Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"23" травня 2011 р. № 2-а-2622/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтехкомплект-Харків"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
ТОВ "Хімтехкомплект-Харків" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0000632305 від 10.03.2011 року, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 2 236 300,00 грн. та №0000652305 від 10.03.2011 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 375,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 3 500,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 875 грн.
В обґрунтування позову позивач вказав, що податкові повідомлення-рішення № 0000632305 від 10 березня 2011 року, № 0000652305 від 10 березня 2011 року винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з порушенням норм чинного законодавства України, а тому вони підлягають скасуванню.
Представник позивача в судове засідання з'явився та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явивсмя проти адміністративного позову заперечував, вказавши, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими та просив суд відмовити задоволенні позову.
Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.
За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт перевірки №422/2305/31995523 від 18.02.2011 р. яким встановлено порушення позивачем п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5, п.п. 11.3.1. п.11.3. ст . 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток по періодам звітності за 2 квартал 2008 р. на суму 3 500 грн.
- п.4.1. ст.4 п. 7.1, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2010 р. на 10162 грн., за завищення відємного значення з ПДВ на 1876 грн.
- в порушення ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні»від 05.04.2001 р. №2374-ІІІ-ВР та п. 2.8. п.2.9. п.3.1. «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637, завищено ліміт каси на загальну суму 1118150,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000632305 від 10.03.2011 року та №0000652305 від 10.03.2011 року
Суд зазначає, що підставою винесення податкового повідомлення-рішення №0000652305 від 10.03.2011 року є висновок Відповідача, викладений в акті перевірки про порушення Позивачем п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5, п.п. 11.3.1. п.11.3. ст . 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток по періодам звітності за 2 квартал 2008 р. на суму 3 500 грн.
Також актом перевірки вказує, що вказане порушення виникло внаслідок завищення Позивачем валових витрат за 2 квартал 2008 р. на суму 14 000,00 грн., внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості виконаних робіт по збору оперативної інформації про стан світових ринків збуту продукції виробничо-технічного призначення, факт надання яких не підтверджується жодними документами.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом 02.06.2008 р. між ТОВ «Луганськенерготрейд»(Код ЄДПОУ 31995523) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №02/06-2008 про надання консалтингових послуг, предметом якого було надання інформаційних послуг у сфері підприємницької діяльності по збору оперативної інформації про стан світових ринків збуту продукції, що має інтерес для Замовника.
Судом також встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2008 р. та маркетингових досліджень про стан ринків збуту продукції виробничо-технічного призначення, складених ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Луганськенерготрейд»ФОП ОСОБА_1 було надано послуги, згідно договору №02/06-2008 від 02.06.2008 р., за період з 02.06.2008 р. по 25.06.2008 р. вартістю 14 000,00 грн.
Також судом встановлено, що ТОВ «Луганськенерготрейд»було частково сплачено вартість наданих послуг у сумі 8 000,00 грн., шляхом перерахування цих коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1, що підтверджується виписками банку від 03.06.2008 р та від 23.06.2008 р.
Факт виконання послуг підтверджується звітом щодо маркетингових досліджень до угоди № 02/06-2008 від 02.06.2008 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач є правонаступником ТОВ «Луганськенерготрейд», що підтверджується протоколом №33 загальних зборів учасників ТОВ «Луганськенерготрейд»від 27.08.2008 р. та довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Судом встановлено, що 03.09.2008 р. між ТОВ «Хімтехкомплект -Харків»та ФОП ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №02/06-2008 від 02.06.2008 р., в якій зазначено нове найменування замовника та зазначено, що всі зобов'язання взяті сторонами за даним договором залишаються без змін і підлягають виконанню в повному об'ємі.
Відповідно до п.п. 11.2.1. п.11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно до п.п. 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:
а) нерезидентами;
б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього закону, або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, -
є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Таким чином, суд зазначає, що датою збільшення валових витрат позивача є дата фактичного отримання послуг за договором №02/06-2008 від 02.06.2008 р., незалежно від їх оплати.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки відповідача стосовно того, що факт використання консалтингових послуг, наданих ФОП ОСОБА_1, у власній господарській діяльності позивача не підтверджується, не відповідають дійсності.
Судом встановлено, що консалтингові послуги, які надавалися позивачу ФОП ОСОБА_1 згідно договору №02/06-2008 від 02.06.2008 р., полягали у наданні послуг по збору оперативної інформації про стан світових ринків збуту продукції виробничо-технічного призначення, зокрема, арматури, електродів, задвижок, кранів, вентелів, стабілізаторів напруги та іншої продукції.
В акті перевірки також зазначено, що позивач в перевіряємому періоді здійснював оптову торгівлю товарами, в тому числі і арматурою, задвижками, вентелями, стабілізаторами напруги, тобто тими товарами, щодо яких проводилися маркетингові дослідження ФОП ОСОБА_1
А отже суд приходить до висновку, що данні викладена в маркетингових дослідженнях, інформація дійсно використовувалася позивачем для вибору напрямку ведення своєї господарської діяльності щодо торгівлі зазначеними в дослідженні товарами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат за 2 квартал 2008 р. вартість виконаних робіт за договором №02/06-2008 від 02.06.2008 р. в розмірі 14000 грн.
Суд зазначає, що підставою винесення податкового повідомлення-рішення №0000632305 від 10.03.2011 року є висновок відповідача, викладений в акті перевірки про порушення позивачем п. 2.8. п.2.9. п.3.1. «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637, а саме завищення Позивачем ліміту каси на загальну суму 1118150,00 грн.
Відповідно до п. 5.8. «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим.
Судом встановлено, що позивачем ліміт каси на підприємстві не встановлювався, тобто ліміт каси на підприємстві позивача є нульовим.
Відповідно до п. 1.2. «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637, ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1, як векселедержатель, пред'явив позивачу, як векселедавцю, до оплати дев'ять простих векселів - №643040076940, №643040076941, №643040076942, №643040076943,№643040076944, №643040076945, №643040076946, №643040076947, №643040076948, емітованих позивачем в адресу ТОВ «Торговий дім «Азот». Право власності ОСОБА_1 на зазначених векселях підтверджується відповідними іменними індосаментами на векселедержателя.
Суд зазначає, що факт пред'явлення ОСОБА_1 зазначених вище простих векселів до оплати підтверджується актом пред'явлення векселів до оплати від 02.04.2010 р.
Крім того, судом встановлено, що у період з квітня 2010 р. по червня 2010 р. позивачем було сплачено ОСОБА_1 за простими векселями з каси підприємства грошову суму у розмірі 1118150,00 грн. При цьому, відповідно до копії касової книги, прибуткових та видаткових касових ордерів, в зазначений період в касі позивача грошові кошти в позаробочий час не залишалися, а видавалися ОСОБА_1 в той же день, в який були отримані з банку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем було дотримано вимоги п. 2.8. п.2.9. п.3.1. «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637 та не було допущено завищення ліміту каси у період з квітня 2010 р. по червень 2010 р.
Крім цього суд звертає увагу, що оскільки оскаржені податкові повідомлення рішення були винесені 10.03.2011 року то відповідач повинен був керуватись положеннями Податкового кодексу України, згідно положень п.п. 113.3 ст. 113 якого визначає, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Виходячи з вище викладеного суд зазначає, що «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637 не є іншим законом України.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтехкомплект-Харків" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000632305 від 10 березня 2011 року, № 0000652305 від 10 березня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі виготовлена 27.05.2011 року.
Суддя Спірідонов М.О.