовуються матеріалами справи з огляду на те, що відповідачем 31.01.2011р. та 04.03.2011р. була здійснена оплата всієї суми основного боргу, що підтверджується квитанціями № 68 на суму 6 828, 45 грн. та № 23 на суму 1 357, 81 грн. ( а.с. 43-44).
Таким чином, відповідач підтвердив наявність зобов'язання з оплати орендної плати шляхом виконання цього зобов'язання, шляхом її сплати.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість в розмірі 8 186, 26 грн. погашена відповідачем після звернення прокурора із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (згідно штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду АР Крим 24.01.2011р.).
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості погашена.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 969, 05 грн. пені.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 14 Договору сторони передбачили нарахування пені в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором.
Відповідач проти задоволення вимог щодо стягнення пені заперечує, мотивуючи свої заперечення відсутністю розрахунку пені.
Проте, доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем вимоги суду щодо надання розрахунку були виконані.
З розрахунку пені, наданого позивачем, суд має можливість перевірити правильність нарахування.
Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Хоча й зобов'язання з оплати орендної плати відповідачем було виконане під час розгляду справи у суді, все ж таки мало місце прострочення виконання зобов'язання протягом декількох років, що є обґрунтованою підставою для нарахування пені.
Не дивлячись на те, що відповідачем умови договору оренди були проігноровані починаючи з березня 2007р., позивач зменшив період нарахування пені, обмежившись лише 2010 роком, що є його законним правом, якого суд не може позбавити позивача.
Відповідно до пункту 11 Договору орендна плата вноситься щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним на протязі року.
Отже період нарахування пені за 2010 рік починає перебігати з 15.02.2010р.
Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені за період з 15.02.2010р. по 20.01.2011р. ( дата складання позовної заяви) повинна бути розрахована наступним чином:
По платежу за січень 2010р. загальний період прострочення заборгованості на який нараховується починає перебігати з 15.02.2010р.:
452, 53 грн. ( оплата за січень 2010р.) х 113 днів прострочення х 12,3% (120% облікової ставки НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 17, 23 грн.
452, 53 грн. ( оплата за січень 2010р.) х 30 днів прострочення х 11,4 % (120% облікової ставки НБУ з 08.06.2010 по 07.07.2010р. ) / 365 дн. = 3, 99 грн.
452, 53 грн. ( оплата за січень 2010р.) х 33 дня прострочення х 10, 2 % (120% облікової ставки НБУ з 08.07.2010 по 09.08.2010 ) / 365 дн. = 4, 17 грн.
452, 53 грн. ( оплата за січень 2010р.) х 7 днів прострочення х 10, 3 % (120% облікової ставки НБУ з 10.08.2010 ) / 365 дн. = 0, 89 грн.
По платежу за лютий 2010р. загальний період прострочення заборгованості на який нараховується починає перебігати з 15.03.2010р:
452, 53 грн. ( оплата за лютий 2010р.) х 85 днів прострочення х 12,3% (120% облікової ставки НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 12, 96 грн.
452, 53 грн. ( оплата за лютий 2010р.) х 30 днів прострочення х 11,4 % (120% облікової ставки НБУ з 08.06.2010 по 07.07.2010р. ) / 365 дн. = 3, 99 грн.
452, 53 грн. ( оплата за лютий 2010р.) х 33 дня прострочення х 10, 2 % (120% облікової ставки НБУ з 08.07.2010 по 09.08.2010 ) / 365 дн. = 4, 17 грн.
452, 53 грн. ( оплата за лютий 2010р.) х 35 днів прострочення х 10, 3 % (120% облікової ставки НБУ з 10.08.2010 ) / 365 дн. = 4, 47 грн.
По платежу за березень 2010р. загальний період прострочення заборгованості на який нараховується починає перебігати з 15.04.2010р:
452, 53 грн. ( оплата за березень 2010р.) х 54 дня прострочення х 12,3% (120% облікової ставки НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 8, 23 грн.
452, 53 грн. ( оплата за березень 2010р.) х 30 днів прострочення х 11,4 % (120% облікової ставки НБУ з 08.06.2010 по 07.07.2010р. ) / 365 дн. = 3, 99 грн.
452, 53 грн. ( оплата за березень 2010р.) х 33 дня прострочення х 10, 2 % (120% облікової ставки НБУ з 08.07.2010 по 09.08.2010 ) / 365 дн. = 4, 17 грн.
452, 53 грн. ( оплата за березень 2010р.) х 68 днів прострочення х 10, 3 % (120% облікової ставки НБУ з 10.08.2010 ) / 365 дн. = 8, 68 грн.
По платежу за квітень 2010р. загальний період прострочення заборгованості на який нараховується починає перебігати з 15.05.2010р:
452, 53 грн. ( оплата за квітень 2010р.) х 24 дня прострочення х 12,3% (120% облікової ставки НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 3, 66 грн.
452, 53 грн. ( оплата за квітень 2010р.) х 30 днів прострочення х 11,4 % (120% облікової ставки НБУ з 08.06.2010 по 07.07.2010р. ) / 365 дн. = 3, 99 грн.
452, 53 грн. ( оплата за квітень 2010р.) х 33 дня прострочення х 10, 2 % (120% облікової ставки НБУ з 08.07.2010 по 09.08.2010 ) / 365 дн. = 4, 17 грн.
452, 53 грн. ( оплата за квітень 2010р.) х 96 днів прострочення х 10, 3 % (120% облікової ставки НБУ з 10.08.2010 ) / 365 дн. = 12, 26 грн.
По платежу за травень 2010р. загальний період прострочення заборгованості на який нараховується починає перебігати з 15.06.2010р:
452, 53 грн. ( оплата за травень 2010р.) х 23 дня прострочення х 11,4 % (120% облікової ставки НБУ з 08.06.2010 по 07.07.2010р. ) / 365 дн. = 3, 25 грн.
452, 53 грн. ( оплата за травень 2010р.) х 33 дня прострочення х 10, 2 % (120% облікової ставки НБУ з 08.07.2010 по 09.08.2010 ) / 365 дн. = 4, 17 грн.
452, 53 грн. ( оплата за травень 2010р.) х 127 днів прострочення х 10, 3 % (120% облікової ставки НБУ з 10.08.2010 ) / 365 дн. = 16, 22 грн.
По платежу за червень 2010р. загальний період прострочення заборгованості на який нараховується починає перебігати з 15.07.2010р:
452, 53 грн. ( оплата за червень 2010р.) х 26 днів прострочення х 10, 2 % (120% облікової ставки НБУ з 08.07.2010 по 09.08.2010 ) / 365 дн. = 3, 29 грн.
452, 53 грн. ( оплата за червень 2010р.) х 157 днів прострочення х 10, 3 % (120% облікової ставки НБУ з 10.08.2010 ) / 365 дн. = 20, 05 грн.
По платежу за липень 2010р. загальний період прострочення заборгованості на який нараховується починає перебігати з 15.08.2010р:
452, 53 грн. ( оплата за липень 2010р.) х 159 днів прострочення х 10, 3 % (120% облікової ставки НБУ з 10.08.2010 ) / 365 дн. = 20,3 грн.
По платежу за серпень 2010р. загальний період прострочення заборгованості на який нараховується починає перебігати з 15.09.2010р:
452, 53 грн. ( оплата за серпень 2010р.) х 128 днів прострочення х 10, 3 % (120% облікової ставки НБУ з 10.08.2010 ) / 365 дн. = 16, 35 грн.
По платежу за вересень 2010р. загальний період прострочення заборгованості на який нараховується починає перебігати з 15.10.2010р:
452, 53 грн. ( оплата за вересень 2010р.) х 98 днів прострочення х 10, 3 % (120% облікової ставки НБУ з 10.08.2010 ) / 365 дн. = 12,51 грн.
Таким чином, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи становить 197, 16 грн.
Іншого сторонами всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.
Стосовно вимоги позивача щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007р., необхідно зазначити наступне:
Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам статті 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не ускладнює вирішення справи а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.
При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення об'єкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту пункту 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.
Як вбачається з матеріалів справи, сутність позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянки.
Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в статті 526 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Умова про внесення орендної плати, пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні частини 1 статті 180 Господарського кодексу України та частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України.
Дотримання зазначеної умови є обов'язковим для Відповідача згідно статті 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі».
Виходячи з наявних в матеріалах справи документів, які свідчать про наявність заборгованості з орендних платежів, а також ту обставину, що зазначена умова спірного договору є істотною, несплата орендних платежів, судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статі 610, пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого, згідно статті 611 цього Кодексу, законодавець визначає розірвання договору.
Пунктом д статті 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати віднесена до підстав припинення прав користування земельною ділянкою.
Пунктом 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що у позивача є достатньо підстав, у розумінні частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, для дострокового розірвання спірного договору оренди та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.
Положення частини 3 статті 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України, на що й посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень.
Проте, у світлі приписів статті 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002, обставини дотримання (недотримання) такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судом відповідного способу захисту порушених прав Позивача.
Аналогічна правова позиція сформульована в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.
Верховним судом України, з посиланням на Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спору) також зазначалося, що недотримання позивачем частини 2 статті 188 Господарського кодексу України, щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання Договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 №8/32пд).
За таких обставин, вимоги Позивача про розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки також підлягають задоволенню.
Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.)
Відповідно до підпункту ”б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 „Про державне мито” із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 85, 00 грн.
Тобто сума державного мита має складатися із сплати державного мита за вимогу майнового характеру у розмірі 111, 55 грн. та за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 170, 00 грн.
Отже, державне мито за вимоги майнового та немайнового характеру та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» ( 69063, запорізька область, м. Запоріжжя, вул.. Анголенка, 22 ідентифікаційний код 32227509) на користь Штормівської сільської ради (96550, АР Крим, с. Штормове, вул.. Леніна, 1 ідентифікаційний код 26331326) 197, 16 грн. пені.
3. Розірвати договір оренди землі від 01.03.2007р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум» ( 69063, запорізька область, м. Запоріжжя, вул.. Анголенка, 22 ідентифікаційний код 32227509) та Штормівською сільською радою (96550, АР Крим, с. Штормове, вул.. Леніна, 1 ідентифікаційний код 26331326) зареєстрований у Сакському відділі Кримського філіалу державного підприємства державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.03.2007р. № 040701500005.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум» (69063, запорізька область, м. Запоріжжя, вул.. Анголенка, 22 ідентифікаційний код 32227509) повернути Штормівській сільській раді (96550, АР Крим, с. Штормове, вул.. Леніна, 1 ідентифікаційний код 26331326) земельну ділянку площею 0, 3019 га, кадастровий номер 01:243:888:00:03:001:0513, що розташована в межах населеного пункту, в центральній частині села Поповка, по вулиці Рибалко, на відстані 270 метрів від урізу води Чорного моря, на території Штормівської сільської ради.
5. В частині стягнення 8 186, 26 грн. провадження у справі припинити.
6. В іншій частині позову відмовити.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» (69063, запорізька область, м. Запоріжжя, вул.. Анголенка, 22 ідентифікаційний код 32227509) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: ГУ ДК України в АР Крим, м. Сімферополь МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 253, 83 грн. державного мита.
8. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум» (69063, запорізька область, м. Запоріжжя, вул.. Анголенка, 22 ідентифікаційний код 32227509) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, в банку одержувача: Головне Управління держказначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 177, 36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
9. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 07.04.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 08.04.2011р.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.