Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
13.04.2011 р. справа № 2а-8843/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинському О.В.,
за участю представників позивача:
ОСОБА_1 (довіреність від 13.07.2010 р. № 091720);
ОСОБА_2 (довіреність від 13.07.2010 р. № 091720);
відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 17.02.2011 р. № 2633/10/10-009);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4,
АДРЕСА_1
доВознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області, пров. Б.Іпатових, 6, м. Вознесенськ,
Миколаївська область, 56500
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.04.2010 р.
№ 0000241701/0 та № 0000251701/0,
керуючись статтями 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
13.04.2011 р. справа № 2а-8843/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинському О.В.,
за участю представників позивача:
ОСОБА_1 (довіреність від 13.07.2010 р. № 091720);
ОСОБА_2 (довіреність від 13.07.2010 р. № 091720);
відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 17.02.2011 р. № 2633/10/10-009);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4,
АДРЕСА_1
доВознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області, пров. Б.Іпатових, 6, м. Вознесенськ,
Миколаївська область, 56500
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.04.2010 р. № 0000241701/0 та № 0000251701/0,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) звернулася до суду з позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.04.2010 р. № 0000241701/0, яким позивачці визначено податкове зобов'язання з податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності у сумі 15429,89 грн., № 0000251701/0, яким платнику податку визначено податкове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб у розмірі 43908,75 грн. (у т.ч. основний платіж - 14636,25 грн., штрафні (фінансові) санкції - 29972,50 грн.).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на відсутність з її сторони порушень вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-IV) та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Декрет № 13-92), необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.
Заперечуючи проти позову, ОДПІ посилалася на те, що порушення позивачкою вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-ІV та статті 13 Декрету № 13-92 підтверджено актом перевірки, тому підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень - рішень, відсутні.
У судовому засіданні представники ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх повністю.
Представник ОДПІ позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 13.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю з таких підстав.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області та перебуває на податковому обліку в ОДПІ.
26 квітня 2010 року ОДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні підприємницької діяльності за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за наслідками якої складено акт, у якому, зокрема, встановлено порушення позивачкою вимог статті 13 Декрету № 13-92 у зв'язку із заниженням податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності за 2007 рік та підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-ІV внаслідок несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб.
На підставі цього акту перевірки, ОДПІ відповідно до підпункту "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час спірних правовідносин, далі - Закон № 2181-ІІІ), прийняті податкові повідомлення - рішення від 30.04.2010 р. № 0000241701/0 про визначення суми податкового зобов'язання податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 15429,89 грн. та № 0000251701/0, яким платнику податку визначено податкове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб у розмірі 43908,75 грн. (у т.ч. основний платіж - 14636,25 грн., штрафні (фінансові) санкції - 29972,50 грн.).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 у письмових поясненнях від 17.12.2009 та від 22.04.2010 р. підтвердила факт реалізації грецького горіху ТОВ «Миколаївагросад»та поставки цього товару власним автотранспортом безпосередньо до м. Миколаєва, який нею, в свою чергу був придбаний у ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Зазначені обставини також підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків між ОСОБА_4 та ТОВ "Миколаївагросад" від 11.12.2009 р., накладними від 27.10.2007 р. № 5, від 01.11.2007 р. № 6, від 03.12.2007 р. № 14, від 10.12.2007 р. № 15 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та накладні від 29.10.2007 р. № 1, від 04.11.2007 р. № 2, від 01.12.2007 р. № 3 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім того, листом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 30.11.2009 р. № 4866/7/17-130 повідомлено про те, що під час проведення позапланової перевірки ТОВ "Миколаївагросад", було встановлено факт взаєморозрахунків між цією юридичною особою та ОСОБА_4
У згаданих письмових поясненнях від 17.12.2009 р., ОСОБА_4 підтвердила реалізацію грецького горіха ТОВ "Миколаївагросад" за готівковий розрахунок. Зазначена обставина підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 11.12.2009 р., з якого вбачається, що в період з 29.10.2007 р. по 14.12.2007 р. позивачка отримала кошти в сумі 165715,90 грн., які до складу валового доходу включені нею не були.
Під час здійснення цих господарських операцій у 2007 році, ОСОБА_4 відповідно до статті 14 Декрету № 13-92, самостійно обрала спосіб оподаткування доходів, одержаних від підприємницької діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту.
У позовній заяві ОСОБА_4 вказує на те, що реалізація грецьких горіхів ТОВ "Миколаївагросад" здійснювалася на ринку, тобто в межах оподаткування фіксованим податком. Проте в декларації про доходи, отримані ОСОБА_4 за 2007 рік від 30.01.2008 р., отримання відповідних коштів за результатами господарських операцій із ТОВ "Миколаївагросад", ОСОБА_6. та ОСОБА_5 у ІV-му кварталі 2007 р., їх оподаткування, ні в межах фіксованого податку, ні за загальною системою оподаткування, позивачкою не відображено.
Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 Декрету № 13-92, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з абзацом 9 пункту 1 статті 14 цього Декрету, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.
Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті (пункт 7.1 статті 7 Закону № 889-IV).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України (підпункт «а»пункту 17.1 статті 17 Закону № 889-IV).
Згідно з підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону № 889-I, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Таким чином, встановлені і підтверджені матеріалами справи обставини свідчать, що позивачкою були порушені вимоги статті 13 Декрету № 13-92 щодо оподаткування отриманих доходів від підприємницької діяльності та підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV стосовно оподаткування доходів фізичних осіб.
Стосовно посилань ОСОБА_4 у позовній заяві на те, що до штрафних санкцій, встановлених Законом № 2181-ІІІ мають застосовуються строки давності, установлені статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК), слід зазначити наступне.
Суд вважає, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 ГК, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом № 2181-ІІІ.
Відповідно до преамбули Закону № 2181-ІІІ, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
У пункті 1.5 статті 1 Закону № 2181-ІІІ, штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.
Згідно з пунктом 17.1 статті 17 цього ж Закону, штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону № 2181-ІІІ.
Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених Законом № 2181-ІІІ, застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 ГК.
Встановлені судом обставини свідчать, що податкові повідомлення - рішення ОДПІ від 30.04.2010 р. № 0000241701/0 про визначення суми податкового зобов'язання податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 15429,89 грн. та № 0000251701/0, яким платнику податку визначено податкове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб у розмірі 43908,75 грн. (у т.ч. основний платіж - 14636,25 грн., штрафні (фінансові) санкції - 29972,50 грн.), вимогам податкового законодавства не суперечать, прийняті нею в межах повноважень та у спосіб, встановлених відповідними нормативно - правовими актами, якими керується у своїй діяльності цей державний орган, тому підстави для їх скасування, відсутні.
Суд, при вирішенні цього спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 1 статті 9 КАС).
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).
Ураховуючи, що всупереч наведеним вимогам КАС, позивач обґрунтованості заявлених позовних вимог не довів та доказів щодо протиправності оспорюваних податкових повідомлень - рішень ОДПІ, не надав, суд вирішив у задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись статтями 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Повний текст постанови складено та підписано 15 квітня 2011 року.