Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
29.03.2011Справа №5002-25/516-2011
За позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис», Красногвардійський район, смт. Октябрське, пров. Водопровідний, 9, 97060
до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 3 844,00 грн.
Суддя Копилова О.Ю.
представники:
від позивача - ОСОБА_2., дов. від 13.09.2010, представник
від відповідача - не з'явився
Обставини справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 844,00 грн., мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати переданого товару.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.
Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
22 грудня 2008 року Приватне підприємство «Стандарт-Сервіс» передав, а фізична особа-підприємець Циделенко І.С. прийняв продукцію на загальну суму 4 334,00 грн., а саме: автошина Nokian 195/65 R 15 91T WR G2 у кількості 4 шт. та автошина Nokian 195/65 R 15 91T W у кількості 4 шт., що підтверджується видатковою накладною РН-003602 від 22 грудня 2008 року на суму 2 260, 00 грн., видатковою накладною РН-003605 від 22 грудня 2008 року на суму 2 084, 00 грн.
В позовній заяві позивач зазначає, що 27 квітня 2009 року фізичною особою-підприємцем Циделенко І.С. здійснено часткову оплату у розмірі 500,00 грн. за продукцію що отримана за видатковою накладною РН-003602 від 22 грудня 2008 року, що підтверджується світлокопією фіскального чеку №9741 01.
Рішенням №001 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервіс» від 22 березня 2010 року вирішено в результаті перетворення Приватного підприємства «Стандарт-Сервіс» створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервіс»; вирішено затвердити передавальний акт від 22 березня 2010 року за яким всі активи та пасиви (майно, капітал та зобов'язання) Приватного підприємства «Стандарт-Сервіс» передаються юридичній особі - правонаступнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервіс».
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервіс» є правонаступником усіх прав та обов'язків Приватного підприємства «Стандарт-Сервіс».
21 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис» направило на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 претензію з вимогою сплатити в триденний строк суму заборгованості в розмірі 3844,00 грн.
Також, 18 лютого 2011 року на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис» направило акт звіряння взаєморозрахунків з проханням підписати один екземпляр та повернути відправнику.
Однак, ніякого реагування з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як на претензію так і на лист від 18 лютого 2011 не відбулось.
Отже, внаслідок порушення умов оплати за наданий товар, за відповідачем склалась заборгованість у сумі 3844,00 грн.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 3 844,00 грн.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частина 2 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30 березня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис», (Красногвардійський район, смт. Октябрське, пров. Водопровідний, 9, 97060, ідентифікаційний код 31503765, р/р 26008012936000 у АКІБ «Укрсіббанк» м. Харків, МФО 351005) 3 844, 00 грн. заборгованості.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис», (Красногвардійський район, смт. Октябрське, пров. Водопровідний, 9, 97060, ідентифікаційний код 31503765, р/р 26008012936000 у АКІБ «Укрсіббанк» м. Харків, МФО 351005) 102,00 грн. державного мита.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис», (Красногвардійський район, смт. Октябрське, пров. Водопровідний, 9, 97060, ідентифікаційний код 31503765, р/р 26008012936000 у АКІБ «Укрсіббанк» м. Харків, МФО 351005) 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.