Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
24 травня 2011 р. № 2-а- 1367/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Заічко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Гукової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Територіальної державної інспекції праці у Харківській області
про скасування припису,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції праці у Харківській області, в якому просить суд скасувати винесений відповідачем припис № 20-01-830/№0110-0103 від 24.01.2011р., як неправомірний.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки було істотно обмежено його право щодо особистої участі у перевірці, а також наданні пояснень і необхідних документів головному державному інспектору праці Гукової Т.В., та дані в акті № 20-01-830/№0110 від 24.01.11р. стосовно участі ОСОБА_1 у перевірці не відповідають дійсності.
Також зазначив, що в акті перевірки від 24.01.2011р. безпідставно приведені дані відносно того, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на торгівельному місці № 136 "Комунальний ринок" пр-т Героїв Сталінграду, 136/8 в м. Харкові, оскільки цей факт відповідач не підтвердив відповідним договором оренди чи іншими правовими підставами. Крім того зазначив, що позивач не наймав робітників на торгівельному місці № 136 "Комунальний ринок", а саме: реалізаторів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та вони йому не відомі. А також позивач зазначив, що невідомі особи використали його свідоцтво про реєстрацію № 238136 та свідоцтво про сплату єдиного податку № 542519 для здійснення торгівельної діяльності на торговому місці № 136 "Комунального ринку", та ввели в оману відповідача під час перевірки 24.01.11р.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог позивача оскільки вони є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, надавши суду письмові заперечення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
24.01.2011р. головним державним інспектором праці Гукової Т.В. та помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова Размєтаєвим А.С. в присутності ФОП ОСОБА_1 була проведена перевірка додержання законодавства про працю.
За результатами перевірки був складений акт № 20-01-830/№0110 від 24.01.2011р., в висновках якого були зазначені порушення:
- п. 6 ч. 2 ст. 24 КЗпП України - трудові договори між працівниками та фізичною особою-підприємцем не були укладені;
- ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - відсутній належний бухгалтерський облік виконуваної найманої працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці;
- ч. 1 ст. 50 КЗпП України - тривалість робочого часу працівників складає більше 40 годин на тиждень.
Перевірка проводилась в присутності ОСОБА_1, в акті перевірки № 20-01-830/№0110 від 24.01.2011р. позивач вказав, що не згоден з висновками та поставив свій особистий підпис.
На підставі акту перевірки був винесений припис від 24.01.2011р. № 29-01-830/№0110-0103, яким позивачу було зазначено:
- питання укладення трудових договорів між працівниками та фізичною особою - підприємцем привести у відповідність до вимог п. 6 ч. 2 ст. 24 КЗпП України;
- питання забезпечення належного бухгалтерського обліку виконуваної найманими працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці привести у відповідність до вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці»;
- питання встановлення тривалість робочого часу працівників привести у відповідність до вимог ч. 1 ст. 50 КЗпП України.
Згідно ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 4 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50, Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пп.1 п. 6 Положення про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ України від 18.01.03 № 50 (далі - Положення), посадова особа Держнаглядпраці, в тому числі головні державні інспектори праці, мають право безперешкодно, в будь-який час без попереднього інформування з пред'явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю адміністративні і виробничі приміщення роботодавців.
Відповідно до п. З Положення, до основних завдань Держнаглядпраці, а відповідно і Територіальної державної інспекції праці у Харківській області як його територіального органу, належить здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, а не нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. Оскільки договір оренди приміщення стосується господарської діяльності фізичної особи-підприємця і не є документом, який підтверджує чи спростовує додержання особою законодавства про працю, при здійсненні перевірки інспектор не зобов'язаний встановлювати його наявність.
Перевіркою на місці здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 спільно із помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова Размєтаєвим А.С. встановлено використання праці 1 (одного) найманого працівника ОСОБА_3, яка згідно особистих письмових пояснень в період з грудня 2009 по січень 2011 року перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1, виконуючи роботу реалізатора у магазині з продажу кондитерських виробів. Трудовий договір станом на 18.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 укладений не був, що є грубим порушенням вимог п. 6. ч. 2 ст. 24 КЗпП України. Згідно з особистими письмовими поясненнями гр. ОСОБА_3 режим її роботи був встановлений з 8.00 до 19.00 щоденно 7 днів на тиждень, наступні сім днів вихідні, тобто тривалість робочого часу працівника складає 77 годин на тиждень, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 50 КЗпП України, заробітна плата встановлена у розмірі 40 грн. гривень за день та 3% від виторгу за тиждень, заробітна плата виплачується особисто ФОП ОСОБА_1 або через його уповноваженого Валерія без використання документів бухгалтерського обліку, тобто без належного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, що є грубим порушенням ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці».
Згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_4 в період з 20-тих чисел жовтня 2010 по січень 2011 року перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1, виконуючи роботу реалізатора у магазині з продажу кондитерських виробів. Трудовий договір станом на 19.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 укладений не був, що є грубим порушенням вимог п. 6. ч. 2 ст. 24 КЗпП України.
Згідно з особистими письмовими поясненнями гр. ОСОБА_4 режим її роботи був встановлений з 8.00 до 19.00 щоденно 7 днів на тиждень, наступні сім днів вихідні, тобто тривалість робочого часу працівника складає 77 годин на тиждень, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 50 КЗпП України, заробітна плата встановлена у розмірі 40 гривень за день та 3% від виторгу за тиждень, заробітна плата виплачується особисто ФОП ОСОБА_1 або через його уповноваженого Валерія, факт виплати заробітної плати документально не підтверджено, що є грубим порушенням вимог ч. 2 ст. ЗО Закону України "Про оплату праці" в частині не забезпечення достовірного обліку бухгалтерських витрат на оплату праці.
Під час здійснення перевірки ФОП ОСОБА_1 від надання письмових пояснень з приводу виявленого використання праці найманих працівників відмовився, про що свідчать надані ним особисті письмові пояснення.
Відповідно до п. 4.1 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 21.03.03 №72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.06.03 за №432/7753 (далі - Порядку) за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки, а в разі виявлення порушень законодавства про працю - припис щодо їх усунення.
Відповідно до пп. З п. 4.2 Порядку акт оформлюється останнім днем перевірки. З актом перевірки від 24.01.11 №20-01-830/0110 та наданим за його висновками приписом від 24.01.11 №20-01-830/0110-0103 ФОП ОСОБА_1 ознайомлений, один примірник отримав, про що свідчить наявність його підпису у примірниках документів.
Відповідно до 4.2 Порядку у разі незгоди з фактами, викладеними в акті перевірки, до них додаються заперечення, які повинні бути підтверджені документально. Жодних заперечень ні особисто, ні поштою на адресу Територіальної державної інспекції праці у Харківській області ФОП ОСОБА_1 надано не було. Таким чином, право особи на участь у процесі прийняття рішення, на яке посилається у своїй позовній заяві ФОП ОСОБА_1, порушено не було.
Відповідно до п. 6.2 Положення посадові особи Держнаглядпраці, в тому числі головні державні інспектори праці, мають право вимагати від роботодавця або працівників необхідні пояснення, таким чином письмові пояснення працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4 є належними документами для здійснення перевірки додержання законодавства про працю.
Крім цього посилання позивача, щодо звернення до прокуратури Комінтернівського району м. Харкова з факту незаконного використання ксерокопій його свідоцтва про державну реєстрацію № 238136 та свідоцтва про сплату єдиного податку № 542519 є безпідставними, оскільки на запит суду відносно заяв позивача до прокуратури від 31.01.2011р. та 04.02.2011р. надійшла відповідь в якій вказано, що прокуратурою району розглянуті заяви ОСОБА_1 та долучені до матеріалів кримінальної справи № 22110003, порушеної прокуратурою Комінтернівського району м. Харкова 25.01.2011р. відносно позивача за фактом грубого порушення законодавства про працю за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Натомість доказів правомірності, законності та обґрунтованості позивачем своєї позиції суду не надано.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона дотримала вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її дії є правомірними.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки позивача щодо порушення відповідачем при винесенні припису вимог чинного законодавства - не відповідають дійним обставинам справи та не можуть бути підставою для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Харківській області про скасування припису - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2011 року.
Суддя Заічко О.В.