Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
20.04.2011 р. Справа № 2а-2930/11/1470
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Мел-Транс”, м. Миколаїв
Суть спору: про накладення арешту коштів на рахунках платника податків
встановив
ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (надалі -позивач) звернулась до суду із позовом про накладення арешту на рахунки платника податків ТОВ ”Мел-Транс” (надалі - відповідач) у відповідних банківських установах.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.
На підставі наказу начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 18.03.11 р. № 491 про проведення документальної планової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 31.03.11 р. № 486/23-600 було здійснено вихід уповноважених осіб для здійснення перевірки підприємства відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, директор підприємства відповідача відмовив у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, в зв'язку з чим, розпочати та провести перевірку виявилось неможливим.
Позивач вважає, що відповідно до підпунктів 94.2.3 пункту 94.2, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України можна запровадити адміністративний арешт коштів платника податків, оскільки відповідач відмовляється від проведення документальної перевірки, яка повинна бути проведена за наявності законних підстав.
Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідача заперечень проти позову не надав.
Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши надані матеріали та докази по справі, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач по справі зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 26.02.07 р. та перебуває на податковому обліку як платник податків у ДПІ Центрального району м. Миколаєва з 02.03.07 р.
Згідно із пунктом 94.4. статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно підпункту 94.6.2 пункту 94.6. статті 94 Податкового кодексу України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі -арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).
Згідно із пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;
- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.
Наявність у відповідача податкового боргу позивачем не доведена, а тому суд вважає, що відсутні, саме як виключні, підстави для застосування адміністративного арешту коштів.
На думку суду адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.
Крім того, суд зазначає наступне.
Стаття 94 Податкового кодексу України регулює механізм та процедуру застосування адміністративного арешту саме майна платника податків, який може бути повним або умовним, прийняти за рішенням керівника податкового органу або за рішенням суду.
Частини друга та третя підпункту 94.6.2 статті 96 Податкового кодексу України містять можливість застосування на підставі рішення суду арешту коштів на рахунку платника податків, але при цьому відсутні передбачені законом підстави для його застосування, строк дії такого арешту і таке інше. А застосовувати аналогію до понять ”коштів” та ”майна” не є законним, оскільки з аналізу статті 94 Податкового кодексу України вбачається, що ці поняття не можна ототожнювати. Законодавець чітко їх розділяє.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача обставин, які є підставами для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківському рахунку, у зв'язку із чим позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва - відмовити повністю
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Головуючий суддя О.Ф. Середа