Справа № 2-а-1361/11
30.05.2011 смт. Воловець
Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Софілканич О. А. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФ україни у Воловецькому районі про виплату допомоги дітям війни
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просив зобов'язати УПФ у Воловецькому районі нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни з 12.11.2010 року по день звернення до суду, справу розглянути без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ст. 7 вищеназваного закону фінансове забезпечення державних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області, яке є відповідачем за цим позовом.
ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням №104706 (а.с.4) та має право на пільги встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України № 2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VI статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. в справі Кечко проти України (Заява N 63134/00) суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При нарахуванні зазначеного підвищення береться за основу мінімальна пенсія за віком у відповідності з абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
З вищенаведеного вбачається, що позов позивача грунтується на законних підставах і підлягає задоволенню.
Таким чином, суд визнав, що позивач має право на підвищення до пенсії, що встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період чинності цього закону з вра[уванням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, зокрема, з 12.11.2010 року по 12.05.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, а здійснення перерахунку пенсій є компетенцією органів Пенсійного фонду України, суд визнав за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду у Воловецькому районі здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачеві за вищезазначений період.
Враховуючи характер правовідносин, вину відповідача, відповідно до ч.1 ст.256 КАС України, суд вважає за можливе допустити негайне виконання постанови.
Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 6, 7, 99, 100, 158, 159, 160, 162, 163, 183-2, 254, ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суддя -
Позов ОСОБА_1 до УПФ україни у Воловецькому районі про виплату допомоги дітям війни - позов задоволено повністю.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити йому пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 12.11.2010 року по 12.05.2011 року, з виключенням виплачених сум.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Воловецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя: Софілканич О. А.