Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"25" травня 2011 р. № 2а- 2545/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Беззубко А.О.,
за участі представника позивача -ОСОБА_1 (свідоцтво адвоката № 1556 та договір від 20.04.2011р. ); позивача - ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2),
представника відповідача - ОСОБА_3 ( довіреність № 5739/9/10-035 від 30.11.2010р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд зобов"язати відповідача провести додаткову перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що під час перевірки співробітником ДПІ його безпідставно було переведено на загальну систему оподаткування. Про прийняте рішення позивачу стало відомо лише після ознайомлення з актом перевірки, в якому зазначено, що під час проведення перевірки відповідачем не було враховано обставини того що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 сплачує внески за кредитними договорами. Тому позивач вважає, що відповідачем проведено перевірку без врахування всіх обставин .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
ДПІ у московському районі міста Харкова позовні вимоги заперечує повністю з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях на позов. Відповідачем зазначено, що розглянувши лист позивача від 21.01.2011 року відносно незгоди з висновками акту від 30.09.2010 за №8927/172/2555317817 за результатами планової перевірки та вимогою провести додаткову перевірку у межах своєї компетенції роз'яснив позивачу що висновки, зроблені в ході перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону, позивачем відповідні заперечення на акт перевірки подані з порушенням строків апеляційного узгодження, рішення винесені за результатами перевірки не були оскаржені у судовому порядку та законодавчо визначених підстав для проведення додаткової перевірки не має.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі ч. 1 ст. 11" Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" відповідно до направлення від 30.08.2010 року № 798, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3-й кв. 2010р. старшим державним податковим ревізором - інспектором II рангу Бесєдіною О.І. відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, проведена планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до першого примірника акту.
Про проведення планової виїзної перевірки Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 проінформований письмовим повідомленням від 22.07.2010р. № 45/10/17-217, згідно поштового направлення від 26.07.2010р.,та отримано позивачем 13.07.2010р.
За результатами перевірки складено акт №8927/172/2555317817 від 30.09.2010 року.
Вищевказаний акт перевірки підписаний позивачем. В акті перевірки особистим підписом позивача підтверджено те, що під час проведення перевірки використані всі документи, надані позивачем, і додаткових (інших) документів, що стосуються підприємницької діяльності періоду, що перевірявся, немає.
Підпунктом 4.4 п. 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 визначено, що у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки, подати до органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки.
Позивач отримав другий екземпляр акту № 8927/172/2555317817 30.09.2010, що підтверджується записом про це та його особистим підписом на сторінці 24 зазначеного акту.
Протягом трьох наступних днів заперечення на акт до ДПІ у Московському районі м. Харкова не надано, що не заперечувалось у своїх поясненнях під час судового засідання.
Таким чином, позивач не скористався правом на оскарження висновків акту (в тому числі й висновків акту щодо неврахування сплати внесків за кредитними договорами).
13.10.2010 року ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами перевірки прийнято рішення № 0003491702/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 144739,87,00грн та № 0003481702/0, яким донарахована сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 646380,00 грн.
Згідно з п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, у випадках, визначених п.п.4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених п.4.3 цієї статті. Однак, платником податків не надано доказів щодо неправомірності нарахування податковою інспекцією податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.
Позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження відповідно до до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 20.12.2000 р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями з додержанням процедури та строків визначеної пп. 4.6 п. 4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 р. №29п .
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 13.10.2010р № 0003491702/0 та № 0003481702/0 Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 оскаржив їх у судовому порядку , що підтверджується справами 2а-13209/10/2070 та 2а-14128/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду. При розгляді вказаних судових справ позивачем надавались виписки про погашення кредиту за кредитним договором № 014/02/3-1642-06 від 21.12.2006.
Постановами Харківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року по справі № 2-а- 14128/10/2070 , від 12 січня 2011 року по справі № 2-а- 13209/10/2070 позивачу у задоволенні адміністративних позовів про скасування зазначених податкових повідомлень рішень 13.10.2010р № 0003491702/0 та № 0003481702/0 було відмовлено в повному обсязі. Зазначені рішення набрали законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того Відповідно до абз.1 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - ДКМУ) (із змінами та доповненнями) - оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Згідно абз. 2,3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат відносяться документально підтвердженні витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, або враховані за нормою.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями.
Позивачем не наданий документи, які підтверджують понесені витрати за 3, 4 кв. 2008р., 2009р. та 1-е півріччя 2010р. під час перевірки.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92р. № 3-92 зі змінами та доповненнями, якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків по нормам у відсотках до валового доходу, та розраховуються згідно додатку № 6 затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93р. № 36- 32 до "Інструкції про прибутковий податок з громадян" № 12 від 21.04.93р., зареєстровано в Мін'юсті України 09.06.93р. № 64.
Норма витрат, згідно Інструкції, що враховується при оподаткуванні доходів громадян які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів на вид діяльності "послуги вантажним автотранспортом" - 55%, „послуги пасажирським автотранспортом" - 45%.
Як встановлено судом, витрати пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності за 2008 рік, 2009 рік та 1-е півріччя 2010р. позивачем під час проведення зазначеної перевірки документально не були підтверджені, тому враховувались за нормою -55%.
З наявних у матеріалах справи виписок про погашення кредиту за кредитним договором № 014/02/3-1642-06 від 21.12.2006 по- перше не вбачається зв'язку цих витрат з підприємницькою діяльністю позивача, по - друге сума витрат врахованих податковим органом по акту перевірки № 8927/172/2555317817 від 30 вересня 2010 значно більша ніж ті які вказані у доларах США з урахуванням обмінного курсу у довідці від 11 січня 2011 за №021-0000-125-21-1 від ПАТ «Райффайзенбанк Аваль».
Щодо зобов'язання відповідача провести додаткову перевірку Позивача необхідно зазначити, що відповідач, відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509 (далі -Закон № 509) - є органом державної податкової служби.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади (до яких відноситься позивач), їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до Законів України "Про систему оподаткування", "Про державну податкову службу в Україні" Податкового Кодексу України та інших актів, положень законодавства України викладено вичерпний перелік підстав і випадків у яких проводяться перевірки. Зі змісту позовної заяви вбачається вимога до відповідача про проведення позапланової перевірки позивача у розумінні п.78.2. ст.78 Податкового Кодексу України.
Відповідно до п.п.78.1.12. п.78.1. ст.. 78 Податкового Кодексу України для ініціювання проведення повторної перевірки необхідна одночасна наявність таких умов:
- вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалві документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня;
- за результатами здійснення контролю встановлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або виявлено неповне з'ясування під час перевірки питань що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів);
При цьому зазначено що рішення про проведення повторної перевірки органом ДПС вищого рівня за період вже перевірений органом ДПС нижчого рівня приймається лише у разі коли стосовно посадових осіб органу ДПС нижчого рівня які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.
Крім того ця норма кореспондується з нормами викладеними у п.4 та п.15 Указу Президента України від 23 липня 1998 року N 817/98 “Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності”. Відповідно до п. 4 Указу “Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.” Тобто ДПІ у Московському районі не має законодавчо визначеного права на проведення повторної перевірки.
Перевіривши оскаржуване рішення відповідача, викладене в листі від 04.02.2011 року №1157/10/17-206 у відповідь на лист Позивача від 21.01.2011 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд вважає вказаний висновок відповідача таким, що відповідає п.п. 78.1.12 Податкового Кодексу та п.п. 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону України № 2181, оскільки заява-скарга мала бути подана до органу ДПІ у десятиденний строк з дня отримання Позивачем відповідного повідомлення рішення (тобто у жовтні 2010 року), а оскільки останню було подано 21.01.2011 року то така заява-скарга фактично є інформативним листом податковому органу. Такий висновок узгоджується зі ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" оскільки завданнями органів державної податкової служби є серед іншого, здійснення контролю за правильністю обчислення податків і зборів (обов'язкових платежів), а не правильністю їх нарахування.
Таким чином, ФО-П ОСОБА_2 пропущені, встановлені законодавством строки на оскарження висновків акту № 8927/172/2555317817 від 30.09.2010 (п.п. 4.4 п. 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, п. 7 ст. 86 Податкового кодексу України) та податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту № 8927/172/2555317817 від 30.09.2010 не скасовані судами першої та апеляційної інстанції.
Крім того суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України „Про звернення громадян" звернення позивача об'єктивно і вчасно розглянуто відповідачем, факти складені в ньому перевірено, рішення прийняте відповідно до чинного законодавства позивача повідомлено про наслідки розгляду заяв (клопотань), а також вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів стосовно виявлених порушень, твердження позивача, що відповідач неправомірно відмовляє в проведенні перевірки - є нормативно та документально необґрунтованим, суперечить діючому законодавству, а тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України", а тому суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про зобов'язання вчинити певні дії -відмовити у повному обсязі..
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2011 року.
Суддя Шляхова О.М.