"30" травня 2011 р. Справа № 65/334-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,
суддя Білоусова Я.О.,
суддя Пуль О.А.,
при секретарі -Тимченко А.М.,
за участю представників сторін :
позивача - представник ОСОБА_1. за довіреністю № 38-1871 від 28.05.2010 р.,
відповідача- представник ОСОБА_2. за довіреністю № 2-237/2011 від 05.01.2011 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. №1606Х/2-7) відповідача -Комунального підприємства «Жилкомсервіс», м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. у справі № 65/334-10,
за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,
до Комунального підприємства «Жилкомсесрвіс», м. Харків,
про стягнення 51284419,79 грн.,-
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2011р. (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з КП «Жилкомсервіс»на користь КП «Харківські теплові мережі»суму боргу у розмірі -51284419,79 грн., 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що в мотивувальній частині рішення (останній абзац першої сторінки рішення) суд зазначив, що 20.12.2006 р. між КП «Харківські теплові мережі»та КП «Жилкомсервіс»було укладено договір №15/1/221348. Відповідач стверджує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції він просив суд звернути увагу на те, що договору за таким номером як (15/1/221348), про що зазначено позивачем в повній заяві, не укладалося. Відповідне підтверджують також і акти виконаних робіт, які надавались позивачем до суду на підтвердження заборгованості КП «ХМТ», та в яких міститься посилання на договір за № 15/1, а не на договір №15/1/221348, про який зазначено в позовній заяві КП «ХМТ».
Крім того, акти здачі приймання виконаних робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків, що підписані начальником Фрунзенської філії КП «ХТС»І.В.Міленко за період з березня 2009 р. по жовтень 2010 р. складено на виконання договору з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків № 15/1 від 15.12.2006 р. ( на суму 7578569,58 грн. з ПДВ); акти здачі приймання , що підписані начальником і головним інженером Дзержинської філії КП «ХТС» Є.І. Кривко, В.В.Тимофєєвим за період з березня 2009 р. по жовтень 2010 р. складено на виконання договору № 15/1 від 25.12.2006 р. ( на суму 4547551,33 грн.); акти здачі -приймання виконаних робіт по Орджонікідзевській філії за 31.07.2010 р. мають посилання на договір № 15/1 від 29.10.2010 р, що не є предметом розгляду справи ( на суму 605532,61 грн. з ПДВ); акти здачі - приймання виконаних робіт за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року по Київській філії містять посилання на додаток по договору № 660402 від 01.03.2007 р., що також не є предметом розгляду справи (на суму 2032072,69 грн.).
Отже, апелянт вважає, що вищевказані акти є неналежними доказами по справі на обґрунтування позиції КП «ХТМ», щодо стягнення суми боргу у розмірі 51284419,79 грн. на підставі договору № 15/1/221348 від 29.12.2006 р.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги КП «Жилкомсервіс»відмовити повністю, а рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. поданій справі залишити без змін. При цьому, позивач пояснює, що під час розгляду цієї справи за вимогою суду представники позивача і відповідача надали для огляду в судовому засіданні два оригінали спірного договору, скріпленого печатками та підписами уповноважених осіб з обох сторін. Судом було встановлено, що тексти наданих сторонами примірників договору ідентичні, і мова йде про один та той самий договір. Іншого договору, крім договору № 15/1/221348 від 29.12.2006 р., саме на такий вид робіт -по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків між КП «ХТМ»та КП «Жилкомсервіс»не укладалося. Всі акти виконаних робіт, що знаходяться в матеріалах даної справи, складені саме на виконання договору № 15/1/221348 від 29.12.2006 р.; скріплені печатками та підписами уповноважених осіб з обох сторін, а відтак є чинними, та такими, що підтверджують факт виконання КП «ХТМ»відповідних робіт та є підставою для розрахунків між сторонами.
Представник позивача у суді апеляційної інстанції визнав наявність помилок у даті договорів, які зазначені у актах виконаних робіт, однак, вважає, що наявність цих помилок не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки наявні у справі акти містять посилання на номер договору та його предмет (роботи по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків), інших договорів (про що не заперечує і відповідач) на дані роботи між сторонами не укладалося, факт виконання робіт відповідач не спростовує.
Що ж стосується номеру договору (№ 15/1/221348), представник позивача зазначив, що зазначення через дріб номеру 221348, який відсутній у примірнику відповідача, є номером внутрішньої реєстрації договору у позивача (оскільки проект договору готувався відповідачем), та відповідне не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, як зазначено вище, примірники договору позивача та відповідача є тотожними за виключенням зазначеного номеру внутрішньої реєстрації.
Окрім того, представник позивача стверджує, що у 2009 р. між сторонами по даній справі вже розглядалися вимоги позивача про стягнення заборгованості по вказаному договору за попередній період (справа № 33/182-09), та в межах даної справи укладена мирова угода, що затверджена господарським судом Харківської області ухвалою від 27.08.2009 р. У вказаній мировій угоді та ухвалі суду зазначено про те, що сторони підтверджують суму боргу, що виникла станом на 01.03.2009 р. за виконані роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків саме по договору № 15/1/221348.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач у грудні 2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 51284419,79 грн. боргу за договором № 15/1/221348 від 29.12.2006 р. за період з березня 2009 р. по жовтень 2010 р., посилаючись на неналежне виконання останнім умов договору, а саме, не оплату виконаних робіт на підставі актів здачі -приймання таких робіт.
Відповідач, не спростовуючи факту виконання вказаних робіт, проти позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи свою позицію по справі тим, що надані позивачем акти здачі - приймання не є належними доказами на підтвердження позовних вимог (відповідна позиція відповідача викладена і в апеляційній скарзі).
Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами 29.12.2006 р. між КП «Харківські теплові мережі»та КП «Жилкомсервіс»було укладено договір № 15/1/221348 про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків (у примірнику відповідача № договору 15/1, умови договору тотожні).
Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а відповідач зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт ( п.п.1.1,1.2 договору).
Пунктом 6.3 договору передбачено, що здача -приймання виконаних робіт проводиться сторонами, відповідно до виконаних робіт протягом 5 днів, після закінчення розрахункового місяця.
Пунктами 7.4 та 7.5 договору передбачено, що оплата робіт виконавцю здійснюється шляхом щоденного перерахування замовником грошових коштів, отриманих на розподільчий рахунок від споживачів житлово-комунальних послуг, у відсотковому відношенні від загальної суми квартирної плати з урахуванням субсидій та пільг. Остаточний розрахунок проводиться до 15 числа після закінчення розрахункового періоду на підставі акту виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «ХТМ»прийняті на себе зобов'язання виконало, на підтвердження чого надало акти здачі - приймання виконаних робіт, які скріплені печатками та підписами уповноважених осіб обох сторін (а.с. 17-152 т. 1, 1-37 т.2). Претензій щодо якості виконаних робіт у відповідача не було, що зазначено в даних актах.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оплату за виконані роботи позивачем за спірний період у сумі 51284419,79 грн. не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( ст.174 ГК України).
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Враховуючи наведені обставини справи та положення чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги КП «ХТМ», мотивуючи своє рішення тим, що між сторонами було укладено один договір № 15/1/221348 від 29.12.2006 р. на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків, зобов'язання за яким щодо оплати виконаних робіт у встановлені договором строки відповідач не виконав. Підставою для задоволення позовних вимог послугували акти здачі - приймання виконаних робіт, підписані уповноваженими особами та скріпленими печатками сторін, факт виконання яких відповідачем не спростовується.
Щодо посилань відповідача на те, що деякі акти виконаних робіт містять посилання на іншу дату договору, а тому не можуть бути належними письмовими доказами та на інші обставини, колегія суддів зазначає, що відповідні факти невірного вказання дати договору дійсно мають місце (про що визнав і представник позивача у судовому засіданні), разом з тим, на думку колегії суддів, відповідне не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки всі акти виконаних робіт містять в собі посилання на те, що виконані роботи є роботами по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків, тобто, роботами, що передбачені спірним договором, іншого договору саме на такий вид робіт між сторонами не укладалося.
При цьому, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що всі акти виконаних робіт підписані директором підприємства відповідача без заперечень, хоча він міг та повинен був послатися на невірну дату договору у актах при їх підписанні, направити позивачу такі акти для виправлення, однак, відповідного не зробив.
Що ж стосується посилання відповідача на те, що всі спірні акти складені саме на виконання договору № 15/1, тоді як позивач просить стягнути суму заборгованості на підставі договору №15/1/221348 від 29.12.2006 р., під час апеляційного провадження колегією суддів було встановлено, що примірник договору за № 15/1 та примірник договору № 15/1/221348 є одним і тим же договором, їх умови є тотожними. Як пояснив представник позивача у суді апеляційної інстанції, зазначення через дріб номеру 221348, який відсутній у примірнику відповідача, є номером внутрішньої реєстрації договору у позивача (оскільки проект договору готувався відповідачем).
Отже, на думку колегії суддів, відповідне не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, як зазначено вище, примірники договору позивача та відповідача є тотожними за виключенням зазначеного номеру внутрішньої реєстрації.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у 2009 р. між сторонами по даній справі вже розглядалися вимоги позивача про стягнення заборгованості по вказаному договору за попередній період (справа № 33/182-09), та в межах даної справи укладена мирова угода, що затверджена господарським судом Харківської області ухвалою від 27.08.2009 р. (т.2 а.с. 77-80). У вказаній мировій угоді та ухвалі суду зазначено про те, що сторони підтверджують суму боргу, що виникла станом на 01.03.2009 р. за виконані роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків саме по договору № 15/1/221348.
Отже, факт наявності між сторонами договірних відносин в межах договору № 15/1/221348 від 29.12.2006 р. підтверджений вищевказаним судовим рішенням у справі № 33/182-09 (ухвала про затвердження мирової угоди від 27.08.2009 р.),в якій брали участь ті ж сторони, що і у даній справі, а відтак, в силу приписів ст. 35 ГПК України такий факт не потребує доведенню у межах даної справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що станом на дату подання позову позивачем належними та обґрунтованими доказами доведено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у межах спірного договору у сумі 51284419,79 грн. Всі обставини справи у повному обсязі та належно з'ясовані місцевим господарським судом, а висновки суду, викладені у оскаржуваному судовому рішенні відповідають фактичним обставинам справи. Під час апеляційного провадження позивачем додатково на підтвердження своїх вимог надано докази внесення сум податку на додану вартість по спірним актам до складу податкових зобов'язань, як то передбачено положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».
Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, а відтак, рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. у справі № 65/334-10 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга КП «Жилкомсервіс»- без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99,101, 102, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жилкомсервіс»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. у справі № 65/334-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
.
Головуючий суддя О.В.Шевель
суддя Я.О.Білоусова
суддя О.А.Пуль
повний текст постанови складено 02. 06.2011 р.