Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
28.03.2011Справа №5002-19/595-2011
За позовом - Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству, АР Крим, м.Сімферополь
До відповідача - Сакської районної ради, АР Крим, м.Саки
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Садко - КСП», АР Крим, Сакський район, с.Уютне (ідентифікаційний код 23201445)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сакського міжрайонного управління водного господарства, АР Крим, м.Саки
про визнання недійсним рішення та договору оренди
Суддя Мокрушин В.І.
Прокурор - Шехірєва Н.Ю. - посв. № 11016
Від позивача - ОСОБА_1 - представник, дов. №01-10/06 від 05.01.2011 р.
Від відповідача Сакської районної ради - ОСОБА_2. - гол. спеціаліст юр. відділу, дов. №32/01.1-11 від 11.02.2011 р.; ОСОБА_3. - нач.відділу, дов. б/н від 28.02.2011 р.
Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Садко-КСП» - не з'явився
Від третьої особи - не з'явився
Обставини справи: Позивач - Сакський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим по водогосподарському будівництву та зрошуваному землеробству з позовом до відповідачів - Сакської районної ради та ТОВ «Садко КСП» та просить суд визнати недійсним рішення Сакської районної ради № 654 від 25.06.2010 р. «Про надання в оренду ТОВ «Садко - КСП» частини водного об'єкту місцевого значення - озера Донузлав, площею 374 га для виробництва сільськогосподарської та промислової продукції», а також просить визнати недійсним договір № 69 від 30.08.2010 р., укладений між Сакською районною радою та ТОВ «Садко-КСП». Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі при укладенні договору оренди земельної ділянки на підставі спірного рішення не погодили договір оренди земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку, Сакська райрада при прийнятті спірного рішення вийшла за межі наданих її повноважень, що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом про визнання недійсним рішення та договору оренди.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.03.2011 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сакське міжрайонне управління водного господарства.
Прокурор у судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача усно позов підтримала та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача Сакської районної ради у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на ту обставину, що спірний договір оренди був погоджений у встановленому чинним законодавством порядку, при прийнятті спірного рішення рада діяла в межах наданих її повноважень, а отже відсутні правові підстави для визнання недійсним рішення та договору оренди.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Садко - КСП», третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не сповістили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.
Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами та третьою особою не заявлялося.
Представникам сторін роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -
Рішенням 33 сесії 5 скликання Сакської районної ради № 654 «Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Садко - КСП» частини водного об'єкту місцевого значення - озера Донузлав, площею 374,0 га, для виробництва сільськогосподарської та промислової продукції» передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Садко - КСП» частину водного об'єкту місцевого значення - озера Донузлав, площею 374,0 га, розташованого південно - західніше с.Штормове для виробництва сільськогосподарської та промислової продукції строком на 20 років (а.с.9).
У виконання зазначеного рішення між Сакською районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Садко - КСП» укладено договір оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення № 69 від 30.08.2010 р. (а.с.10-13).
Прокурор та позивач правовою підставою для визнання недійсним рішення 33 сесії 5 скликання Сакської районної ради № 654 «Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Садко - КСП» частини водного об'єкту місцевого значення - озера Донузлав, площею 374,0 га, для виробництва сільськогосподарської та промислової продукції» та договору оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення № 69 від 30.08.2010 р. вказують на ту обставину, що Сакська районна рада при прийнятті спірного рішення та при укладенні договору оренди вийшла за межі наданих їй повноважень, не мала спеціальної правосуб'єктності на укладення зазначеного договору оренди, а також вказує на ту обставину, що у договорі оренди відсутнє погодження органу з водного господарства.
Представники відповідача Сакської районної ради у судовому засіданні посилались на наявність у ради повноважень на прийняття спірного рішення, а як наслідок і на укладення договору оренди, а також на наявне погодження водного господарства, у зв'язку з чим просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до норм статті 1 Водного кодексу України (Закон України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що водними об'єктами є природні ресурси або створені штучно елементи довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що в оренду передано частину водного об'єкту місцевого значення - озера Донузлав, площею 374,0 га, для виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, який відповідно до приписів статті 1 Водного кодексу України (Закон України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР із змінами і доповненнями) відноситься до водних об'єктів.
Згідно статтям 8, 51 Водного кодексу України (Закон України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР із змінами і доповненнями) орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.
Статтею 44 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23.12.1998 р. № 350-ХIV, Верховній Раді Автономної Республіки Крим надано право делегування виконання її повноважень органам місцевого самоврядування.
Згідно частиною 3 статті 4 Конституції Автономної Республіки Крим норми Конституції Автономної Республіки Крим мають пряму дію.
Так, Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17.11.2009 р. № 796-2/99 затверджено Положення про порядок взаємодії з Асоціацією органів місцевого самоврядування окремих повноважень.
Пунктом 4.18 розділу IV вказаного Положення (з урахуванням змін і доповнень) до повноважень, що делегуються міським, районним радам віднесено надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування на умовах оренди.
Враховуючи те, що вказаний водний об'єкт знаходиться на території Сакського району, розпорядження вказаним об'єктом належить до повноважень Сакської районної ради.
Така ж правова позиція викладена в Постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 р. по справі № 5002-11/4213-2010.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) передбачено, що питання регулювання спірних відносин вирішуються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання спірних відносин, є прийняття рішення на відповідній сесії ради.
В силу ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування. Визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування в якості способів захисту земельних прав передбачено також ч.2 ст.152 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ із змінами і доповненнями). Відповідно до ч.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Крім того, обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто в разі не доведення позивачем наявності обставин порушення його прав чи інтересів як підстави для їх захисту, заявлений ним позов не підлягає задоволенню за відсутності правових підстав, оскільки ст.1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) та ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) передбачають звернення до суду саме за захистом певних порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
З наявних у матеріалах справи доказів, суд не вбачає правових підстав для визнання Рішення Сакської районної ради № 654 33 сесії 5 скликання «Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Садко - КСП» частини водного об'єкту місцевого значення - озера Донузлав, площею 374,0 га, для виробництва сільськогосподарської та промислової продукції» недійсним, оскільки воно прийнято і відповідності до вимог діючого законодавства, в межах наданих раді повноважень.
Як вже зазначалося вище відповідно до статті 51 Водного кодексу України (Закон України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР із змінами і доповненнями) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України згідно з Водним кодексом України та іншими законами.
Згідно ч.7 ст.51 Водного кодексу України (Закон України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР із змінами і доповненнями) право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим використувачам здійснювати спеціальне користування водними об'єктами у порядку, встановленому Водним кодексом України.
Як вбачається із змісту позовної заяви прокурор та позивач вказують на ту обставину, що Сакська районна рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «Садко - КСП» при укладенні спірного договору не виконали вимоги ч.7 ст.51 Водного кодексу України (Закон України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР із змінами і доповненнями). Суд не приймає до уваги цей довід прокурора та позивача, оскільки представником Сакської районної ради надано до матеріалів справи копію договору оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення № 69 від 30.08.2010 р. у якому є погодження Сакського міжрайонного управління водного господарства (а.с.88).
Згідно Листа Державного комітету України по водному господарству № 17 від 11.01.2010 р. суд вбачає, що Сакське міжрайонне управління водного господарства відповідно до Положення про Сакське міжрайонне управління водного господарства затвердженого наказом Держводгоспу від 15.11.2005 р. № 313 є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління Державного комітету України по водному господарству. Погодження документації із землеустрою, що розробляється з метою вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земель водного фонду та погодження договорів оренди водних об'єктів, належить до компетенції Сакського міжрайонного управління водного господарства, яке здійснює свою діяльність на території Сакського, Роздольненського, Первомайського, сімферопольського районів та м.Євпаторія АР Крим (а.с.83, звор.арк.).
Враховуючи наведене, суд робить висновок, що сторони спірного договору виконали вимоги діючого законодавства щодо порядку укладення спірного договору, погодження його з відповідними органами, а також ту обставину, що лакська районна рада діяла в межах наданих її повноважень.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, не підтвердженими документально та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі на відповідачів порівну.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -
· У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 01.04.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.