73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"30" травня 2011 р. Справа № 2-а-451/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняк С.О.,
при секретарі: Боровик Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійного навчання,
встановив:
Звернувшись до суду із зазначеним позовом, позивач посилається на те, що, як встановлено ним в результаті перевірки, відповідач, умисно приховавши факт реєстрації фізичної особи-підприємця та відношення до зайнятого населення на момент набуття статусу безробітного, отримала обманним шляхом допомогу по безробіттю з 27.08.2005 р. по 12.04.2006 р. - 853 грн. 55 коп.; матеріальну допомогу в період професійного навчання з 17.07.2005 р. по 26.08.2005 р. - 142 грн. 84 коп.; всього у сумі - 996 грн. 39 коп. Листом за № 08-117174 від 19.01.2011 р. запропоновано ОСОБА_1 добровільно повернути кошти Херсонському міському центру зайнятості протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня отримання поштового відправлення. На день подачі позову вказана сума боргу відповідачем добровільно не повернена.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1, на користь Херсонського міського центру зайнятості 996 грн. 39 коп.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.
Відповідачка позовні вимоги не визнала, посилаючись на те що, після державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, підприємницьку діяльність не здійснювала, фінансову звітність не надавала, податок не сплачувала, доходів не мала. Про ці факти відповідачка повідомляла працівника позивача, коли подавала заяву про постановку на облік як безробітна. Факт умисного приховування реєстрації її як фізичної особи-підприємця заперечує.
Просила у задоволені позову відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд встановив такі обставини
27.02.1997 року зареєстровано відповідачку в якості суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу-підприємця.
11.04.2005 р. до Комсомольського районного центру зайнятості в м. Херсоні звернулась гр. ОСОБА_1, якій 18.04.2005 р. наказом № НТ050418, на підставі її заяви від 18.04.2005 р., присвоєно статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, починаючи з 18.04.2005 р. З правами та обов'язками безробітного ОСОБА_1 ознайомлена на інформаційному семінарі 18.04.2005 р.
17.05.2005 р. було укладено договір № 212205051700191 між Херсонським міським центром зайнятості та безробітною ОСОБА_1 щодо її професійною навчання за програмою «Оператор комп'ютерного набору» строком на 71 день (510 годин).
17.05.2005 р. ОСОБА_1. було прийнято на навчання до Херсонського центру освіти молоді та дорослих.
Наказом № НТ060413 від 13.04.2006 р. ОСОБА_1 було знято з обліку з 13.04.2006 р. у зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості.
13.10.2010 р., позивачем проведено перевірку, за результатами якої складений акт перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №288/П. Перевіркою встановлено, що відповідачка порушила ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»
Наказом від 23.11.2010 р. № НТ101123 позивач вирішив повернути кошти виплачені відповідачці, відповідно до п.6.14 “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності ” (сума боргу 996 грн. 39 коп.)
Згідно ст. 2 Закону УРСР від 01.03.1991, № 803-XII "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку та інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу та здатні приступити до підходящої роботи.
Зі змісту наведеної статті випливає, що реєстрація фізичної особи-підприємця без доказів отримання доходу не є підставою для відмови у реєстрації у державній службі зайнятості як безробітної.
Позивач не надав доказів того, що відповідачка на час постановки та перебування на обліку мала заробіток або інші передбачені законодавством доходи.
Відповідно до ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені.
Згідно ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-ІП від 02.03.2000 р. (далі - Закон 1533) центр зайнятості, що є робочим органом виконавчої дирекції Фонду, здійснює реєстрацію громадян, що потребують соціального забезпечення на випадок безробіття, а також перевіряє достовірність відомостей, наданих для цього отримання та за ст. 31 цього Закону припиняє його виплату у разі призначення на підставі документів, що містять неправдиві відомості. При здійсненні вказаних повноважень державні служби зайнятості, що призначають допомогу по безробіттю, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ, організацій і окремих осіб, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність.
Згідно з абз.1 ч.3 ст.36 Закону Закон 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.12 Закону 1533 виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Протягом періоду перебування на обліку ОСОБА_1, як безробітної, діяв Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 р. N 357(далі Порядок від 20 березня 2006 р.).
На час проведення позивачем перевірки діяв Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009, № 60/62|7-1 (далі Порядок від 13.02.2009 р.).
Згідно з аналогічними приписами зазначених Порядків розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться центрами зайнятості шляхом взаємодії з органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України, державними реєстраторами та іншими установами та організаціями на предмет отримання доходів від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовими договорами чи надання послуг за цивільно-правовими угодами, ведення особистого селянського господарства тощо.
За результатами перевірки або звірення оформляється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітного та права на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом і підписується. У разі відмови особи підписати акт, про це робиться відмітка. Повернення коштів особою здійснюється після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку.
Позивач не надав до суду доказів: отримання відповідачкою доходів від провадження підприємницької діяльності чи виконання нею робіт за трудовими договорами чи надання послуг за цивільно-правовими угодами чи ведення особистого селянського господарства, умисного невиконання відповідачкою своїх обов'язків та зловживання ними, одержання матеріальної допомоги обманним шляхом, належності безробітної особи до категорії зайнятих.
Разом з тим, суд вважає, що перевірка була проведена з порушенням Порядку від 13.02.2009 р.. Її проведено не під час її реєстрації та не протягом перебування особи на обліку як безробітної, а значно у пізніший період.
Кожен із зазначених порядків передбачає, що перевірка може проводитись тільки протягом перебування на обліку безробітної. Таким чином, позивач не мав правових підстав проводити перевірку на підставі Порядку від 13.02.2009 року за період 2005-2006 років, оскільки у той період діяв Порядок від 20 березня 2006 р. Відповідно, позивач не міг проводити перевірку на підставі Порядку від 20 березня 2006 р., оскільки він втратив чинність.
Крім того, ОСОБА_1 не ознайомилась та не підписувала акт.
Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази отримані з порушенням закону, судом при вирішені справи до уваги не беруться.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач не надав доказів, які б слугували підставою для винесення рішення про стягнення коштів, отриманих відповідачкою.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8, 9,12, 19, 158, 159, 161, 162, 163 КАС України,
постановив:
У задоволені позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 червня 2011 р..
Суддя Варняк С.О.
кат. 10.2.3