2-а-88/11
12 квітня 2011 року Подільський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого - судді - Неганової Н.В.
при секретарі Федоренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення, зобов'язання призначити пенсію та допомогу на оздоровлення і виплачувати їх в подальшому,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він відноситься до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи, і отримує пенсію та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, нижчому ніж передбачено ст. ст. 48, 49, 50, 51, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає, що відповідачами порушені його права, гарантовані Конституцією України та Законами України. ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування і виплати основної та додаткової пенсії, а також щорічної допомоги на оздоровлення в заниженому розмірі, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити з 13.07.2001 року перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з розрахунку відповідно не менше восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат з 19.02.2002 року, зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату перерахованої щорічної допомоги на оздоровлення за період з 19.02.2002 року, зобов'язати відповідачів призначити йому пенсію та щорічну допомогу на оздоровлення та в подальшому виплачувати пенсію та допомогу на оздоровлення в розмірах відповідно до ст.ст. 48, 49, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою суду від 29 листопада 2010 року відкрито провадження за даним позовом за період з 03 травня 2010 року, а позовні вимоги за період з 13.07.2001 року по 02.05.2010 року залишено без розгляду.
В судове засідання сторони не з»явилися, про день і час розгляду справи повідомлені, надали заяви, в яких просили розглядати справу у їх відсутність, в зв'язку з чим суд вважав за можливе судовий розгляд справи здійснювати за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково, за таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і відноситься до першої категорії ( а. с. 14 - копія посвідчення).
Крім того, ОСОБА_1 з 13 липня 2001 року є безстроково інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов»язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( а. с. 15 - копія довідки МСЕК).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі відшкодування фактичних збитків, в т.ч. з 01.10.2010 року - в розмірі 2461,27 гривень (а. с. 17 - 18 - копія відповіді УПФУ в Подільському районі м. Києва).
З липня 2000 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, постраждалий І категорії ІІ групи інвалідності, посвідчення НОМЕР_1, вкладка НОМЕР_2 ( а.с. 19 - 20 - копія відповіді Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації).
За 2010 рік ОСОБА_1 отримав щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 120 гривень 19 жовтня 2010 року (а.с. 39 - 40).
Позивач посилається на те, що розмір призначених і виплачуваних йому пенсій та щорічної допомоги на оздоровлення не відповідають розмірам, передбаченим Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 цього Закону передбачено, що особам, віднесеним до першої категорії інвалідам другої групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 даного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
У Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Нараховуючи пенсію позивачу управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва керувалось в т. ч. Постановами Кабінету Міністрів України, при цьому проводячи розрахунок пенсії із сум, що не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат позивачеві, застосуванню підлягали норми ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсій за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивач отримує пенсію в розмірі, нижчому, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», й управління Пенсійного фонду у Подільському районі м. Києва не перерахувало пенсію, такі дії не можна визнати правомірними. А тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов»язання управління пенсійного фонду в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату основної і додаткової пенсії з 03 травня 2010 року підлягають задоволенню.
Стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надає право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам другої групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Нараховуючи допомогу на оздоровлення позивачу управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації керувалось в т. ч. Постановами Кабінету Міністрів України ( постанова від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), при цьому проводячи нарахування допомоги на оздоровлення в сумі, що не відповідає розміру у п'ять мінімальних заробітних плат.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплати позивачеві, застосуванню підлягали норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки позивач отримав допомогу на оздоровлення в розмірі, нижчому, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи», й управління праці та соціального захисту населення не перерахувало розмір допомоги, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не здійснив виплату перерахованої допомоги такі дії не можна визнати правомірними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік і зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату перерахованої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду доказів того, що позивач не має права на отримання пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах відповідно до ст.ст. 48, 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач також просить зобов'язати відповідачів призначити йому державну та додаткову пенсію і щорічну допомогу на оздоровлення. Ці вимоги, на думку суду, задоволенню не підлягають, оскільки пенсія та допомога на оздоровлення позивачеві вже призначені відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але виплачувались в заниженому розмірі, що і стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом.
Що стосується захисту прав позивача на майбутнє, то суд вважає, що ці вимоги не можуть бути задоволені, оскільки права позивача ще не порушені і немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому. Крім того, на думку суду, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в судовому засіданні доведений частково і підлягає задоволенню частково.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 500 гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Суд вважає, що ці вимоги задоволені бути не можуть, оскільки кошти були внесені позивачем ТОВ "Надія" за надання консультаційно - правових послуг. Відшкодування таких коштів чинним законодавством не передбачено, господарське товариство не входить до наведеного переліку осіб, сплата коштів за надання допомоги якими може відшкодовуватись.
На підставі наведеного, ст.ст. 48, 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 22 Конституції України, ч. 1, 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 17, 91, 159, 160, 161, 162 КАС України,
суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування і виплати в заниженому розмірі ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, та щорічної допомоги на оздоровлення з 03 травня 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії з розрахунку не менше восьми мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, з розрахунку не менше 75 процентів мінімальної пенсії за віком, з 03 травня 2010 року з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення у Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2010 рік з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням проведеної виплати.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржено до Київського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Неганова Н. В.