Справа № 2518/2-а-6325/11
20 травня 2011 року смт. Ріпки
Суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Шляхов В. І., розглянувши у скороченому провадженні справу за адмінстративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з означеним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо неперерахунку та виплаті йому пенсії та додаткової пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, постраждалому від чорнобильської катастрофи (категорія 4) який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсій з 01.01.2011 року відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі -Закону) в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, виплатити заборгованість та продовжувати виплати у відповідних розмірах.
Ухвалою судді за вимогами відкрите скорочене провадження про що належним чином повідомлено відповідача, який заперечень не надав. Відповідно до вимог ч.4 ст. 1832 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно ст. 39 Закону в редакції, що діяла до 01.01.2008 року (редакція від 05.10.2006 року) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю підвищуються відповідно на одну мінімальну заробітну плату, а згідно ст. 51 Закону, в аналогічній редакції, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4 виплачується у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. Судом встановлено, що такою особою є позивач, але останній не надав жодного доказу того що до його звернення до суду відповідач будь-яким чином порушив його права, свободи або законні інтереси, що призводить суд до висновку про потребу задовольнити позов частково, адже загальновідомо, - зміни внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при призначенні розмірів пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 39, 51 Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України. Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. ст. 39, 51 Закону у редакції від 05.10.2006 року поновили свою дію з 22 травня 2008 року і діють по день винесення рішення судом.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в діючому законодавстві немає. Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії у відповідному розмірі.
За встановлених обставин позивач має право на нарахування та отримання пенсії відповідно до статтей 39, 51 Закону, оскільки право на їх отримання не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивача з дня звернення до суду до дня винесення судом рішення, з урахуванням виплачених цільових коштів, якщо такі нараховувалися та виплачувалися.
Постанову належить звернути у виконання негайно, судові витрати відсутні.
Керуючись ст. 1832 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області нарахувати з 07 квітня 2011 року ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісяця відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком щомісяця, встановленому ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір якої дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»і забезпечити виплату позивачу заборгованості по 20 травня 2011 року з урахуванням вже сплачених цільових сум.
В задоволенні решти вимог відмовити за їх безпідставністю, судові витрати відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, покласти на управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області обов'язок виконати постанову негайно.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 КАС України.
Суддя В. І. Шляхов