Справа № 22-а-4393/11 Головуючий у І інстанції Скрипник О.Г.
Категорія 63 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк
Іменем України
20 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюк А.С.
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов'язання виплати недоотриманих сум щомісячної доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю,
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом та просила визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті їй щомісячної доплати, як непрацюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю, згідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними і виплатити на її користь недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період 1999 року по 2008 рік у розмірі 29 067 грн.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано відповідача виплатити недоотриманих сум пенсії з 9 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 159 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими, доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
По справі встановлено, що ОСОБА_1зареєстрована і проживає у м. Вишгород Київської області яке згідно постанови КМ від 23.07.1991 року за № 106 (додаток №1) віднесне до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку в УПФУ у Вишгородському районі Київської області як непрацюючий пенсіонер.
Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 та 09.07.2007 років п.28 Розділ II Закону України „Про Державний бюджет 2008 та 2007 роки та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року визнано неконституційними.
За таких обставин, ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із того, що з моменту прийняття рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 та з 9 липня 2007 року УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, дія якої була відновлена і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Однак приймаючи до уваги, те що відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії з 22 травня 2008 року а не з 9 липня 2007 року як це зазначено в постанові Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2010 року. З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду позивач звернувся 20.01.2009 року що підтверджується штампом на позовній заяві. Судом встановлено, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав та не зазначив поважних причин, які б могли стати підставою до поновлення пропущеного строку.
Відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись в т.ч. і на пропуск строку звернення до суду, що слідує з письмових заперечень відповідача.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, на що вказано в ст.100 КАС України.
В зв'язку з чим постанова суду підлягає зміні в частині дати з якої відповідач має здійснювати виплату позивачу недоотриманої пенсії відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому суд обґрунтовано виходив із засад пріоритету законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2010 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у такій редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області виплатити на користь ОСОБА_1 різницю недоотриманої нею пенсії з 22 травня 2008 року, у розмірі передбаченому ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
У решті постанову залишити без змін.
Копію постанови направити особам, які брали участь у справі.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України .
Головуючий Сержанюк А.С.
Судді: Березовенко Р.В.
Фінаєєв В.О.