1 із 4
Справа № 2а-1025/11
Номер рядка стат. звіту 10.3.1
Код суду - 0707
30 травня 2011 року м.Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Маргитич О.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області про зобов”язання відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомоги як дитині війни.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області про зобов”язання відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомоги як дитині війни.
Позов мотивує тим, що він, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно ст. 6 вищевказаного закону з січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ “Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 17 травня 2011 року відповідачем йому надано відповідь, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України їй виплачується до пенсії надбавка в розмірі 49,80, з чим він не згідний. Тому, вважає, що Управління пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області неправомірно не виплачує позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач, посилається на те, що діями Управління пенсійного фонду України в Мукачівському районі порушено її конституційні права, так як ст. 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, просить в зобов”язати відповідача провести перерахунок та виплатити йому щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з листопада 2010 року по 17 травня 2011 року в повному обсязі.
Представник відповідача в своїх запереченнях просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ст. 111 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищується на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними
2 із 4
особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” розмір соціальної допомоги становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ “Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. ОСОБА_1 отримував державну соціальну допомогу в розмірі 49 грн. 80 коп.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року вказану норму визнано такою, що не відповідає Конституції України. Пунктом 7 вищевказаного рішення Конституційного суду встановлено, що назване рішення є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".
Суд вважає, що нарахування та виплати позивачу у 2010 році до моменту ухвалення судового рішення пенсії основної та додаткової мають бути нараховані та виплачені у розмірах передбачених Законом України Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, статтею 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а
громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі
зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме статті 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, згідно ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної
3 із 4
заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, що в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбачено Законом України №2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи представника відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області є належним відповідачем по даній справі.
Із змісту адміністративного позову та заперечень представника відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік»дію ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” зупинено не було. Щодо порядку виконання закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2010 році, то ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року залишається чинною в 2010 році. Враховуючи те, що Державним бюджетом на 2010 рік був змінений мінімальний розмір пенсії за віком суддя вважає необхідним зобов'язати відповідача провести підвищення позивачу пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Державним бюджетом на 2010 рік починаючи з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року. Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суддя вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести відповідні виплати є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а тому слід зобов»язати Пенсійний фонд України Мукачівському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 17 листопада 2010 року до 17 травня 2011 року.
Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 161-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ЗУ “Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування”, суд -
Позов ОСОБА_1 задоволити .
Зобов”язати управління Пенсійного Фонду України в Мукачівському районі провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 17 листопада 2010 року до 17 травня 2011 року.
4 із 4
Допусти негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуюча: О.І.Маргитич