Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.
Іменем України
24.03.2011Справа №5002-9/173-2011
За позовом Приватного підприємства «СП Альфа - Крим», (98500, м. Алушта, вул. В.Хромих, буд. 27; 95000, м. Сімферополь, пр.-кт. Кірова, 29/1)
До відповідача Фонду майна АР Крим, (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)
Про визнання права користування майном на умовах договору оренди
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1., пред-к., дов. пост. увід 16.11.2009 року.
Від відповідача - ОСОБА_2, гол. спец. юр. Відділу, дов. пост. № 15 Д від 21.01.2011 року.
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить визнати за позивачем право користування орендованим майном на умовах договору оренди нерухомого майна від 10.03.2006 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 березня 2006 року між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна, строк дії договору до 08.03.07р. 26.02.07р. сторони уклали додаткову угоду до договору, пунктом 4 додаткової угоди сторони передбачили, що пункт 10.6 договору викласти у наступній редакції: «Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Так, в зв'язку з погодженням обох сторін, та за відсутності заперечень від орендодавця, договір продовжувався спочатку до 08.03.2008р. а пізніше й до 04.03.2009р. Після 04.03.2009р. на адресу орендаря будь яких листів чи заперечень з приводу припинення договору та повернення майна не надходило. Таким чином договір оренди від 10.03.2006 вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах.
Позивач у клопотанні від 14.02.2011 року уточнив свої позовні вимоги, з яких убачається що при написанні позовної заяви було вказано невірну назву позивача. Таким чином згідно внесених змін до установчих документів від 08.09.2005 року замість назви Спільне Українсько-Російське підприємство «Альфа - Крим» підприємство позивача стало називатися Приватне підприємство «СП Альфа - Крим».
Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов вих. № 08-04/551 від 31.01.2011 року та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У зв'язку з відсутністю заперечень сторін за Договором протягом одного місяця після закінчення строку його дії, строк дії Договору кількаразово продовжувався до 04.03.2009р. Листом від 13.03.2009 № 03/655 Фондом майна повідомлено Позивача про те, що згідно з пунктом 10.8. Договору, термін його дії закінчився, тому Договір вважається таким, що припинив дію з 04.03.2009. Фондом майна повідомлено Позивача про необхідність надання до 03.04.2009 підписаного з Балансоутримувачем акта приймання - передачі (повернення) орендованого майна з відображенням його стану. Зазначений лист Фонду майна повернуто поштовою організацією з відміткою про закінчення терміну зберігання. Всупереч вищезазначеному, майно не повернуто Позивачем до цього часу.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
10.03.2006 між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) і Спільним українсько-російським підприємством «Альфа - Крим» правонаступником якого є Приватне підприємство «СП Альфа - Крим»(орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна - вбудованого нежитлового приміщення (11) площею 1,2 кв.м і частини вбудованого нежитлового приміщення (9) площею 2,8 кв.м, розташованих на першому поверсі будівлі вузла зв'язку (літ. А) за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 15, що знаходяться на балансі Ялтинського центру поштового зв'язку №3 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», з метою розміщення пункту обміну валют.
Згідно з п. 1.1. договору, орендодавець на підставі наказу від 21.02.06р. №109 передає орендарю нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення площею 1,2 кв. м. та площею 2,8 кв. м., розташованих на першому поверсі будівлі вузла зв'язку за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 15, що знаходиться на балансі Ялтинського центру поштового зв'язку №3, а орендар приймає його у строкове платне користування за актом приймання - передачі.
Пунктом 1.2. договору передбачене, що орендодавець доручає балансоутримувачу підписати акт приймання передачі майна, зазначеного в п.1.1. договору.
Строк дії договору було встановлено в п. 10.1. договору з 10.03.2006р. до 08.03.2007р.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору орендар вступає в строкове платне користування майном на строк, зазначений у цьому договорі, з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання -передачі майна.
10.03.2006р. обумовлене вказаним договором майно було передано балансоутримувачем відповідачу по справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання -передачі державного майна, який був підписаний представниками балансоутримувача та відповідача, завірений відповідними печатками та погоджений з Фондом майна АР Крим ( а. с. 10 ).
Відповідно до п. 5.9 вказаного договору у разі припинення дії або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендоване майно балансоутримувачу в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу. У разі погіршення стану чи втрати ( повної або часткової ) орендованого майна з вини орендаря компенсувати балансоутримувачу заподіяні збитки. У разі закінчення ( припинення ) дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету або Балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно з актом приймання -передачі, який повинен бути направлений у 10 -ти денний термін до орендодавця після підписання.
Відповідно до п. 10.6 вказаного договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії про припинення дії або зміну умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Судом встановлено, що між сторонами по справі була укладена додаткова угода №1 від 26.02.2007 р. до вказаного договору, відповідно до якої сторони зокрема, п. 10.6 договору оренди виклали у наступній редакції: “Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутністю заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніш встановлений договором”.
Суду не було надано доказів наявності після 08.03.2007 р. заяв сторін про припинення дії вказаного договору або заперечень орендодавця, в зв'язку з чим він вважався продовженим відповідно до 06.03.2008 р., що не заперечується сторонами по справі.
Оскільки після 06.03.2008 р. також заяв сторін про припинення дії вказаного договору або заперечень орендодавця не було, вищевказаний договір вважався продовженим відповідно до 04.03.2009 р.
Позивач направив відповідачу лист вих. №03/655 від 13.03.2009 р., відповідно до якого повідомив відповідача про те, що, враховуючи, що строк дії договору оренди сплинув, вказаний договір вважається припинившим дію з 04.03.2009 р. На підставі вказаного, відповідачу було запропоновано надати до Фонду в строк до 03.04.2009 р. підписаний з балансоутримувачем акт приймання -передачі орендованого майна.
Позивач посилається на те, що він продовжує займати нежитлові приміщення, надані йому по договору оренди від 10.03.06р. та йому Ялтинський центр поштового зв'язку №3 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» продовжує виставляти рахунки на оплату, просить визнати за позивачем право користування орендованим майном на умовах договору оренди нерухомого майна від 10.03.2006 року.
Згідно зі ст.12 Господарського процесуального кодексу України Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем, обґрунтувати правомірність обраного способу захисту.
Але позивачем не доведена обґрунтованість та правомірність обраного способу захисту щодо визнання за позивачем права користування орендованим майном на умовах договору оренди нерухомого майна від 10.03.2006 року що до дія якого закінчилась.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При таких обставинах, суд не знаходить законних підстав для задоволення позивних вимог.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також за проведення судової експертизи, підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 24.03.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 29.03.2011 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.