Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317
Іменем України
28.03.2011Справа №5002-28/160-2011
За позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2).
До відповідача - Малого приватного підприємства «Алонія» (98612, м. Ялта, Південнонабережне шосе, б. 30, кв. 58).
Про стягнення 70 814,00 грн.
Суддя С.О. Лукачов
представники:
Від позивача - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 1 від 09.02.2011 р.
Від відповідача - Макаров А.П. - директор.
Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Малого приватного підприємства «Алонія» про стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 42 814,00 грн., витрат на оплату адвокатських послуг у сумі 8 000,00 грн. та моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідач безпідставно відмовляється повернути товар на загальну суму 42814,00 грн., у зв'язку з чим, позивач просить стягнути вартість безпідставно набутого майна.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених вимог, а також зазначає, що МПП «Алонія» не приймало від позивача товар на відповідальне зберігання, а на складі відповідача знаходився товар, який розмістила Державна податкова інспекція.
28.03.2011р. від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в якому зазначено, що на період вилучення товару у позивача МПП «Алонія» зупинило свою діяльність, однак, у відповідача було вільне складське приміщення, а ДПІ м. Ялти звернулось з проханням розмістити товар, який можливо належав позивачу.
28.03.2011р. від представника позивача надійшло клопотання про витребування від відповідача або ДПІ м. Ялти прямі докази передачі відповідачу працівниками податкової міліції товару, який був вилучений у позивача на підставі протоколу огляду та вилучення від 28.04.2008р.
У судовому засіданні представник позивача заявив аналогічне усне клопотання про витребування документів.
Суд залишив вказані клопотання позивача без задоволення, з огляду на відсутність передбачених ст. 38 ГПК України підстав для витребування доказів та закінчення процесуального строку розгляду справи, передбаченого ст. 69 ГПК України.
Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.
У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК Україна.
Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -
28 квітня 2008 року в ході перевірки Державної податкової інспекції в м. Ялта встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2 здійснює діяльність по реалізації побутової техніки та мобільних телефонів в орендованому приміщенні, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_3 без дозволу на розміщення об'єктів торгівлі-надання послуг, яке видається Ялтинською міською радою, чим порушено ст. 1, 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005р. № 2806-IV, що зафіксовано у протоколі огляду, виявлення та вилучення товарно-матеріальних цінностей та документів з метою забезпечення провадження по справам про адміністративні правопорушення від 28.04.2008р. (а. с. 66-68).
Відповідно до даного протоколу, у відповідності зі ст. 265 Кодексу про адміністративні правопорушення, до прийняття рішення у відповідності з діючим законодавством було вилучено товарно-матеріальні цінності відповідно переліку з п. 1 по п. 153 додатку до протоколу на загальну суму 73741,00 грн.
Як зазначено у протоколі, вилучені товарно-матеріальні цінності будуть знаходитися на відповідальному зберігання в МПП «Алонія».
Як свідчать матеріали справи, було складено видаткову накладну (а. с. 65) відповідно до протоколу огляду та вилучення б/н про адміністративне правопорушення від 28.04.2008р., яка підписана директором та головним бухгалтером МПП «Алонія» та скріплена відповідною печаткою. У видатковій накладній зазначено, що вилучення ТМЦ було здійснено відповідно до накладної № 47 передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання в підприємство «Алонія» від ОБНОТ ДПІ м. Ялти ОСОБА_5
Суд ухвалою від 10.03.2011р. зобов'язував відповідача надати оригінал накладної № 47, проте, відповідач не виконав зазначені вимоги суду, при цьому, у відзиві значиться, що відповідачу не відомо про існування накладної № 47.
30 травня 2008 року Ялтинським міським судом розглянуто адміністративну справу № 3-8044 2008 року (а. с. 58-59) та матеріали, які надійшли з відділу податкової міліції ДПІ в м. Ялті про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. За результатами розгляду справи Ялтинський міський суд постановив: піддати ОСОБА_2 штрафу у розмірі 340,00 грн. без конфіскації майна; предмети торгівлі, вилучені в магазині який належить ПП «Полежаєв» та розташований за адресою: АДРЕСА_3, відповідно опису до протоколу ОІВД від 28.04.2008р. у кількості 212 одиниць, на загальну суму 73741,00 грн. передані на відповідальне зберігання в ПП «Алонія» ОСОБА_6, яка виконує обов'язки директора - повернути за належністю ОСОБА_2
Постанова Ялтинського міського суду від 30.05.2008р. у справі № 3-8044 2008 року набрала законної сили.
03.06.2008р. позивач звернувся до начальника Державної податкової інспекції м. Ялти з заявою (а. с. 29), в якій, відповідно до постанови у справі № 3-8044 2008 року, просить повернути товар вилучений 28.04.2008р. у кількості 212 одиниць на суму 73741,00 грн., а також особисті речі та товар, який не увійшов до опису вилучення.
05.12.2008р. позивач знову звернувся до начальника Державної податкової інспекції м. Ялти з заявою (а. с. 77-78), в якій зазначено, що останній неодноразово звертався до ПП «Алонія» та ОСОБА_4 щодо повернення товару, проте, позивачу відмовлено у видачі товару з документальним оформленням, також заявник зазначає, що виявив нестачу свого товару, а саме мобільних телефонів.
11.12.2008р Державна податкова інспекція у м. Ялта направила директору МПП «Алонія» ОСОБА_6 лист № 30260/10/26-0 (а. с. 79), в якому просить провести повернення громадянину ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей, відповідно опису прийнятого на зберігання майна.
Також, 11.12.2008р. ДПІ у м. Ялта відповіла позивачу листом № 43814/п/26-0 (а. с. 81), в якому повідомила, що для отримання вилученого майна необхідно звернутися до МПП «Алонія», а також зазначено, що у відповідності до договору № 1/24-0 від 26.01.2008р. про зберігання вилученого майна, укладеного між ДПІ у м. Ялта та відповідачем, відповідальність за збереження майна несе МПП «Алонія» з моменту приймання останнього.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що договір № 1/24-0 від 26.01.2008р. дійсно було укладено з ДПІ у м. Ялта, проте, надати такий документ відповідач не може, у зв'язку з його відсутністю.
03.01.2009р. відповідач направив лист на адресу позивача (а. с. 80), в якому зазначено, що 28.04.2008р. відділом податкової міліції ДПІ в м. Ялта дійсно було затримано та передано на відповідальне зберігання в МПП «Алонія» товарно-матеріальні цінності за загальну суму 73741,00 грн. Також зазначено, що позивач у присутності податкової міліції вивіз частину товару, про що свідчить розписка про отримання ТМЦ від 03.07.2008р. Зазначений лист від 03.01.2009р. підписано засновником МПП «Алонія» ОСОБА_4 та директором підприємства ОСОБА_6, а також скріплено відповідною печаткою. Позивач також підтвердив часткове отримання товару на загальну суму 30927,00 грн.
Суд зобов'язував відповідача надати розписку ОСОБА_7 про отримання ТМЦ від 03.07.2008р., на яку є посилання у листі МПП «Алонія» від 03.01.2009р. Проте, представник відповідача пояснив, що даний документ не може надати суду, у зв'язку з його відсутністю.
23.10.2009р. у складських приміщеннях відповідача проведено огляд та опис матеріальних цінностей, які належать позивачу, за результатами якого у присутності представників сторін у справі, представників ДПІ у м. Ялта та свідків складено акт інвентаризації складу МПП «Алонія» по раніше вилученим матеріальним цінностям у СПД ОСОБА_2 (а. с. 22-25).
За результатами проведеної інвентаризації складено зведену відомість ТМЦ між відповідачем та позивачем, в якій встановлено нестачу товару. Дана відомість підписана з боку відповідача засновником ОСОБА_4 без будь-яких зауважень.
Таким чином, оскільки відповідач не може повернути товар в натурі, позивач, посилаючись на приписи ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму не отриманих ТМЦ у розмірі 42 814,00 грн.
Як встановлено Ялтинським міським судом у постанові від 30.05.2008р. та як свідчать наявні в матеріалах справи документи, товар на суму 73741,00 грн., який належить позивачу дійсно перебував у складських приміщеннях МПП «Алонія», однак, СПД ОСОБА_2 отримав свій товар лише частково на суму 30927,00 грн.
Відповідно до глави 23 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 41 Конституції України, зокрема, передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Як зазначив позивач, ним отримано лише частину товару на суму 30927,00 грн., при цьому відповідач не надав суду належних доказів, які підтверджують що позивачу було повернуто решту товару на суму 42814,00 грн.
Таким чином, керуючись вищевикладеним, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна у сумі 42814,00 грн., тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Суд також вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн., у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний суд України у Постанові Пленуму N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження того, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зазнав моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. у зв'язку з неможливістю через неправомірні дії відповідача вести підприємницьку діяльність.
Таким чином, підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. відсутні, внаслідок їх недоведеності позивачем.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 8 000,00 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно договору № 32/10 від 21.12.2010р. укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_8 (свідоцтво № 2387 від 08.12.2006р.), вбачається що повірений приймає на себе обов'язки бути представником позивача в судових органах України, а також оказати певні послуги. Відповідно до квитанції про надання послуг від 21.10.2010р., адвокат ОСОБА_8 надав позивачу юридичні та консультативні послуги, за що позивачем сплачено 8 000,00 грн., однак в квитанції не вказано які саме послуги та їх вартість було надано адвокатом.
Відсутність зазначених обставин в договорі та квитанції не дають можливості встановити суду, які конкретні дії були здійснені адвокатом ОСОБА_8 по даній справі та яка вартість кожної з наданих послуг.
Крім того, суд враховує, що вказаний договір не передбачає зобов'язань повіреного виконувати претензійно-позовну роботу по стягненню з МПП «Алонія» вартості майна в сумі 42814,00 грн., яка є предметом розгляду у цій справі.
Відповідно до ст. 17 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМ України 01.10.1999р., в угоді про надання правової допомоги в будь-якому випадку мають бути визначені, зокрема: розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом, тощо).
Відповідно до ст. 33 вказаних Правил гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.
Враховуючи викладене та те, що вартість послуг адвоката зазначена у розрахунку від 28.03.2011р., який складено іншим представником позивача, суд не приймає як належний доказ вартості послуг адвоката цей розрахунок (а. с. 102).
Відповідно до ст. 28 ГПК України, Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.
У судових засіданнях по даній справі участь брав представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 (а. с. 48), в той час, як договір № 32/10 було укладено з адвокатом ОСОБА_8
Суд вважає, що в даному випадку необхідно врахувати також те, що адвокат ОСОБА_8 не приймав участь в судових засіданнях, у зв'язку з чим, сума у розмірі 8000,00 грн., сплачена позивачем, є неспіврозмірною наданим послугам адвоката ОСОБА_8 та значно завищеною.
З урахуванням викладених вище обставин, позов в частині стягнення 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу, підлягає частковому задоволенню у розмірі 1000,00 грн., оскільки саме ця сума на думку суду є адекватною вартістю наданої позивачу правової допомоги адвокатом ОСОБА_8
Витрати по сплаті державного мита у розмірі 428,14 грн., витрат оплати послуг адвоката у розмірі 1000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 142,68 грн. суд покладає на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 28.03.2011р.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України - 04.04.2011р.
Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Алонія» (98612, м. Ялта, Південнонабережне шосе, б. 30, кв. 58, код ЄДРПО України 20712978) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вартість безпідставно набутого майна у сумі 42 814,00 грн.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на оплату адвокатських послуг у розмірі 7 000,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. - відмовити.
4. Повернути Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) суму зайве сплаченого державного мита у розмірі 20,00 грн.
5. Стягнути з Малого приватного підприємства «Алонія» (98612, м. Ялта, Південнонабережне шосе, б. 30, кв. 58, код ЄДРПО України 20712978) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на оплату адвокатських послуг у розмірі 1 000,00 грн., державне мито у розмірі 428,14 грн. та 142,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.