Справа № 2-504/11
26 травня 2011 року Староміський районний суд міста Вінниці в складі:
головуючого судді: Нечипорук Л.Ф.,
при секретарі: Швець Т.В.,
за участю позивачки: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідачки: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить 1/3 частка житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2. В ньому проживають та зареєстровані її дочка ОСОБА_4 із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та чоловіком ОСОБА_5. Останній проживає в будинку без реєстрації. Дочка та її чоловік мають власне житло за адресою: АДРЕСА_1, яку здають в найм, а мешкають у її будинку. Впродовж тривалого часу з відповідачами існують недоброзичливі стосунки. Вона позбавлена можливості вільно користуватися належним їй житлом, змушена терпіти приниження зі сторони відповідачів. Вони не беруть участі у витратах на утримання будинку, прибудинкової території, недбайливо ставляться до житла. У зв'язку з цим позивачка просила суд усунути перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні нею належною їй частиною житлового будинку шляхом зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_4 із вказаного помешкання, та усунути перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні нею належною їй частиною житлового будинку шляхом виселення ОСОБА_5 із вказаного помешкання. Просила судові витрати солідарно покласти на відповідачів.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд за обставин, викладених в позові його задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що відповідачі проживають у спірному будинку як члени сім'ї власника ОСОБА_1 Вони не порушують правил співжиття, не псують його. Навпаки підтримують його в належному стані. Внаслідок зловживання позивачкою алкогольними напоями, стосунки між ними стали напруженими. Позивачка вчиняє скандали, у зв'язку з чим вони змушенні були викликати міліцію. Позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими. Просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином - судовими повістками, направленими за адресою місця реєстрації, згідно даних адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України в Вінницькій області. Повістки не вручені із поміткою поштового відділення „за закінченням терміну зберігання”, що відповідно до ст. 74 ЦПК України вважається врученням судового виклику належним чином.
Суд, з'ясувавши думку осіб, які беруть участь у справі, вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_5 по наявним у справі доказам.
Вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6).
Відповідно до Домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у АДРЕСА_2, за зазначеною адресою зареєстрована відповідачка ОСОБА_4 (а.с.15-17). Відповідач ОСОБА_5 за вказаною адресою проживає без реєстрації, що сторонами також не заперечується.
Відповідачка ОСОБА_4 є дочкою позички (а.с.11). Відповідач ОСОБА_5 є чоловіком ОСОБА_4 (а.с.11). Відповідачі вселилися до спірного будинку за згодою власника ОСОБА_1 Інше сторонами не доведено.
Власник майна, відповідно до ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи те, що спірний будинок є житлом, а позбавлення житла можливе на підставі вимог закону, який регулює житлові правовідносини, суд приходить до висновку, що режим проживання відповідачів у даному будинку регулюється нормами Житлового кодексу України.
Відповідно до пункту 53 Правових позицій, висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році від 01 грудня 1997 року, а також відповідно до пункту 74 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право), викладених у листі Верховного Суду України від 26 травня 2001 року, випливає, що норми глави 2 розділу III ЖК України, які регулюють користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, можуть застосовуватись до житлових відносин у приватному житловому фонді у випадках, коли у главі 6 ЖК є посилання на них, або коли схожі житлові відносини не врегульовані нормами глави 6 і застосування до них норм глави 2 не суперечить їх змісту.
Частиною першою статті 156 ЖК України члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належать, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК України членами сім'ї наймача може бути визнано не тільки дружину (чоловіка) наймача, їх дітей і батьків, а й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до змісту ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Як встановлено судом, відповідачі вселилися до спірного будинку у встановленому законом порядку і набули прав і обов'язків, передбачених ст. 156 ЖК України.
Відповідно до ст. 157 зазначеного Кодексу членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу.
Виселення згідно із частиною першою статті 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом із ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших осіб проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відсутність хоча б одного з цих фактів є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.
Враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселились до спірного будинку в установленому законом порядку та набули прав і обов'язків, передбачених ст. 156 ЖК України, вимоги про захист права власності позивачки в обраний нею спосіб шляхом задоволення негаторного позову, заявленого на підставі ст. 391 ЦК України, не можна визнати обґрунтованими, оскільки підстави виселення членів сім'ї власника жилого будинку передбачені нормою ст. 157 ЖК України та полягають у порушенні такими особами умов їх проживання й користування жилим приміщенням, що належить власнику.
Відповідно до ст. 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд рахує, що позивачка та її представник не навели переконливих доводів на обґрунтування обставин, які б стали підставою для виселення відповідачів зі спірного будинку, оскільки в судовому засіданні не встановлено фактів порушення правил співжиття, а встановлено, що між сторонами по справі виникли неприязні взаємини, які самі по собі не можуть бути підставою для виселення. Тому суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачкою, підлягають віднесенню за її рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9 ч.2, 64 ч.2, 65, 116, 156, 157 ЖК України, ст. 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 119, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення суду.
Суддя: