Рішення від 24.05.2011 по справі 2-71/11

Справа 2-71/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року м.Вінниця

Староміський районний суд м.Вінниці в складі:

головуючого судді: Чернюка І.В.,

при секретарі: Бойко Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

співвідповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним, внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним, внесення змін до договору. Позов мотивував тим, що між ним та відповідачкою ОСОБА_2 25.10.2006 року було укладено два договори, а саме купівлі-продажу 39/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 за 131300 грн., який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 4050 та договір позики в сумі 65650 строком до 25.10.2016 року зі сплатою 12% річних. Дані обставини обґрунтовує наступним: в 2006 році за допомогою агентства нерухомості він познайомився з відповідачкою, ціна будинку її влаштовувала, однак у неї не було грошей в потрібній кількості, у зв'язку з цим вона запропонувала сплатити 2/3 суми, а решту грошей в сумі 65650 грн. сплачувати поступово з розстрочкою. Сторони звернулися до нотаріуса з метою укладення договору позики. Позивач стверджує те, що ці договори були укладенні з метою приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу 39/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 з розстроченням платежу до 25.10.2016 року. Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу частини будинку з розстроченням платежу, а не окремі договори купівлі-продажу та позики, та просить винести рішення яким визнати удаваним договір позики та змінити договір купівлі-продажу, а саме п.6 договору.

Ухвалою суду від 14.12.2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав за обставин викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що 25.10.2006 року було укладено два договори, а саме купівлі-продажу 39/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 за 131300 грн. та договір позики на суму 65650 грн., строком до 25.10.2016 року зі сплатою 12% річних. А також зазначила, що договір купівлі -продажу був нотаріально посвідчений та укладений відповідно до норм чинного законодавства, отже він не є удаваним. Тому вважає, що ніяких порушень законодавства при укладені договору купівлі-продажу квартири не відбулось. Також, пояснила, що відповідно до договору позики в подальшому нею було сплачено позивачеві 5480 грн., а залишок зобов'язується сплатити найближчим часом.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував щодо пред'явленого позову та надав заяву, у якій просив відмовити у позові в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.

Співвідповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечувала. Суду пояснила, що 03.09.2008 року вона уклала договір дарування з ОСОБА_2, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу.

Вислухавши пояснення сторін, їхніх представників, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

В п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори.

Відповідно до ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичними особами, між фізичною та юридичною особою.

Згідно ст. 627 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 235 ч. 1 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 235 ч. 2 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюється правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судом встановлено, що 25.10.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено два договори, а саме: купівлі-продажу 39/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 за 131300 грн., який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 4050, а також договір позики в сумі 65650 грн. строком до 25.10.2016 року із сплатою 12%.

Відповідно до договору купівлі - продажу продавцем було передано право власності -продано, а покупцем набуто у власність - куплено 39/100 часток житлового будинку. Отже, ОСОБА_2 набула права власності на дану частку житлового будинку. Відповідно до ст. 317 ЦК має право на володіння, користування та розпорядженням своїм майном. Користуючись своїм правом відповідачка ОСОБА_2 уклала договір дарування з ОСОБА_3, яка стала власником даної частки житлового будинку.

Позивач стверджує те, що договір позики, який нотаріально не посвідчений, був укладений з метою приховування іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу 39/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 з розстроченням платежу до 25.10.2016 року.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядав справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів та дійшов висновку, що договір позики не є удаваним, оскільки удавані правочини вчиняються з метою приховування іншого правочину, який вони насправді вчиняли (ст. 235 ч.1 ЦК України). В даному випадку було укладено два договори, які не пов'язанні між собою, а також мають різну сферу регулювання. Позивачем не доведено в судовому засіданні, що договір позики від 25.10.2006 року був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу 39/100 часток житлового будинку.

Отже, договір купівлі-продажу укладений та посвідчений приватним нотаріусом відповідно до вимог чинного законодавства, відповідає його змісту і формі, а також волевиявленню учасників правочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що їх волевиявлення у вчиненні правочину було вільним. Порядок посвідчення правочину приватним нотаріусом не було порушено.

Твердження позивача щодо удаваності договору позики спростовується також ухвалою Староміського районного суму м. Вінниці від 29.10.2008 року, якою визнано мирову угоду, укладену 29.10.2008 року між сторонами по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, згідно якої ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 борг в сумі 67155 грн. 73 коп. протягом 15 місяців з моменту підписання мирової угоди.

Також, суд вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду, в зв'язку з тим, що позивач звертався до Староміського районного суду м. Вінниці з позовом до відповідачки про стягнення боргу у 2008 році, внаслідок чого ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 29 жовтня 2008 року між сторонами була укладена мирова угода.

За таких обставин права позивача не порушені, а тому не підлягають судовому захисту. Судові витрати слід залишити за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 203, 208, 235, 627 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 158, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним, внесення змін до договору -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.05.2011 року.

Суддя: