стр. 1 із 3
Справа №2-а-695/11
Номер ряд.стат.звіту №10.3.2
Код суду 0707
25 квітня 2011 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Гейруш В.Б. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністратичвну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області про зобов”язання вчинення дій,
11 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом управління праці та соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області про зобов”язання вчинення дій.
Свої вимоги мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії. Відповдно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, йому передбачена щорічна компенсація на оздоровлення в розмірі п”ти мінімальних заробітних плат, установлених на момент виплати, що в порушення даного закону зроблено не було. В період з 2008 по 2010 роки відповідачем йому було нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення лише в сумі 100 гривень щороку, а за 2010 рік взагалі таку допомогу ще не виплачено. З метою перерахунку розміру щорічної допомоги на оздоровлення він звертався з заявою до відповідача, однак отримав відмову. Вважає таку відмову незаконною і просить зобов”язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь щорічну допомогу на оздоровлення з розрахунку п”ять мінімальних заробітних плат щорічно за період з 2008 по 2010 роки.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 12 квітня 2011 року вимоги позивача в частині зобов”язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь щорічну допомогу на оздоровлення за період 2008 по 31 грудня 2009 рік залишено без розгляду.
04 квітня 2011 року управління праці та соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області подало заперечення, вказавши, що у відповідності до діючого законодавства підстав для проведення перерахунку виплаченої допомоги на оздоровлення немає та зазначивши, що одноразова допомога на оздоровлення за 2010 рік нараховано 100 та буде виплачено при поступленні коштів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 від 19.10.1992 року та листом управління праці та соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації від 04.04.2011 року за №08-01-41/328. Згідно вказаної довідки позивачу була нарахована щорічна допомога на оздоровлення в 2010 році в сумі 100 гривень, але не виплачена.
стр. 2 із 3
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втарти годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, предбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров”я, створення єдиного рорядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У відповідності до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, передбачена щорічна компенсація на оздоровлення в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат.
Наявність у позивача права на призначення йому щорічної компенсації на оздоровлення в розмірі п”яти мінімальних зхаробтних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з якої вбачається, що при визначенні розміру виплат за осонову їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на які посилається відповідач, оскільки вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача. Розмір виплат, передбачених вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, не відповідає внаслідок Чорнобильської катастрофи” розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалася у різні часи законами України про встановлення мінімальної заробітної плати на відповідні роки.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому надання законодавцем Кубінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановвити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Крім того органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань, які встановленні ст.46 Конституції України та Законом України “Про статус і соціальний захист
стр. 3 із 3
громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги.
При вирішенні даного спору судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що розмір допомоги на оздоровлення за 2010 рік не може бути предметом спору, так як управління праці та соціального захисту ще не проводило таку виплату позивачеві за 2010 рік, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачу за 2010 рік нараховано допомогу на оздоровлення в розмірі 100 гривень, що суперечить вимогам вищевказаних нормативних актів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 19, 46, 49, 55, 58 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постаждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.9, 160-163 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Зобов”язати управління праці та соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щорічну допомогу на оздоровлення з розрахунку п”ять мінімальних заробітних плат за 2010 рік.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду В.Б. Гейруш