Справа № 2-2748/11
19 квітня 2011 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі - Ковтун Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Органу приватизації Святошинської районної у м.Києві
державної адміністрації,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4
про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право
власності на житло, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів та просила скасувати розпорядження Органу приватизації Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації №2320 від 06.11.2006р. про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 06.11.2006р., згідно якого власниками квартири АДРЕСА_1 є відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 1/3 частині кожний, посилаючись на те, що спірна квартира була отримана її чоловіком - ОСОБА_2, шлюб з яким розірвано 26.05.1992р., згідно ордеру від 28.10.1991р. на сім*ю з чотирьох осіб: нього, неї як дружини і їх двох дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Вона була зареєстрована і постійно проживала в спірній квартирі, але 03.10.2006р. знялась з реєстраційного обліку за спірною адресою для реєстрації місця свого проживання в гуртожитку юридичного факультету Християнського гуманітарно-економічного університету в м.Одесі, де була зареєстрована до грудня 2006р., коли повернулась до м.Києва і 26.12.2006р. знову була зареєстрована до спірної квартири, де і мешкає по теперішній час. 20.08.2005р. вона вийшла заміж і ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина -ОСОБА_6, при реєстрації якого до спірної квартири 15.09.2009р. їй тільки стало відомо про те, що квартира приватизована і знаходиться у частковій власності відповідачів. Вважала, що оскільки знялась з реєстраційного обліку в спірній квартирі тимчасово, приблизно на два місяці, лише для реєстрації в гуртожитку м.Одеси за місцем свого навчання, вона не втрачала права користування спірною житлоплощею і дане право зберігалось за нею весь час відсутності, а приватизацією спірної квартири без її участі порушені її житлові і приватизаційні права, а також вважала, що нею не пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки про порушення свого права вона дізналась лише у вересні 2009р. Просила задовольнити позов на підстав ст.ст. 15, 328 ЦК України, ст.ст. 3, 8, 11 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення житлових і приватизаційних прав позивачки, а також на те, що позов про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною житлоплощею в порядку ст.ст. 71, 72 ЖК України до суду не подавався, а тому вважала, що ОСОБА_1 зберігала за собою право користування спірною житлоплощею після зняття з реєстрації в цій квартирі зважаючи на те, що житлоплоща в спірній квартирі видавалась також і на неї.
Відповідач - Орган приватизації Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації явку свого представника в судове засідання не забезпечив, направив до суду матеріали, на підставі яких проведена приватизація спірної квартири і просить розглядати справу у відсутності представника (а.с. 20 -лист).
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в судове засідання не з*явились, направили до суду телеграми, в яких просять розглядати справу у їх відсутності (а.с. 18, 19 -телеграми).
Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника відповідача і відповідачів на підставі матеріалів, що є в справі.
Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги визнала та пояснила про те, що позивачка є її матір*ю і дійсно виписалась зі спірної квартири у вересні 2006р. у зв*язку з навчанням в Християнському гуманітарно-економічного університеті в м.Одеси і в грудні 2006р. була знову зареєстрована за попередньою адресою, за час відсутності позивачки, вона з іншими членами сім*ї здійснили приватизацію квартири, оскільки вважали, що не встигнуть це зробити і після повернення матері, не повідомили їй про приватизацію. Вважала, що позивачка, також, має право на приватизацію частини спірної квартири.
Заслухавши пояснення представника позивачки, відповідачки ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була отримана ОСОБА_2 згідно ордеру від 28.10.1991р. на сім*ю з чотирьох осіб: нього, дружину -ОСОБА_1, сина ОСОБА_3 і дочку ОСОБА_4 (а.с. 8 -копія ордеру), де були зареєстровані сторони.
26.05.1992р. шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був розірваний (а.с. 12 -копія свідоцтва про розірвання шлюбу).
Позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована у спірній квартирі з 03.12.1991р. по 03.10.2006р. (а.с. 10 -довідка ЖЕО-802), коли знялася з реєстраційного обліку для реєстрації в гуртожитку за місцем навчання в Християнському гуманітарно-економічного університеті в м.Одеси, де вона навчалась в період часу з 01.09.2002р. по 25.12.2007р. і з 01.09.2006р. по 30.11.2006р. готувалась до складання державних іспитів (а.с. 13 -копія довідки).
На підставі заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від 06.10.2006р. (а.с. 23 -копія заяви), Органом приватизації Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації було винесено розпорядження №2320 від 06.11.2006р. про передачу їм у спільну часткову власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 (а.с. 21 -копія розпорядження), на підставі якого 06.11.2006р. було видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 1/3 частині кожний (а.с. 11 -копія свідоцтва).
26.12.2006р. ОСОБА_1 була знову зареєстрована у спірну квартиру, де проживає постійно до теперішнього часу та сплачує комунальні послуги (а.с. 26-30 -копії квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг).
Відповідно до ст.65-1 ЖК України, наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім*ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.
У відповідності до частині 1 ст.1 Закону України «Про приватизаційні папери», … приватизаційні папери можуть бути лише іменними.
В частині 1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду -це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та однокімнатних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.)
Відповідно до частини 1 ст.5 вказаного вище Закону, … зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім*ї безоплатно.
До членів сім*ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за ними зберігається право на житло.
А згідно 4 ст.5 цього ж Закону зазначено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Аналізуючи вказані вище норми права, можливо зробити висновок про те, що право на приватизацію мають особи, які зареєстровані на час приватизації в житловому приміщенні, яке приватизується.
Фактичне проживання особи в житловому приміщенні, родинні відносини, сплата житлово-комунальних послуг в даному спірному випадку юридичного і правового значення для реалізації права особи на приватизацію не мають.
Тобто, знявшись в добровільному порядку з реєстраційного обліку в спірній квартирі 03.10.2006р. позивачка таким чином втратила право на користування житловою площею в цій квартирі, яке ґрунтується і випливає з державної реєстрації місця проживання і знову набула це право 26.12.2006р., зареєструвавшись в спірній квартирі, а тому в період часу в період часу з 03.10.2006р. по 26.12.2006р., в тому числі і на час приватизації спірної квартири -06.11.2006р., вона не мала права користування спірною житлоплощею, у зв*язку з чим не мала права і на прийняття участі у її приватизації.
Правила ст.ст. 71, 72 ЖК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки регулюють інші правовідносини і застосовуються у тому випадку, коли особа перестала проживати на спірній житловій площі, але залишилась зареєстрованою, то в цьому випадку за такою особою зберігаються право користування житлоплощею протягом шести місяців, але в даному випадку має місце добровільне зняття позивачки з реєстраційного обліку, що є по своїй юридичній суті аналогічним з визнанням особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що тягне за собою зняття такої особи з реєстраційного обліку, що фактично і мало місце в спірному випадку.
Крім цього, судом не приймаються до уваги пояснення представника позивачки про те, що позивачка з 06.11.2006р. і до вересня 2009р., коли здійснювала державну реєстрацію в спірній квартирі свого малолітнього сина, не знала про приватизацію спірної квартири, оскільки 26.12.2006р. вона особисто здійснювала свою державну реєстрацію в цій квартирі, що свідчить про наявність у неї реальної можливості освідомитися щодо приватизації спірної квартири, але, як пояснила представник позивачки, остання не бачила документів, які б свідчили про передачу спірної квартири у часткову власність членам її родини, але суд критично відноситься до таких пояснень представника позивачки, оскільки вони не є логічними і не стверджуються усіма зібраними доказами у їх сукупності та співставленні, а тому суд вважає, що позивачкою пропущено трирічний строк позовної давності звернення до суду і доказів про поважність його пропуску суду не надано.
Визнання позову відповідачкою ОСОБА_4 правового значення не має.
Стаття 29 ЦК України щодо визначення місця проживання фізичної особи і норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»для вирішення даного спору юридичного значення також не мають, оскільки право на отримання у власність шляхом приватизації частини державного житлового фонду за рахунок іменних житлових чеків мають громадяни України і дане право може бути реалізоване ними не за місцем їх проживання, а за місцем їх державної реєстрації.
Наведене свідчить про невірне тлумачення позивачкою і її представником вказаних вище норм матеріального права.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також у їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку, що приватизація спірної квартири відбулася у відповідності до діючого на час її проведення законодавства і будь-яких порушень в судовому засіданні не встановлено, у зв*язку з чим відсутні правові підстави для скасування розпорядження органу приватизації і визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають по суті.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 345 ЦК України, ст.ст. 65-1, 191 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Органу приватизації Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Суддя: