Справа № 2а-313/11
2а-313/11
19 травня 2011 року Дарницький районний суд міста Києва
в складі судді Вовка Є.І.,
при секретарі Пінчук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо щомісячної державної соціальної допомоги,
11.10.2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: поновити строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів з 01.01.2009р.; визнати незаконними дії відповідача з приводу невиплати та недоплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва перерахувати пенсію відповідача за період з 01.01.2009р. по час розгляду позову у судовому засіданні у розмірах та відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.99 КАС України: адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.100 КАС України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою позивач не надав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що цю позовну заяву щодо щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 року до 11.04.2010 року належить залишити без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду з позовною заявою без поважних причин, і доводи позивача не спростовують такого висновку суду.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус «дитина війни», а отже, відповідно до вимог ст.6 вказаного Закону, має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком, в тому числі, за вказаний період по теперішній час. Відповідачем вказана соціальна допомога позивачу в належному розмірі не виплачувалась, що позивач вважає порушенням своїх прав та законних інтересів.
Представник відповідача подав заперечення на позов, в яких зазначив , що позовні вимоги суперечать чинному законодавству, оскільки статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 28.12.2007 року встановлена доплата до пенсії дітям війни в розмірі 10%, яка починаючи з 01.01.2008 року виплачується позивачу щомісячно.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію, нарахування якої проводиться Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва. Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу встановлено статус «дитина війни».
Відповідач відмовив позивачу у перерахуванні пенсії в порядку, визначеному у позовних вимогах, з підстав, наведених у вищезазначених письмових запереченнях на позов.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення змін Законом від 28.12.2007 року, було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 року за № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
З врахуванням зазначеного, пункт 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України та втрачає чинність з дня ухвалення даного рішення.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону від 05.10.2005 року, підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вищевказана редакція ст. 6 Закону набула чинності з 01.01.2008 року та втратила чинність 22.05.2008 року на підставі рішення Конституційного суду України ( справа щодо предмета та змісту Закону України про Державний бюджет).
З прийняттям рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 року відновлена чинність первинної редакції ст. 6 Закону, а саме, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 152 Конституції України , закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі : з 22.05.2008 року - 48,10 грн. , з 01.07.2008 року - 48,20 грн. та з 01.10.2008 року - 49,80 грн. Постанова набрала чинності та відповідач проводить нарахування підвищення дитині війни в розмірах, встановлених даною постановою. Проте, дана постанова суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не в сумах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.
Посилання представника відповідача, що 10 % надбавка до пенсії дітям війни визначена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд не приймає до уваги, оскільки вказане положення визнане неконституційним.
Враховуючи, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом , який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, у даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 вказаного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на територіальні управління за місцем проживання позивача.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва зробити перерахунок та забезпечити виплату належної ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як „Дитині війни” відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 11.04.2010 року по 19.05.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити як у неконкретних, необгрунтованих та безпідставних.
На підставі викладеного,
Керуючись ст.ст. 89, 158-162 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 року до 11.04.2010 року залишити без розгляду.
В іншій частині позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва зробити перерахунок та забезпечити виплату належної ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як „Дитині війни” відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 11.04.2010 року по 19.05.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати у виді судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України.
Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя :