Харківський окружний адміністративний суд
18 травня 2011 р. Справа № 2-а- 686/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Котеньова О.Г.,
суддів: Бабаєва А.І., Ізовітової-Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - Данильченка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщені суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної прикордонної служби України про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Держаної прикордонної служби України, в якому просить суд визнати незаконним рішення про відмову в наданні позивачу статусу "ветеран військової служби" та призначенні відповідних пільг і пенсійних виплат, зобов'язати відповідача вчинити дії щодо надання позивачу статусу "ветеран військової служби" та призначення відповідних пільг і пенсійних виплат, а також зобов'язати відповідача видати всі необхідні документи щодо підтвердження статусу "ветеран військової служби" та призначення відповідних пільг і пенсійних виплат.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 21.10.2004 року наказом №401-ос Адміністрації Держаної прикордонної служби України (далі - ДПСУ) він був звільнений із Східного регіонального управління ДПСУ у званні підполковника на підставі п. "в" ст.67 (у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України №1053/2001 від 07.11.2001 року. Вислуга років становить: 23 роки 10 місяців 26 днів. Позивач, вважаючи, що його звільнено з лав Збройних Сил України, 08.04.2010 року звернувся до відповідача з заявою про надання статусу "ветеран військової служби", на підставі Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей". Однак повідомленням відповідача №11/Б-1517 від 12.05.2010 року позивачу було відмовлено в наданні статусу "ветеран військової служби", з посиланням на те, що дія Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" поширюється виключно на військовослужбовців Збройних Сил України, на військовослужбовців інших військових формувань, в тому числі і на військовослужбовців ДПСУ, дія Закону не поширюється. Позивач зазначає, що відповідачем не прийнято до уваги Концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України, затвердженою Постановою Верховної Ради України №1659-ХІІ від 11.01.1991 року, якою було передбачено належність Прикордонних військ до Сухопутних військ (Військ наземної оборони) Збройних Сил України. Позивач вважає, відмову та дії відповідача незаконними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм діючого законодавства та просить позов задовольнити.
Відповідачем були надані письмові заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких відповідач зазначає, що ДПСУ є правоохоронним органом спеціального призначення, до структури якого входить власний спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, та не входить до складу Збройних Сил України. Також відповідач зазначає, що позивач жодного дня не проходив військову службу в Збройних Силах України, а тому йому не може бути наданий статус "ветеран військової служби", на підставі Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей". Просить суд відмовити в задоволені позову.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав письмові заперечення та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач, 08.04.2010 року звернувся до відповідача з заявою про надання статусу "ветеран військової служби" та видачу відповідних документів щодо підтвердження такого статусу, згідно п.12 ст.1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей".
Листом Адміністрації ДПСУ від 12.05.2010 року №11/Б-1517 позивачу було відмовлено в наданні статусу "ветеран військової служби" та видачі відповідних документів щодо підтвердження такого статусу, з посиланням на невідповідність вислуги років позивача вимогам ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" .
Закон України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.
Згідно п.12 ст.1 цього Закону військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні або 25 та більше років у пільговому обчисленні.
Тобто, для набуття статусу ветерана військової служби, відповідно до п.12 ст.1 Закон України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", позивачу необхідна наявність одночасно трьох умов: (1) військова служба в Збройних Сил України, (2) звільнення з такої служби у зв'язку з реформуванням (скороченням чисельності) Збройних Сил України, (3) наявність вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні або 25 та більше років у пільговому обчисленні.
Суд зазначає, що відповідно до ч.ч.2, 3 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України - покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Тобто Конституцією України передбачене окреме існування Збройних Сил України та інших військових формувань та правоохоронних органів, які не входять до складу Збройних Сил України та на які покладаються завдання, відмінні від завдань, покладених на Збройні Сили України.
Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначені Законом України "Про Збройні Сили України", згідно статті 1 якого Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 3 цього ж Закону передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначені Законом України "Про Державну прикордонну службу України".
Згідно із статтею 6 цього Закону Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону; територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону; морська охорона, яка складаються із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби національної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військовослужбовці-жінки, курсанти військових навчальних закладів.
Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України є самостійними відомствами, на які покладається виконання різних функцій, діяльність яких визначена різними Законами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, був звільнений з військової служби у званні підполковника на підставі п."в" ст.67 (у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України №1053/2001 від 07.11.2001 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №401-с від 21.10.2004 року, та виключений із списків особового складу регіонального управління наказом Східного регіонального управління ДПСУ №136-ос від 29.10.2004 року.
Адміністрація Державної прикордонної служби України, відповідно до Положення Про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Указом Президента України від 04.08.2003 року №797/2003, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Як вбачається з розрахунку вислуги років позивача, станом на 01.09.2004 року, ОСОБА_3 проходив військову службу в період з 25.08.1983 року по 12.05.1993 року у КДБ СРСР, в період з 01.08.2003 року - в Прикордонних військах України, в період з 01.08.2003 року по 19.10.2004 в Державній прикордонній службі України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, а не в Збройних Силах України, тому відповідно не може бути звільнений з військової служби у зв'язку з реформуванням (скороченням чисельності) Збройних Сил України.
Позивач посилається на те, що відповідачем не були враховані положення Концепції оборони та будівництва Збройних Сил України, затвердженої постановою Верховної Ради України від 11.10.1991р. №1659-ХІІ. Суд оцінює критично таке посилання виходячи з наступного.
Суд зазначає, що згаданою Концепцією було передбачено належність Прикордонних військ до Сухопутних військ (Військ наземної оборони) Збройних Сил України, та не передбачено існування у складі Збройних Сил України Державної прикордонної служби України, як правоохоронного органу спеціального призначення.
Статтею 17 Конституції України (1996 року), статтею 17 якої, закріплене окреме існування Збройних Сил України та інших військових формувань та правоохоронних органів.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Преамбулою Закону України "Про Державну прикордонну службу України" встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.
Щодо вислуги років позивача, суд встановив, що станом на 01.09.2004 року вислуга становить: календарна - 21 рік, 00 місяців, 06 днів; пільгова - 02 роки 10 місяців 20 днів; всього - 23 роки 10 місяців 26 днів, згідно наданого розрахунку.
Згідно п.1 ст.5 зазначеного Закону України "Про статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ і ветеранами державної пожежної охорони визнаються громадяни України які бездоганно прослужили на військовій службі і в органах внутрішніх справ і державній пожежній охороні 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
Вислуга років позивача становить менше ніж 25 років у календарному або 30 у пільговому обчисленні, тому відповідачем правомірно було відмовлено позивачу в наданні статусу "ветеран військової служби", на підставі ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Суд, перевіривши оскаржувані дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дійшов висновку про те, що відповідач діяв відповідно до вимог ст.19 Конституції України - на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 нормативно та документально необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної прикордонної служби України про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 23 травня 2011 року.
Головуючий суддя Котеньов О.Г.
Судді Бабаєв А.І.
Ізовітова-Вакім О.В.