Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
29.03.2011Справа №5002-19/342-2008А
За адміністративним позовом - Державного підприємства «Алушта», АР Крим, м.Алушта
До відповідача - Державної податкової інспекції у м.Алушті, АР Крим, м.Алушта
про визнання нечинними податкових - повідомлень рішень
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Попова А.С.
Від позивача - ОСОБА_1 - представник, дов. б/н від 22.04.2010 р.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: Державне підприємство «Алушта» звернулось з адміністративним позовом до господарського суду АР Крим до відповідача Державної податкової інспекції у м.Алушті про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення № 0005861502/1 від 27.12.2007 р. у сумі 2211,30 грн., податкового повідомлення - рішення № 0005851502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 18489,00 грн., податкового повідомлення - рішення № 0005841502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 239630,01 грн., а також просить стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення - рішення винесено відповідачем необґрунтовано, на підставі акту перевірки №505/15-2/00412694 від 1311.2007 р., висновки якого є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивачем не було допущено виявлених порушень податкового законодавства.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.01.2008 р. відкрито провадження по справі суддею господарського суду АР Крим Омельченко В.А. та призначено судове засідання.
20.02.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 0005861502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 2211,30 грн., № 0005851502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 18489,00 грн., № 0005841502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 239630,01 грн.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.10.2008 р. залучено до розгляду адміністративної справи № 2-16/342-2008А замість судді Господарського суду АР Крим Омельченко В.А. іншого суддю Господарського суду АР Крим Мокрушина В.І. справі привласнено номер № 2-19/342-2008А.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.10.2008 р. справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.02.2009 р. провадження по справі зупинено до розгляду Севастопольським апеляційним адміністративним судом справи № 2-21/4299.1-08А за позовом ДП «Алушта» до ДПІ у м. Алушті, за участю прокуратури АРК, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.02.2010 р. провадження по справі було поновлено та призначено судове засідання.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.03.2010 р. провадження по справі зупинено у зв'язку із призначенням по справі судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, експерту Філенко А.С.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.08.2010 р. провадження по справі поновлено, призначено судове засідання.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.09.2010 р. провадження по справі зупинено, призначено по справі судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, експерту Філенко А.С.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 28.02.2011 р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач явку свого представника судове засідання не забезпечив. Про причини неявки суд не повідомив, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями).
Позивач та відповідач відмовились від послуг перекладача.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) перед початком слухання справи сторонам були роз'яснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) та вручені пам'ятки про права та обов'язки сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд -
23.11.2007 р. Державною податковою інспекцією у м.Алушті була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.08.2005 р. по 05.11.2007 р. у результаті якої було складено акт (а.с.7-20, Том 1).
Перевіркою встановлені порушення п.п.5.3.2, п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: встановлена несвоєчасна сплата податку на додану вартість за податковими деклараціями № 17884 від 22.08.2005 р., № 19575 від 20.09.2005 р., № 22456 від 20.10.2005 р., № 26241 від 21.11.2005 р., № 28004 від 16.12.2005 р., № 30610 від 17.01.2006 р., уточнюючого розрахунку № 6140 від 14.04.2006 р., податкових декларацій № 5850 від 13.04.2006 р., № 113737 від 19.07.2006 р, № 17508 від 21.08.2006 р, № 18789 від 20.09.2006 р., № 21449 від 20.10.2006 р., № 25094 від 20.11.2006 р., № 27219 від 20.12.2006 р., № 29959 від 20.01.2007 р., № 1207 від 20.02.2007 р., № 14440 від 19.07.2007 р., № 17694 від 17.08.2007 р., уточнюючих розрахунків № 19573 від 26.09.2007 р., № 19595 від 26.09.2007 р., № 19594 від 26.09.2007 р., № 19593 від 26.09.2007 р., № 19592 від 26.09.2007 р., № 19591 від 26.09.2007 р., № 19590 від 26.09.2007 р., № 19589 від 26.09.2007 р., № 19587 від 26.09.2007 р., № 19584 від 26.09.2007 р., № 19583 від 26.09.2007 р., № 19580 від 26.09.2007 р., № 19579 від 26.09.2007 р., № 19574 від 26.09.2007 р., № 19576 від 26.09.2007 р., № 19575 від 26.09.2007 р., № 19578 від 26.09.2007 р., № 19577 від 26.09.2007 р., № 19572 від 26.09.2007 р., № 19585 від 26.09.2007 р., № 19596 від 26.09.2007 р., № 19584 від 26.09.2007 р., № 19597 від 26.09.2007 р., № 19595 від 26.09.2007 р., № 19586 від 26.09.2007 р., № 19582 від 26.09.2007 р., податкових декларацій № 19314 від 19.09.2007 р., № 22731 від 19.10.2007 р.
Позивач, вважаючи зазначений акт незаконним звернувся до відповідача з письмовими запереченнями вих.№ 06-1/1122 від 15.11.2007 р., у яких просив відмінити акт перевірки (а.с.21-22, Том 1).
27.11.2007 р. на адресу позивача надійшла письмова відповідь на заперечення стосовно скасування акту перевірки, у якій відповідач повідомив, що по даному акту буде ухвалене відповідне рішення (а.с.23-25, Том 1).
На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Алушті винесені податкові повідомлення-рішення № 0005861502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 2211,30 грн., № 0005851502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 18489,00 грн., № 0005841502/1 від 28.12.2007 р. (а.с.42-44, Том 1).
В обгрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач посилається на п.п.17.1.7, п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, яка була чинна на момент прийняття), відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.09.2010 р. провадження по справі зупинено, призначено по справі судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, експерту Філенко А.С.
Відповідно до висновку експерта № 2944 від 27.01.2011 р., первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Державного підприємства «Алушта» висновки ДПІ у м.Алушта, що викладені в акті перевірки № 1505/15-2/00412694 від 13.11.2007 р. про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Державного підприємства «Алушта»за період з 31.08.2005 р. по 05.11.2007 р. не підтверджені.
Спеціальним Законом з питань оподаткування, що встановлюють порядок погашення зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами по податках і зборах (обов'язковим платежам), нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, вживаних до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. у редакції, яка була чинна на момент прийняття).
Згідно із п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із у редакції, яка була чинна на момент прийняття) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій при їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачені у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно із п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. у редакції, яка була чинна на момент прийняття) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно із п.7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. у редакції, яка була чинна на момент прийняття) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. у редакції, яка була чинна на момент прийняття) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні. Отже, приписи даної правової норми санкціонують відповідальність платника податків за несвоєчасне виконання узгодженого податкового зобов'язання. При цьому обов'язковою умовою застосування такої відповідальності Закон визначає виконання платником податків узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби визначає, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758 (зі змінами і доповненнями).
З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма «Ш») слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п.1.7., п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205) (далі - Порядок № 327), встановлені вимоги про те, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п.2.3.4 вказаного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 у редакції, яка була чинна на момент прийняття) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Відповідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платники податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 у редакції, яка була чинна на момент прийняття) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.
Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України № 2181- III від 21.12.2000 р.)
Таким чином, ДПІ в м.Алушті безпідставно прийняла податкові повідомлення-рішення № 0005861502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 2211,30 грн., № 0005851502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 18489,00 грн., № 0005841502/1 від 28.12.2007 р.
З урахуванням викладеного суд задовольняє адміністративний позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Алушті № 0005861502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 2211,30 грн., № 0005851502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 18489,00 грн., № 0005841502/1 від 28.12.2007 р.
Відповідно до п.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч.2 п.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) перелік постанов, які може прийняти суд, не є виключним, оскільки суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням положень статей 11 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями) суд вважає можливим для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті № 0005861502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 2211,30 грн., № 0005851502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 18489,00 грн., № 0005841502/1 від 28.12.2007 р.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. судового збору з Державного бюджету України на підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина постанови.
На підставі викладеного та керуючись статтями 17, 18, 70, 86, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами і доповненнями), суд -
· Позов задовольнити у повному обсязі.
· Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005861502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 2211,30 грн.
· Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005851502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 18489,00 грн.
· Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005841502/1 від 28.12.2007 р. у сумі 239630,01 грн.
· Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Алушта» (АР Крим, м.Алушта, пр.Іванова, 3; ідентифікаційний код 00412694) 3,40 грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений 04.04.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.