Справа № 2-а-1883/11
у порядку скороченого провадження
25.05.2011 р. о 10.10 год. м. Вінниця
Суддя Староміського районного суду м. Вінниці Вохмінова О.С., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити у повному обсязі недоплачену державну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
10.05.2011 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду з позовом управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити у повному обсязі недоплачену державну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 10.11.2010 р. по 10.05.2011 р., нарахування та виплату такої допомоги в повному обсязі в подальшому.
Відповідач надав суду заперечення проти позову, які залучені до матеріалів даної справи, у яких зазначив про те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено фінансування виплат із коштів Держаного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, тому управління не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Дослідивши докази та давши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, в редакції постанови правління ПФУ від 25.02.2008 р., управління в своїй діяльності керується Конституцією України і Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний Фонд України. Одним із основних завдань управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії тощо. Отже, управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці є у даному випадку належним відповідачем.
За таких обставин, позивачка, як дитина війни, має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з 10.11.2010 р. по 10.05.2011 р.
Позовні вимоги в частині зобов'язання УПФУ в Староміському районі виплачувати підвищення до пенсії в подальшому, слід залишити без задоволення, оскільки суд не наділений повноваженням зобов'язання вчиняти дії з приводу майбутніх правовідносин, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід стягнути на користь позивачки в розмірі половини від сплаченого нею при подачі позову.
На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст. 9, ч.2 ст. 11, ст. ст. 17, 94, 183-2 КАС України,
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії, виходячи з встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” розміру 30% мінімальної пенсії за віком, протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30%, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 10.11.2010 р. по 10.05.2011 р.
В решті позову відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею по сплаті судового збору витрати в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії через Староміський районний суд м. Вінниці до Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.
Суддя