Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
24 травня 2011 р. № 2а- 1918/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника першого відповідача - Биковченко Н.І.,
представника другого відповідача - Сафонової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління МВС України в Харківській області, Харківського міського управління МВС України в Харківській області
про визнання дій незаконними та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Харківській області, Харківського міського управління МВС України в Харківській області, в якому просить суд визнати незаконними дії Головного управління МВС України в Харківській області в частині відмови у виплаті йому одноразової страхової виплати, стягнути з Головного управління МВС України в Харківській області на його користь в рахунок відшкодування заподіяної здоров"ю шкоди грошові кошти в розмірі 23050 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що він проходив службу в органах внутрішніх справ України в підрозділах ГУМВС України в Харківській області з 20.09.1996 р. по 15.09.2010 р. Наказом Головного управління МВС України в Харківській області від 15.09.210 р. № 139 його було звільнено з органів внутрішніх справ з посади старшого інспектора контролю за організацією адміністративної діяльності ОВС штабу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області за п. Б ст. 64 (через хворобу) "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом" ОВС України. 09.12.2010р. позивачем було отримано довідку МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (25 відсотків), у зв'язку з захворювання пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 09.12.2010 р. позивач, звернувшись до начальника Головного управління МВС України в Харківській області з письмовою заявою про виплату відповідної одноразової страхової виплати, яка повинна виплачуватися роботодавцем у разі втрати працівником професійної працездатності, отримав відповідь від 28.12.2010 р., відповідно до якої йому було відмовлено в наданні страхової виплати, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про міліцію» та на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції». Також позивач зазначив, що Закон України «Про міліцію» передбачає виплату одноразової грошової допомоги внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності. Про ненадання (заборону, відміну) одноразової грошової допомоги у випадку позивача в цій статті не йде мова. Крім цього позивач зазначає, що він поступив на службу до прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 12 травня 2007р. № 707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції".
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. № 707, згідно якої одноразова грошова допомога виплачується у разі: загибелі (смерті), установлення інвалідності, поранення (контузії, травми або каліцтва), а тому виплата одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок захворювання постановою не передбачена та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України в підрозділах ГУМВС України в Харківській області з 20.09.1996 р. по 15.09.2010 р. Наказом Головного управління МВС України в Харківській області від 15.09.210 р. № 139 позивач був звільнений з органів внутрішніх справ з посади старшого інспектора контролю за організацією адміністративної діяльності ОВС штабу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області за п. Б ст. 64 (через хворобу) "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом" ОВС України.
09.12.2010р. ОСОБА_1 отримав довідку МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, згідно якої ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 25 відсотків, у зв'язку з захворювання пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до довідки СФЗБО ХМУ ГУМВС України в Харківській області середній заробіток позивача до звільнення (за останні півроку) складав 3412 грн. 50 коп.
09.12.2010 р. позивач звернувся до начальника Головного управління МВС України в Харківській області з письмовою заявою про виплату відповідної одноразової страхової виплати, яка повинна виплачуватися роботодавцем у разі втрати працівником професійної працездатності. 28.12.2010 р. за підписом заступника начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Харківській області Гринька А.П. позивач отримав відповідь на своє звернення, яким йому було відмовлено в наданні страхової виплати.
Згідно ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції» одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення; установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
При цьому виплата одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності від захворювання, пов"язаного з проходженням служби без встановлення групи інвалідності даною постановою не передбачена.
Таким чином, суд зазначає, що захворювання, яке стало причиною звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, не є підставою для нарахування вказаної одноразової грошової допомоги, а тому суд вважає дії відповідача законними та обґрунтованими.
Згідно ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Натомість доказів правомірності, законності та обґрунтованості позивачем своєї позиції суду не надано.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона дотримала вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її дії є правомірними.
При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160 -163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області, Харківського міського управління МВС України в Харківській області про визнання дій незаконними та стягнення коштів - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2011 року.
Суддя Заічко О.В.