Справа № 1-144
Іменем України
15 квітня 2011 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого -судді Вінтоняка Р.Я.
при секретарі Карпенка Д.О.
за участю прокурора Касьян А.О.
за участю адвоката ОСОБА_1
за участю потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Рогізна, Сквирського району Київської області, громадянина України, українця, одруженого, приватного підприємця, з середньою освітою, проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ст.345ч.2 КК України , -
Підсудний ОСОБА_3 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, за таких обставин.
02 листопада 2010 року в період часу з 09.00год. до 12.00год. оперуповноважений відділу ДСБЕЗ Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 та оперуповноважений сектору боротьби з організованою злочинністю ВКР Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 з метою виконання постанови Оболонського районного суду м. Києва від 01.11.2010 року про проведення обшуку та постанови слідчого Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві від 26.10.2010 року щодо здійснення приводу свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прибули до АДРЕСА_1. Перебуваючи в приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_3, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є працівниками правоохоронного органу та виконують свої службові обов'язки, з метою перешкоджання виконанню ними своїх службових обов'язків умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар по правій нозі, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на передній поверхні нижньої третини правої гомілки.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 винним себе не визнав та показав, що вранці 02.11.2010 року він разом з дружиною ОСОБА_5 перебували вдома в АДРЕСА_1. Через деякий час в двері квартири хтось подзвонив. ОСОБА_5 подивилась в «глазок»дверей однак нікого не побачила. Потім хтось почав до них телефонувати. Коли дружина взяла трубку то попросили запросити до телефону ОСОБА_3, на що дружина відповіла, що ОСОБА_3 такого немає. При цьому працівниками міліції ніхто не представлявся. Через 15-20 хвилин вони почули, що хтось почав виламувати вхідні двері, при цьому голова кооперативу кричала, що в коридорі працівники міліції, після чого дружина відчинила двері. В цей час у квартиру увірвались ОСОБА_2 та ОСОБА_4, стали кричати, що у них постанова, при цьому ні постанови ні посвідчення працівника міліції не показували, та стали безпричинно його бити. ОСОБА_2 бив його наручниками по голові, а ОСОБА_4 наносив йому удари руками, після чого його штовхнули до стіни та вдарили головою об батарею. Потім ОСОБА_4 приставив йому пістолет до голови та погрожував його застосуванням. В цей час до квартири зайшли працівники Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, яких викликала по спецлінії «102» дружина, які припинили незаконні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Лише по приїзду працівників Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, слідчий Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 показав постанову суду про проведення обшуку та постанову слідчого про привід. Потім він, ОСОБА_3 намагався одітись, однак ОСОБА_2 знову підбіг до нього, вдарив його наручниками по голові, після чого заламав руки та надів на нього наручники. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виводили його на двір до автомобіля, щоб доправити його до Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_4 знову дістав пістолет та став ним йому погрожувати. Вказав, що ніякого фізичного насильства він до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не застосував, по нозі ОСОБА_6 не бив, кримінальна справ щодо нього сфальсифікована працівниками міліції.
Незважаючи на невизнання своєї вини, винність підсудного у вчиненні злочину підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності, а саме:
- показами в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, про те, що 01.11.2010 року він отримав від начальника два доручення про виконання постанови суду про проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_3 та приводи до слідчого ОСОБА_3 та його дружини. Постанови про проведення обшуку та постанови про привід знаходились у слідчого Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8, з яким він приїхав вранці 02.11.2010 року за місцем проживання ОСОБА_3 АДРЕСА_1. Потім приїхав оперуповноважений ОСОБА_4 Підійшовши до дверей квартири АДРЕСА_1 вони постукали у двері, однак їм ніхто не відчинив. Потім вони зателефонували на міський номер телефону ОСОБА_3 Трубку підняла дружина -ОСОБА_5 Представившись працівниками міліції вони запитали, чи ОСОБА_3 вдома, пояснили, що у них є постанова суду про обшук та постанова слідчого про привід, після чого ОСОБА_5 відмовилась з ними спілкуватись. Після цього, він пішов в ЖБК»Арсеналець 28», де взяв в якості понятого електрика ОСОБА_9 та запросили голову ЖБК ОСОБА_10 Піднявшись до квартири, вони знову стали дзвонити у двері квартири, однак ОСОБА_5 відмовилась відчиняти. Потім підійшла до дверей голова ЖБК ОСОБА_10, яка також просила відчинити двері, оскільки разом з нею стоять працівники міліції у яких є постанова, однак ОСОБА_5 відмовлялась відчинити двері. Потім було прийнято рішення про примусове відчинення дверей, після чого за допомогою лому вони намагались відчинити двері. Після цього двері квартири відчинились. Представишсь працівником міліції, він зайшов у квартиру, де ОСОБА_3 став вести себе неадекватно, став його відштовхувати, чинити опір, після чого наніс удар ногою в його праву ногу. В той час у ОСОБА_3 на ногах були тапочки. Потім він разом з ОСОБА_4 намагались припинити протиправні дії ОСОБА_3, однак останній виривався, при цьому наносив йому удари руками в груди. В результаті цього вони втрьох опинились в дитячій кімнаті, де він намагався одягнути на руки ОСОБА_3 наручники. В цей час в кімнату зайшли працівники Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, які наказали припинити усі дії, після чого вони ОСОБА_3 відпустили. Працівникам Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві було показано службові посвідчення працівників міліції, постанови про обшук та виїмку. Після цього приїхала слідчо-оперативна група, і їх дії були визнані законними. ОСОБА_3 весь час бігав по квартирі та кричав, потім забіг на кухню і вів себе неадекватно. Зважаючи на поведінку ОСОБА_3, та те, що останній був на кухні, де знаходились колючі та ріжучі предмети, було прийнято рішення одягнути на ОСОБА_3 наручники. Після цього, він разом з ОСОБА_4 відвели ОСОБА_3 до автомобіля, та ОСОБА_4 доставив ОСОБА_3 до слідчого Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11
- даними, що містяться в протоколі очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_12, за участі адвоката, де останній підтвердив свої покази.(а.с.125-128)
- аналогічними показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 Крім цього, ОСОБА_4 уточнив, що вони неодноразово самостійно, в присутності працівників ЖБК через двері представлялись ОСОБА_3 та ОСОБА_5 працівниками міліції, показували в «глазок»дверей посвідчення працівників міліції та постанови про обшук та привід, однак останні відмовлялись відчиняти двері. Після намагання примусово відчинити двері, двері квартири відчинились, і вони знову представилися ОСОБА_3 та ОСОБА_5 працівниками міліції та показали службові посвідчення. Однак ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продовжували вести себе зухвало, казали, що вони не працівники міліції, що їх дії незаконні. Підтвердив, що коли вони перебували у квартирі, ОСОБА_3 вдарив оперуповноваженого ОСОБА_6 в ногу. Уточнив, що табельної зброї у нього не було, а був при собі пістолет для відстрілу гумовими кулями, однак він ним ОСОБА_3 не погрожував та його не застосовував.
- показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 про те, що вранці 02.11.2010 року до неї зателефонував ОСОБА_9 і попросив підійти до одного під'їзду. Підійшовши до під'їзду, вона побачила двох чоловіків, які представились працівниками міліції. Потім вони показали їй постанови про обшук та про привід, та сказали, що двері квартири де проживають ОСОБА_3 їм не відчиняють. Піднявшись на поверх, працівники міліції знову почали дзвонити у двері та просили відчинити двері. Вона також підійшла до дверей та просила відчинити двері, казала, що вона голова ЖБК, що разом з нею працівники міліції у яких є постанова про обшук та про привід, однак подружжя ОСОБА_3 відмовились відчиняти двері. Після цього, було прийнято рішення працівниками міліції про примусове відчинення дверей. Як тільки вони за допомогою лому стали відчиняти двері, двері квартири відкрились, після чого там почалась сварка, розмови на високих тонах, ОСОБА_3 не погоджувались з працівниками міліції, казали, що їх дії незаконні. Потім в квартиру зайшли працівники міліції та поняті. Через деякий час приїхав наряд Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, однак вони визнали дії працівників міліції законними. Потім з квартири вийшов один з працівників міліції, та повідомив, що ОСОБА_3 вдарив його ногою по нозі, та показав ногу, на якій було садно з якої йшла кров.
- даними, що містяться у протоколі очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, за участі адвоката, де остання підтвердила свої покази(а.с.121-124)
- показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 про те, що вранці 02.11.2010 року до нього підійшли працівники міліції, які повідомили, що у них є постанова суду про обшук і що вони не можуть попасти у квартиру. Попросили його бути понятим, та попросили лом, для примусового відкривання дверей. Він зателефонував голові ЖБК ОСОБА_10, яка також підійшла. Піднявшись до квартири, працівники міліції почали дзвонити у двері та просили відчинити двері. При цьому працівники міліції казали, що у них є постанови про обшук та привід. Потім підійшла ОСОБА_10 яка також просила ОСОБА_13 відкрити двері, однак ті відмовлялись відчинити двері. Потім коли працівники міліції намагались примусово відчинити двері, двері квартири відчинились, після чого працівники міліції зайшли у квартиру. Потім з квартири вийшов один з працівників міліції та повідомив, що ОСОБА_3 чинив опір та вдарив його ногою по нозі, при цьому показав ногу на якій був крововилив. Уточнив, що бачив, як ОСОБА_3 виводили працівники міліції з квартири, і будь-яких тілесних ушкоджень він у ОСОБА_3 не бачив. Також уточнив, що зброї у працівників міліції він також не бачив.
- показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_14, про те, що 02.11.2010 року перебуваючи на заправці «БРСМ»до нього підійшов працівник міліції та попросив бути понятим при проведенні обшуку. Коли вони піднялись до квартири, та подзвонили у двері квартири, які ніхто не відчинив. Потім працівники міліції пішли в ЖБК та повернулись з головою ЖБК і та двома чоловіками. Працівники міліції неодноразово дзвонили у двері просили відчинити двері, голова кооперативу також просила відчинити двері господарів квартири, казала, що разом з нею працівник міліції, однак ті відмовлялись відчинити двері. Потім коли у квартиру зайшли працівники міліції, то чув звідти крики та брутальну лайку якогось чоловіка. Потім з квартири вийшов працівник міліції, та розповів що у квартирі ОСОБА_3 вдарив його ногою по нозі та показав садно з крововиливом. Вказав, що бачив, як ОСОБА_3 виводили працівники міліції з квартири, і будь-яких тілесних ушкоджень він у ОСОБА_3 не бачив. Також уточнив, що зброї у працівників міліції він також не бачив.
- показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, слідчого Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві про те, що він разом з оперуповноваженими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою виконання постанови Оболонського районного суду м. Києва про проведення обшуку та слідчого Оболонського РУГУ МВ України про здійснення приводу 02.11.2010 року прибули до квартири АДРЕСА_1. Неодноразово дзвонили у двері вказаної квартири, розмовляли через двері з господарями квартири, телефонували на домашній телефон, представлялись працівниками міліції, розповідали про постанову суду про проведення обшуку, просили відчинити двері квартири, однак господарі відмовлялись відчинити двері. Після того, як вони намагались примусово відчинити двері, двері квартири відчинили подружжя ОСОБА_3, і потім він побачив, як ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_2, внаслідок чого той зігнувся. Потім ОСОБА_3 вів себе зухвало, чинив опір, не давав проводити слідчі дії, погрожував звільненням з органів внутрішніх справ. Навіть після того, як була оголошена та зроблена ксерокопія постанов суду та слідчого, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продовжували стверджувати, що їх дії незаконні. Вказав, що будь-якого насильства до ОСОБА_3 працівниками міліції не застосовувалось.
- даними, що містяться у довідці про результати перевірки за фактом спричинення оперуповноваженому Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, за наслідками якої було вирішено питання про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ст..345ч.2 КК України.(а.с.5-6)
- даними, що містяться у постанові Оболонського районного суду м. Києва про проведення обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1.(а.с.29)
- даними, що містяться у постановах слідчого Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві про здійснення приводу свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_13.(а.с.32,34)
- даними, що містяться у дорученнях в порядку ст. 114 КПК України слідчого Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві про доручення працівникам ВДСБЕЗ та ВКР Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві забезпечити виконання постанови Оболонського районного суду про обшук та постанови слідчого про привід свідків.(а.с.30,31,33)
- даними, що містяться у висновку судово-медичного експерта №598\і від 23.11.2010 року, згідно якого на момент судово-медичного огляду 03.11.2010 року у ОСОБА_2 було виявлено таке тілесне ушкодження -садно на передній поверхні нижньої третини правої гомілки. Описане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого предмету, не виключно у строк зазначений в описові частині постанови, тобто 02.11.2010 року і відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
В судовому засіданні встановлено, що працівники міліції Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві діяли на підставі постанови Оболонського районного суду м. Києва про проведення обшуку в житловому приміщенні та постанов слідчого Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві про примусовий привід свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Вказані постанови були винесені в рамках розслідування кримінальної справи №05-16325, яка станом на 02.11.2010 року розслідувалась СВ Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві. Таким чином, працівники міліції Оболонського РУГУ МВС України ОСОБА_2., ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з'явились біля помешкання ОСОБА_3 на законних підставах виконуючи при цьому свої службові обов'язки.
Також в судовому засіданні встановлено, що працівники міліції Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві перебуваючи біля квартири АДРЕСА_1, достовірно знаючи, що у вищевказаній квартирі, в якій необхідно було провести обшук, знаходяться особи, щодо яких слідчим була винесена постанова про привід, намагались всіляко довести до відома господарів квартири підставу їх появи та законність їхніх вимог.
Допитані в судовому засіданні працівники ЖБК »Арсеналець 28»ОСОБА_10, ОСОБА_9 а також свідок ОСОБА_14 стверджували, що перебуваючи біля квартири ОСОБА_3 працівники міліції неодноразово через двері та вже перебуваючи в квартирі роз'ясняли, зокрема ОСОБА_3, що вони є працівники міліції і у них на виконанні знаходяться постанови суду про обшук, та постанови слідчого про привід. Голова правління ЖБК »Арсеналець 28» ОСОБА_10, яка була запрошена працівниками міліції, також роз'ясняла ОСОБА_3 те, що біля квартири знаходяться саме працівники міліції і у них на руках є постанови про обшук та привід.
Таким чином, доводи підсудного ОСОБА_3, а також покази в цій частині свідка ОСОБА_5 про те, що вони не знали, що перед ними знаходяться працівники міліції і не знали про наявність у них на виконанні постанов суду та слідчого, суд вважає неправдивими, оскільки вони спростовуються вищевикладеними доказами.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 стверджував, що як тільки він зайшов в квартиру ОСОБА_3 останній став чинити йому опір, хватати за одежу та наніс йому один удар ногою по нозі, в результаті чого він отримав легкі тілесні ушкодження. Ці покази повністю узгоджуються з показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_14, які бачили як від удару ОСОБА_3 ОСОБА_2 зігнувся, після чого у ОСОБА_2 на нозі з'явилось садно з крововиливом. Згідно висновку судово-медичного експерта, виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді садна на передній поверхні нижньої третини правої гомілки виникли не виключно 02.11.2010 року. В судовому засіданні не було встановлено жодних доказів того, що вказані тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримав до подій зазначених в обвинуваченні або ж після них. Потерпілий ОСОБА_2 на протязі всього досудового та судового слідства давав послідовні, логічні покази щодо обставин отримання тілесних ушкоджень, а саме, що він отримав їх від удару ногою ОСОБА_3 Суд вірить цим показам, вважає їх логічними послідовними правдивими, які повністю узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 оговорює ОСОБА_3 в судовому засіданні не встановлено.
Показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_2 їм показував тілесні ушкодження на лівій нозі, а не на правій, суд до уваги не приймає і вважає, що вказані свідки сумлінно (добросовісно) помиляються. Вказані свідки на досудовому слідстві, при допиті їх слідчим, не вказували на якій нозі у ОСОБА_2 вони бачили тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не заперечують факту наявності на нозі у ОСОБА_2 тілесного ушкодження, цей факт підтверджений висновком судово-медичного експерта, який під сумнів жоден з учасників судового розгляду не ставив, на лівій нозі у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не виявлено, крім того, з моменту вказаних подій пройшло майже п'ять місяців, що також могло вплинути на покази свідків.
Покази підсудного ОСОБА_3 про те, що працівники міліції Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 та ОСОБА_4 побили його в квартирі, при цьому ОСОБА_4 погрожував йому вогнепальною зброєю також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Судом вживались заходи щодо перевірки в цій частині показів ОСОБА_3 В судовому засіданні були допитані слідчий Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 та сержант патрульно-постової служби Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 Зокрема ОСОБА_15 показав, що 02.11.2010р. року вони отримали виклик від чергового по райвідділу про те, що чоловік з жінкою не пускають працівників міліції у квартиру. Прибувши на місце події, було встановлено, що в квартирі перебувають працівники Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві на підставі постанови суду про обшук та постанови слідчого про привід свідків. Будь-яких видимих тілесних ушкоджень він на ОСОБА_3 не бачив, при ньому ніхто зброєю ОСОБА_3 не погрожував. Будь-яких протиправних дій зі сторони працівників міліції Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві він не бачив. Навпаки, ОСОБА_3 та його дружина вели себе в квартирі зухвало, вказували, що його та дії працівників Оболонського РУГУ МВС України незаконні, погрожували як йому так і іншим працівникам міліції звільненням з органів внутрішніх справ.
Допитаний в судовому засіданні слідчий ОСОБА_19 показав, що 02.11.2010 року він чергував в складі слідчо-оперативної групи Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві. Від чергового по райвідділу надійшла інформація, що працівниками Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві проводиться обшук в квартирі, і там знаходиться працівники ППС Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві які вже виїхали за викликом. Він дав вказівку оперуповноваженому ОСОБА_16 перевірити інформацію, після чого прибувши на місце події, ОСОБА_16 зателефонував та підтвердив законність дій працівників Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_14 підтвердили, що бачили як працівники міліції виводили ОСОБА_3 із квартири, будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_17 вони не бачили.
Крім того, предметом дослідження в суді були документи, які надійшли з ІТТ, де утримувався ОСОБА_3 Зокрема на фотографіях ОСОБА_3 які були зроблені 03.11.2010 року у останнього були відсутні будь-які тілесні ушкодження.
Крім того, прокуратурою Оболонського району м. Києва була здійснена перевірка законності дій працівників Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та інших. Згідно постанови помічника прокурора Оболонського району м. Києва ОСОБА_18 від 18.03.2011 року в порушенні кримінальної справи відносно вищевказаних працівників міліції за ст.ст.364,371,372,373,374,383 КК України було відмовлено.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово ставився до відома як працівниками міліції так і сторонніми особами про факт перебування біля його квартири працівників міліції, які були при виконанні своїх службових обов'язків, оскільки у них на виконані перебували постанова суду про обшук та постанови про привід, зокрема також і ОСОБА_3 Таким чином ОСОБА_3 був обізнаний, що працівники міліції перебувають при виконанні своїх службових обов'язків, однак не зважаючи на це, ОСОБА_3 умисно, всіляко перешкоджав працівникам міліції у виконанні цих обов'язків: не відчиняв двері квартири, перешкоджав проведенню обшуку, чинив опір, наніс удар по нозі, чим заподіяв оперуповноваженому карного розшуку Оболонського РУГУ МВС України ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень при виконанні ним службових обов'язків.
На підставі викладеного суд вважає вину ОСОБА_3 доведеною, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
При призначенні міри покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, тяжкість вчиненого злочину, обставини справи, особу винного, його стан здоров'я, який раніше не судимий, працює, задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Обставин, що пом'якшує чи обтяжує покарання підсудного судом не встановлено..
Враховуючи обставини справи, особу підсудного, який вчинив злочин вперше, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою органами кримінально-виконавчої інспекції за місцем його проживання, а тому застосовує до нього покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням, згідно до ст.75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.345ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та роботи.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з часу проголошення вироку.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя: