Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
20 травня 2011 р. № 2-а- 2977/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Заічко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.
за участю представників сторін:
позивача - Філатова П.А.
відповідача - Нагорної В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінтербудсервіс"
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова
про визнання противоправними дій, -
Позивач, ТОВ «Профінтербудсервіс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова з проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс», про результати якої складено акт № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р.; визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова з встановлення в акті про результати документальної невиїзної перевірки № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р. порушень ТОВ «Профінтербудсервіс» ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів; визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова з встановлення в акті про результати документальної невиїзної перевірки № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р. нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова з встановлення в акті про результати документальної невиїзної перевірки № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р. недійсності даних, наведених у деклараціях з прибутку ТОВ «Профінтербудсервіс»; визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова з коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ “Профінтербудсервіс” з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року без винесення податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем не було додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс», а при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового та цивільного законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються будь-якими доказами та даними господарської діяльності позивача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив про задоволення позову. На підставі яких саме даних відповідачем були зроблені спірні висновки йому не зрозуміло, проте вважає, що у відповідача взагалі була відсутня компетенція на здійснення спірних висновків
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс» та складання акта перевірки вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи ДПІ діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений ПК України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 28.02.2011 р. по 09.03.2011 р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Профінтербудсервіс» з питань перевірки правильності обчислення податкових зобов'язань з податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість та обчислення валових доходів та валових витрат декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт перевірки № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р.
Згідно висновків, які викладені у акті, перевіркою встановлено: порушення п. З ст.5, ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 p. №436-IV (із змінами та доповненнями), п.2 ст. З Закону України від 16.07.1999 p. № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.п. 3.1.1 п. З.1 ст. З, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-BP (із змінами та доповненнями) та ст.188, п.п. «а», «в» ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого завищені податкові зобов'язання всього на 16972970 грн.; порушення п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та 198.3, 198.6 Податкового кодексу України від 2.12.2010 № 2755-V1, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість всього у сумі 15993706 грн.; порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-1V від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Профінтербудсервіс», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» (зазначеними у акті покупцями транспортних послуг); враховуючи обставини та факти викладені у розділах 3.1.1 та 3.1.2 акту перевірки, встановлення відсутності об'єктів, які підпадають під визначення ст. 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями - об'єкт оподаткування визначений вимогами ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями не встановлений, дані наведені у деклараціях за перевіряємий період не є дійсними.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.
Згідно із п. 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок проведення документальних невиїзних перевірок визначений ст. 79 ПК України, у відповідності до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
В акті перевірки зазначений наказ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 45 від 09.02.2011 р. про призначення планової виїзної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс». ДПІ не надала достатніх беззаперечних доказів прийняття керівником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова рішення про проведення саме документальної невиїзної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс». Крім того, ДПІ не надано обґрунтування наявності підстав проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс», в той час як обставини вилучення документації ТОВ «Профінтербудсервіс» посадовими особами ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова та прокуратури Київського району м. Харкова та неможливість їх одержання ДПІ для проведення планової виїзної перевірки є підставою лише для зупинення такої перевірки, а не для призначення документальної невиїзної перевірки.
За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова з проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс», про результати якої складено акт № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р. підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що згідно висновків акту перевірки ДПІ було фактично скориговано податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ ТОВ «Профінтербудсервіс» в бік зменшення податкових зобов'язань на суму 979264 грн., податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств ТОВ «Профінтербудсервіс».
Також суд зазначає про дискремінаційні дії відповідача щодо визнання відсутніми у позивача об'єкт оподаткування. Так, згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Визнаючи договори позивача нікчемними, а також визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідачі повинні були зняти з позивача як податкові зобов'язання, нараховані ним у зв'язку з виконання угод, визнаних нікчемними, так і податковий кредит, нарахований по постачальниках товарів.
Таким чином, відповідачем фактично було визначено суми податкових зобов'язань позивачу і тим самим порушено вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Згідно значених норм цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Право органу державної податкової служби визначати податкове зобов'язання платника податків передбачено у випадку, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган або за даними документальних перевірок.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 2.1 розд. ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 р., орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках:
а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;
б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;
в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;
г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;
д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу.
За наведених обставин суд вважає неправомірним зменшення податкових зобов'язань ТОВ «Профінтербудсервіс» без винесення податкового повідомлення-рішення та задовольняє позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій ДПІ з коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача з ПДВ, податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств без винесення податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що акт про результати документальної невиїзної перевірки № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р. не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії в розумінні ст. 17 КАС України. Оскільки позовні вимоги щодо оскарження висновків акту про виявлені порушення фактично спрямовані на оскарження акту, то суд вказує, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача з встановлення в акті про результати документальної невиїзної перевірки № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р. порушень ТОВ «Профінтербудсервіс» ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, та щодо визнання протиправними дій відповідача з встановлення в акті про результати документальної невиїзної перевірки № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р. нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також щодо визнання протиправними дій відповідача з встановлення в акті про результати документальної невиїзної перевірки № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р. недійсності даних, наведених у деклараціях з прибутку ТОВ «Профінтербудсервіс» не підлягають задоволенню.
В той же час суд зазначає, що висновки ДПІ щодо встановлення порушень ТОВ «Профінтербудсервіс» ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів є неправомірними, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до пп. 6.1 п. 6 розд. ІІ Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів; контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Також суд зазначає, що не можна погодитись із законністю висновків відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем, виходячи з наступного.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним
Згідно з ч 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним
Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Разом з тим спірний акт перевірки позивача не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом..
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Між тим, позивачем було надано докази дійсності та реальності угод, укладених у перевіряемий період (копії договорів поставки, копії видаткових, податкових накладних, виписки банку).
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.
Крім того, відповідач не довів, що при проведенні перевірки взагалі досліджувалися будь-які правочини, вчинені позивачем.
Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.
Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними.
Суд вважає такими, що суперечать чинному законодавству висновки ДПІ щодо недійсності даних, наведених у деклараціях з прибутку ТОВ «Профінтербудсервіс».
Так, відповідно до п.3 ст.10 Закону України № 509-ХІІ 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні» ДПІ контролює своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
З аналізу вказаних норм випливає висновок про те, що ДПІ повноважна перевірити достовірність податкової декларації та зробити висновок про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених в такій податковій декларації. Повноважень встановлювати недійсність даних податкової звітності ДПІ не надано.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність своїх дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ “Профінтербудсервіс», про результати якої складено акт № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р. та коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ “Профінтербудсервіс” з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року без винесення податкового повідомлення-рішення належним чином не довів, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінтербудсервіс" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання протвоправними дій -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова стосовно проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Профінтербудсервіс”(код ЄДРПОУ: 35275749), про результати якої складено акт № 401/23-35275749 від 09.03.2011 р.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Профінтербудсервіс”(код ЄДРПОУ: 35275749) з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року без винесення податкового повідомлення-рішення.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2011 року.
Суддя Заічко О.В.