Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222
Іменем України
22.03.2011Справа №5002-1/700-2011
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1),
до відповідачів:
1. Виконавчого комітету Партенітської селищної ради, (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова,1),
2. Партенітська селищна рада, (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова,1),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11),
про визнання права власності,
Суддя Л. О. Ковтун
представники:
від позивача не з'явився, повідомлений належним чином,
від відповідачів не з'явились, повідомлені належним чином,
від третьої особи не з'явився, повідомлений належним чином,
Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Партенітської селищної ради та її Виконавчого комітету про визнання права власності на нерухоме майно - торгівельний павільйон загальною площею 15,2 кв.м., що розташований біля будинку АДРЕСА_2
Позовні вимоги ґрунтуються на положенням статті 331 ЦК України та мотивовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у оформленні права власності позивача на спірне майно.
Сторони та третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Вимоги суду не виконали. Про причини неявки суд не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Проте, сторони та третя особа не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представників сторін та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 29.09.2000р. власником торгівельного кіоску, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (аркуш справи 19).
Рішенням Виконавчого комітету Партенітської селищної ради № 132 від 18.10.2000р. підприємцю Некляєву В.В. дозволено реконструкцію торгівельного кіоску в торгівельний павільйон.
На підставі зазначеного рішення, позивачем реконструйований торгівельний павільйон загальною площею 15,2 кв.м.
12.04.2001р. між позивачем та Партенітською селищною радою укладений договір оренди земельної ділянки для розміщення торгівельного об'єкту строком на 5 років, (аркуш справи 17-18).
В подальшому, рішеннями Партенітської селищної ради № 49-4 від 15.03.2006р. та № 17-25 від 13.04.2007р. дію договору оренди земельної ділянки поновлено строком на 5 років. У зв'язку із чим, 21.07.2007р. між підприємцем та Партенітською селищною радою укладений договір оренди земельної ділянки для розміщення торгівельного об'єкту, (аркуш справи 10-12, далі договір).
Відповідно до пункту 3 договору на момент передачі земельної ділянки в оренду на ділянці розташований кіоск площею 0,0016 га.
Згідно акту прийому-передачі від 26.11.2007р. позивач отримав в оренду земельну ділянку площею 0,0017 га.
Як свідчать матеріали справи, Партенітська селищна рада надала в оренду земельну ділянку вже під збудований об'єкт.
В свою чергу, за зверненням підприємця ОСОБА_1 до відповідачів із клопотанням про видачу свідоцтва про право власності на спірний торговий павільйон, останніми відмовлено, у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Вважаючи спірний об'єкт нерухомості своєю власністю, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 31.01.2001р. за № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Діючим законодавством передбачено, що право власності на нерухоме майно (житлові будинки, споруди та інше) набувається або з моменту закінчення будівництва, або з моменту вводу нерухомого майна в експлуатацію, якщо договором або законом передбачений ввід нерухомого майна в експлуатацію, або з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно, якщо право власності відповідно з законом повинно реєструватись.
В той же час, відповідно с ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Тому, право власності на нерухоме майно може бути лише з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
На підставі ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Враховуючи те, що позивач на законних підставах згідно договору оренди землі від 21.07.2007р. користується земельною ділянкою в смт. Партеніт, яку виділено для розміщення торгового павільйону, а відтак спорудження об'єкту нерухомості, який є предметом спору на виділеній фізичній особі - підприємцю Некляєву Віктору Віталійовичу земельній ділянці не порушує права інших осіб, суд вважає, що умови, передбачені частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, дотримані.
Відповідно до ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно - торгівельний павільйон загальною площею 15,2 кв.м., що розташований біля будинку АДРЕСА_2
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.