Справа № 2-а-3456/11
Іменем України
26 квітня 2011 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді……………………………………..ОСОБА_1
при секретарі …………………………………………..ОСОБА_2
за участю позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до УДАІ м. Торез ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, суд-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до УДАІ м. Торез ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, мотивуючи свої вимоги наступним: 18.01.2011 року відносно нього на підставі протоколу про адміністративне правопорушення винесена постанова по справі серії АН № 848544, відповідно до якої на позивача накладено штраф в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - а саме: «18.01.2011 року о 12 год. 20 хв. в м. Торезі на перехресті пр. Гагаріна, вул. Ніколаєва водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Ваз 21093 д/н НОМЕР_1, при проїзді перехрестя повертаючи ліворуч не надав дорогу пішоходу, який проходив проїзду частину на яку він повертав, чим порушив п. 16.2 правил дорожнього руху. Позивач в своїй заяві просив визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову, оскільки вважає, її необґрунтованою, зазначив, що на дійсно рухався в зазначеному протоколі місці та час, але зазначив, що вважає що він як водій відрізняється особливою уважністю та беззастережно дотримується всіх правил дорожнього руху. Позивач вважає, що дана постанова не відображає дійсності обставин, складена за відсутності належних доказів та з грубими порушеннями чинного законодавства, а саме п 18.1 ПДР України зобов'язує водія зменшити при наближенні до пішоходу швидкість а при необхідності зупинитись, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку пішохід знаходився не на пішохідному переході та починав переходити проїзну частину більш ніж в 50 метрах від пішохідного переходу, переходив її спокійно, зупинившись пропустив автомобіль позивача, позивач своєї вини не визнає та просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих особами, які брали участь у справі доказів, встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини: 18.01.2011 року відносно нього на підставі протоколу про адміністративне правопорушення винесена постанова по справі серії АН № 848544, відповідно до якої на позивача накладено штраф в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - а саме: «18.01.2011 року о 12 год. 20 хв. в м. Торезі на перехресті пр. Гагаріна, вул. Ніколаєва водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Ваз 21093 д/н НОМЕР_1, при проїзді перехрестя повертаючи ліворуч не надав дорогу пішоходу, який проходив проїзду частину на яку він повертав, чим порушив п. 16.2 правил дорожнього руху. Позивач в своїй заяві просив визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову, оскільки вважає, її необґрунтованою, зазначив, що на дійсно рухався в зазначеному протоколі місці та час, але зазначив, що вважає що він як водій відрізняється особливою уважністю та беззастережно дотримується всіх правил дорожнього руху. Позивач вважає, що дана постанова не відображає дійсності обставин, складена за відсутності належних доказів та з грубими порушеннями чинного законодавства, а саме п 18.1 ПДР України зобов'язує водія зменшити при наближенні до пішоходу швидкість а при необхідності зупинитись, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку пішохід знаходився не на пішохідному переході та починав переходити проїзну частину більш ніж в 50 метрах від пішохідного переходу, переходив її спокійно, зупинившись пропустив автомобіль позивача, позивач своєї вини не визнає та просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.1 ст.9 КпАП України встановлено, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або не обережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Особа підлягає адміністративній відповідальності при наявності в її діяннях складу адміністративного правопорушення, одним із ознак якого є вина в формі умисності чи необережності.
Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Порядок дій співробітників ДПС встановлюється Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ № 1111 від 13.11.2006 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2006 року за № 1243/13117.
Підпункт 12.7.4 Інструкції серед основних методів несення служби визначає «Втручання при правопорушеннях», що полягає в обов'язковому реагуванні на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосування до порушників установлених заходів впливу. Передбачено також, що при виявленні порушення, працівник ДПС повинен здійснити зупинку транспортного засобу та скласти протокол.
Згідно із п/п 1.11 Правил, дані Правила у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до п/п 1.3. Правил учасники дорожнього руху повинні знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил. В п/п 1.9. Правил визначено, що особи, які порушують дані Правила, несуть відповідальність відповідно законодавству.
Відповідно до ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявні або відсутні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, виказів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Суд вважає, що позивач не надав жодних доказів, які б могли підтвердити його невиновність в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України, в результаті якого відносно нього було винесено постанову про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі - 425 грн. В даному випадку, інспектор УДАІ м. Торез ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4, діяв в межах чинного законодавства, вина ОСОБА_3 є повністю доведеною, а тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 162 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до УДАІ м. Торез ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Кобаль