Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"20" травня 2011 р. № 2а- 2504/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0004501500/0, № 0004511500/0 та № 0004521500/0 від 10.09.2010 року; № 0004521500/1, № 0004511500/1 та № 0004501500/1 від 06.10.2010 року та №000 4521500/2, № 0004511500/2 та № 0004501500/2 від 10.12.2010 року Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Куп"янське ВУВКГ за період, який перевірявся Куп"янською ОДПІ, провадило сплату поточних податкових зобов"язань, про що було зазначено у призначенні платежу. Але податковий орган зараховував платежі в погашення податкового боргу. Саме в цьому відповідач вбачає порушення податкового зобов"язання, з чим позивач не погоджується.
Представник позивача в судове засідання не з'явився та надав суду клопотання, в якому просив суд розглядати справу без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заперечень протии позову не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею але прибули не всі особи.ю які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом встановлено, що Куп'янська ОДПІ Харківської області провела документальну невиїзну перевірку з питань несвоєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань по збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок держбюджету за період з 20 листопада 2009 року по 02 вересня 2010 року, за результатами якої було складено акт № 1051/15-03361773 від 02 вересня 2010 року.
Перевіркою було встановлено порушення абз. 1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 02.12.2010, № 2181-III змінами та доповненнями), пп. 3 п. 1 ст. 9 Закону України "Про систему податкування" від 25.06.1991 № 1251-XII (зі змінами та доповненнями), а саме несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобовязань по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету.
На підставі вищевказаного акту 10 вересня 2010 року начальником Куп'янської ОДПІ Харківської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004521500/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 25 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету в розмірі 2763,16 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10 % в сумі 276,32 грн.; повідомлення-рішення № 0004511500/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету в розмірі 33860,87 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20 % в сумі 6772,17 грн.; повідомлення-рішення № 0004501500/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 176 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету в розмірі 14395,95 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 50 % в сумі 7197,98 грн.;
Стосовно зазначених податкових повідомлень-рішень позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури рішенням Куп'янської ОДПІ Харківської області від 06 жовтня 2010 №5068/10/25-014, ДПА у Харківській області від 07 грудня 2010 року № 4555/10/25-103, ДПА України від 15 лютого 2011 №3009/6/25-0215 оскаржувані повідомлення-рішення були залишені без змін, сума податкового зобов'язання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобов'язань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року: № 0004521500/1, від 06 жовтня 2010 року № 0004511500/1, від 06 жовтня 2010 року № 0004501500/1, від 10 грудня 2010 року № 0004521500/2, від 10 грудня 2010 року № 0004511500/2, від 10 грудня 2010 року № 0004501500/2.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 28 Кодексу України “Про надра”користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляться за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” входить до складу загальнодержавних податків і зборів.
Плата за користування надрами справляться у вигляді, зокрема відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
Справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, регламентується Порядком встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 115 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння", зі змінами та доповненнями, та Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженого спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністратрації України України від 23.06.1999 року №105/309, зареєстрованим у Міністерстві Юстиції України 16.07.1999 року за №474/3767.
Згідно з пунктом 1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 115, із змінами та доповненнями, збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 року № 105/309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 року за № 474/3767) об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин - для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі і метану вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин - для інших корисним копалин. Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування, за винятком передбачених протоколом Державної комісії по запасах корисних копалин або технічними проектами на розробку родовища втрат корисних копалин в охоронних, бар'єрних ціликах та поблизу неякісно затампонованих свердловин, за умови погодження їх обсягів з органами державного гірничого нагляду
Згідно з пунктом 4 зазначеного вище Порядку надрокористувачі, які виконували геологорозвідувальні роботи частково за рахунок власних коштів, сплачують збір за геологорозвідувальні роботи, застосовуючи понижуючий коефіцієнт. Підставою для застосування коефіцієнтів є довідка Мінприроди. Для одержання довідки надрокористувач подає Державному інформаційному геологічному фонду (Геоіноформ) завірені копії документів, шо підтверджують небюджетне фінансування виконаних геологорозвідувальних робіт (витяг з фінансового плану підприємства, кошторису витрат власних коштів, звіти про виконані геологорозвідувальні роботи за формою 01-гр і 2-гр).
Відповідно до абзацу 6 пункту 5.4 зазначеної Інструкції копія такої довідки подається надрокористувачем до органів державної податкової служби і враховується при обчисленні збору починаючи з того кварталу, в якому вона була подана.
У відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державним цільовими фондами”, далі - Закон 2181 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону -2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290, податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).
Нормами п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що право проводити розподіл сплаченої суми у погашення податкового боргу та пені виникає виключно у випадку сплати податкового боргу, а не зобов'язань.
Згідно з пунктом 6 ст. 7 Закону України “Про Національний банк України ”Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом -Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), доходимо висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов'язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ні Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III, ні іншими Законами не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.
Однак, в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією при спрямуванні коштів в рахунок погашення суми податкового боргу, за наслідками якого був здійснений розподіл коштів, не було враховано визначене позивачем призначення платежу.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин суд приходить до висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Як було встановлено судом та позивачем згідно платіжних доручень які містяться в матеріалах справи з зазначенням направлення платежу, своєчасно здійснювало погашення податкового зобов'язання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Куп'янське виробниче управління водопровідно -каналізаційного господарства самостійно визначивши та перерахувавши суми збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету за визначеними ним періодами, що виключає до нього застосування штрафних санкцій, передбаченими пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. за № 2181-ПІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями).
Також судом встановлено що вказані вище платежі у зазначеній період відповідачем самостійно зараховувалися на погашення податкового боргу позивача по збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті Куп"янською об"єднанню державною податковою інспекції Харківської області від 10 вересня 2010 року № 0004521500/0, від 10 вересня 2010 року № 0004511500/0, від 10 вересня 2010 року № 0004501500/0, від 06 жовтня 2010 року: № 0004521500/1, від 06 жовтня 2010 року № 0004511500/1, від 06 жовтня 2010 року № 0004501500/1, від 10 грудня 2010 року № 0004521500/2, від 10 грудня 2010 року № 0004511500/2, від 10 грудня 2010 року № 0004501500/2. є такими що винесені з порушенням норм чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 128, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов уп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0004501500/0, № 0004511500/0 та № 0004521500/0 від 10.09.2010 року; № 0004521500/1, № 0004511500/1 та № 0004501500/1 від 06.10.2010 року та №0004521500/2, № 0004511500/2 та № 0004501500/2 від 10.12.2010 року Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області.
Постанова може бути оскаржена. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова виготовлена 25 травня 2011 року.
Суддя Шляхова О.М.