Іменем України
02 червня 2011 року Справа № 5002-11/5246-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Антонової І.В.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився - Феодосійська міська рада АР Крим;
представник відповідача: ОСОБА_1, довіреність №23 від 18.04.2011р. - Відкрите акціонерне товариство "АТП-1263";
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "АТП - 1263" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С. С. ) від 10 березня 2011 року у справі №5002-11/5246-2010
за позовом Феодосійської міської ради (вул. Земська, 4, м. Феодосія,98100)
до Відкритого акціонерного товариства "АТП - 1263" (вул. Глінки, 63, м. Сімферополь,95022)
про зміну умов договору оренди землі
Позивач -Феодосійська міська рада АР Крим звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача -Відкритого акціонерного товариства "АТП-1263" про зміну умов договору оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 040701900007 від 19.01.2007р., виклавши пункти договору в наступній редакції позивача:
- п. 1 слова "зона "Промислово -складська 2" №99", читати: "з 01.01.2009р. економіко -планувальна зона №40";
- п. 5 читати у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. (включно) -3 674 887,76 грн., з 1.01.2009р. -7 507 037,78 грн.";
- п. 9 договору читати в наступній редакції: "Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. (включно) -грошовій формі із зазначенням 4 відсотків грошової оцінки земельною ділянки та розміром 146 995,51 грн., з 01.01.2009р. у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 225 211,13 грн. за рік";
- п. 10 читати у наступній редакції: "Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством";
- п. 12 абзац 2 -читати у наступній редакції: "Зміни розмірів земельного податку, підвищення цін тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством";
- п. 33 читати у наступній редакції: "Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, які являються невід'ємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним із дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду";
- доповнити п. 43 у наступній редакції: "Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки, крім випадків визначених законом".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року (суддя Потопальський С. С.) у справі №5002-11/5246-2010 позов задоволено частково, вирішено змінити умови договору оренди землі від 29.12.2006р., реєстраційний номер 040701900007, виклавши пункти договору в наступній редакції:
- П. 1 -слова "зона "Промислово -складська 2" №99" читати: " економіко -планувальна зона №40";
- П. 5 - "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 949 953,01 гривень";
- П. 9 -"Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься орендарем, починаючи з дня набрання законної сили судовим рішення, яким внесено ці зміни, у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та загальним розміром 225 211,13 грн. за рік, "
В задоволенні позову про внесення інших змін до договору відмовлено.
Також, вирішено питання, щодо розподілу судових витрат.
Зазначений судовий акт ґрунтується на нормах Цивільного кодексу України, зокрема ст. 11, 652, нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік і внесенням змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р., нормами Закону України "Про плату за землю" та мотивоване тим, що в зв'язку з істотною зміною обставин в частині суми орендної плати, через нову нормативну грошову оцінку землі в місті Феодосія, законодавцем був змінений розмір орендної плати, що в свою чергу стало підставою для внесення відповідних змін в договір оренди з ціллю приведення його у відповідність з чинним законодавством.
Також, місцевий господарський суд враховуючи нову Технічну документацією з нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії, затвердженої рішенням 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008р. №1698, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зміни найменування зони земельної ділянки з "Промислово -складської 2" №99" на економіко -планувальну зону №40.
В свою чергу, суд першої інстанції не погодився з тим, що орендна плата за рік повинна бути встановлена з 01 січня 2009 року, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Крім того, місцевий господарський суд не знайшов правових підстав для внесення змін до пунктів 10, 12, 33, 43 договору оренди землі, через недоведеність позивачем необхідності внесення таких змін та зазначив, що наявність затвердженого постановою КМУ типового договору оренди землі не є підставою для внесення змін до раніше укладених та чинних договорів.
Вважаючи, що рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, Відкрите акціонерне товариство "АТП-1263" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що рішенням господарського суду АР Крим від 15 лютого 2011 року у справі №5002-5/6215-2010 визнано недійсним пункти 4.1, 5 рішення Феодосійської міської ради від 29 серпня 2008 року "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії" в частині зміни розмірів орендної плати та визнано право, в тому числі і ВАТ "АТП-1263", на користування орендними земельними ділянками в частині розмірів, ставок і порядку розрахунку орендної плати на умовах договорів оренди укладених з Феодосійською міською радою до 01 січня 2009 року без врахування нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії і рішення Феодосійської міської ради від 28 листопада 2008 року №1842 "Про введення ставок орендної плати за землю".
Таким чином, з урахуванням наведеного, апелянт вважає, що в зв'язку з набранням чинності вищевказаного рішення господарського суду АР Крим у справі №5002-5/6215-2010, фактично втрачає чинність оскаржуване рішення, яким змінено ставку орендної плати за орендну земельної ділянки.
Також, заявник стверджує, що договором не передбачено такої підстави для перегляду орендної плати, як зміна ставки земельного податку та договором не передбачена залежність розміру орендної плати від зміни законодавства.
До того ж, відповідач посилається на те, що 01 січня 2011 року в зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України втратив чинність Закон України "Про плату за землю", а тому відпали підстави які слугували для подання позову та знову змінилося законодавство, яке регулює порядок визначення орендної плати.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "АТП-1263" прийнято до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Воронцова Н. В., судді Заплава Л. М. і Остапова К. А.
Розпорядженням В. о. голови суду Латиніна О. А. від 19 травня 2011 року, у зв'язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. у складі колегії, замінено на суддю Проценко О. І.
19 травня 2011 року на адресу суду надійшов відзив Феодосійської міської ради на апеляційну скаргу, в якій остання просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки пунктом 13 спірного договору оренди встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зокрема зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції та в інших випадках передбачених законом, а зміна ціни землі призвела до зміни розміру земельного податку та орендної плати, в зв'язку з чим виникли підстави для перегляду останньої і внесення необхідних змін до договору оренди.
Також, позивач спрямував на адресу суду докази оприлюднення рішення Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008р. та №1842 від 28.11.2008р.
У судовому засіданні, яке відбулося 02 червня 2011 року, брав участь тільки повноважний представник відповідача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Також, від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом України пов'язаної з нею справи №5002-5/6212-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма„Такт"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Плеяда ЛТД"; фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; Малого багатопрофільного виробничого приватного підприємства "Алла Прима" ; Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Передові технології парашутобудування"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторгмайолика"; фізичної особи-підприємця ОСОБА_3; Відкритого акціонерного товариства "АТП-1263"; фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; Закритого акціонерного товариства "Феодосійський завод будівельних матеріалів"; фізичної особи-підприємця ОСОБА_5; Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрит"; фізичної особи-підприємця ОСОБА_6; фізичної особи-підприємця ОСОБА_7; Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Шельф" ; фізичної особи-підприємця ОСОБА_8; фізичної особи-підприємця ОСОБА_9; Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-2000"; фізичної особи-підприємця ОСОБА_10; Приватного підприємства "Орбіталь"; фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 до Феодосійської міської ради про визнання недійсними пункт 4.1 та пункт 5 рішення Феодосійської міської ради від 29 серпня 2008 року №169/8 „Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Феодосії” в частині односторонньої зміни розмірів орендної плати на землю в додаткових угодах до договорів оренди та проведення з 1 січня 2009 року перерахунку орендної плати по всім договорам оренди землі що укладені та пройшли державну реєстрацію, з використанням даних нормативної грошової оцінки земель міста Феодосії, виконаної Українським ДНДІПМ „Гіпроград”, яка була об'єктом державної землевпорядної експертизи від 10 вересня 2007 року№548-07 Державного агентства земельних ресурсів України, та визнати право співпозивачів на користування орендованими земельними ділянками в частині розмірів, ставок і порядку розрахунку орендної плати на умовах договорів оренди з Феодосійською міською радою, укладених до 1 січня 2009 року - без врахування нормативної грошової оцінки земель міста Феодосії, виконаної Українським ДНДІПМ "Гіпроград" і рішення Феодосійської міської ради від 28 листопада 2008 року №1842 "Про введення ставок орендної плати за землю".
В підтвердження чого, відповідач представив копію ухвали Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року у вказаній справі про прийняття касаційної скарги до розгляду.
Колегія суддів, розглянувши вищевказане клопотання відповідача, дійшла висновку про відсутність законних підстав для його задоволення у зв'язку з наступним.
Згідно зі ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Отже, з огляду на наведену норму, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2011 року у справі № 5002-5/6215-2010, якою скасоване рішення суду першої інстанції, набрала законної сили з дня її прийняття, тобто -05.04.2011р.
За правилами частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори.
Враховуючи, що постанова у справі № 5002-5/6215-2010 набрала законної сили 05.10.2010р. з моменту її прийняття Севастопольським апеляційним господарським судом, якою спір між сторонами був вирішений по суті та відповідачем не було представлено доказів зупинення її виконання, у суду відсутні підстави для застосування положень частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідач також в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання позивачем витребуваних судом доказів, а саме невід'ємних частин до спірного договору оренди.
Проте, колегія суддів також залишає без задоволення вказане усне клопотання відповідача, з підстав його необґрунтованості, оскільки надання вказаних документів не входять в предмет доказування по даній справі, де предметом спору є саме зміна умов договору оренди землі та їх непредставлення суду, ніяким чином не перешкоджає розгляду справи по суті, так як в матеріалах справи наявно достатньо належних та допустимих доказів для вирішення спору.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до норм статі 22 ГПК України - явка в судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що судом явка позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, позивач належним чином сповіщався про дату, місце і час слухання справи за адресою його реєстрації, вказаної в документах та скористався своїм правом на подання відзиву на скаргу, в якому виклав свою правову позицію щодо вимог відповідача. Судова колегія, визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представника позивача, оскільки його неявка, ніяким чином цьому не перешкоджає.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
На підставі рішення 10-ої сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради від 27.10.2006 року № 408 між Феодосійською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "АТП-1263" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 29 грудня 2006 року, відповідно до якого Феодосійська міська рада (Орендодавець) надає, а СПД ОСОБА_12. (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер ділянки -01 116 000 000 101 60 016 (а. с. 11, 17).
Пунктом 5 договору передбачено, що загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3 574 793,54 грн.
Відповідно до пункту 8 Договору строк оренди земельної ділянки встановлений до 27 жовтня 2016 року.
Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (з обліком коефіцієнту зональності - 2) та розміром 71 495,87 грн. за рік.
Договір зареєстрований в книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 19 січня 2007 року за № 040701900007.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року 161-XIV, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03 червня 2008 року № 309-VI, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
На виконання вказаної норми закону, рішенням 28-ої сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради "Про міський бюджет на 2008 рік" від 26 січня 2008 року № 1345 були внесені зміни до рішення 41-ої сесії 4-го скликання Феодосійської міської ради "Про введення ставок орендної плати за землю" від 30 вересня 2005 року № 2299, встановлений розмір річної орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду та використовуються для промисловості, рекреаційного призначення, громадського призначення, оздоровчого призначення, у розмірі 3 % від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 4.2 рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року №1698 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосія" затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м. Феодосія, відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель", з урахуванням даних економічної оцінки земель, розробленої з метою економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України, визначення розмірів земельного податку, та є вихідною базою для здійснення операцій із землею, відповідно до якої встановлено розмір земельного податку. Також відповідно до цієї "технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії" з 01.01.2009 року замість "зон" застосовуються "економіко-планувальні зони". Пунктом 4.1 рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року №1698 вказано на необхідність укладання додаткових угод до договорів оренди землі, з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства.
Вказане рішення, на даний час є чинним, оскільки доказів його скасування в судовому порядку, суду представлено не було.
Рішенням 41 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 28.11.2008 року №1842 "Про введення ставок орендної плати на землю" встановлено розмір річної орендної плати для інших видів діяльності відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, що дорівнює 3% їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до норм Закону України "Про основи регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ці рішення органу місцевого самоврядування були опубліковані в засобах масової інформації, а саме в газеті "Победа", яка є офіційним друкарським органом цієї ради, тим самим були доведені до відома орендаря (а. с. 34-35, том 2).
Слід зазначити, що рішення 41 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 28.11.2008 року №1842 "Про введення ставок орендної плати на землю" було оскаржене в судовому порядку та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2011 року у справі №5002-5/6215-2010 рішення господарського суду АР Крим від 15 лютого 2011 року скасоване, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання недійсним цього рішення відмовлено, вказана постанова набрала законної сили із дня її проголошення.
В зв'язку з чим, рішення 41 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 28.11.2008 року №1842 також є чинним, так як доказів визнання недійсним чи скасованим в судовому порядку, сторонами представлено не було.
Також, враховуючи наведене, посилання скаржника на рішення господарського суду АР Крим від 15 лютого 2011 року у справі №5002-5/6215-2010 колегія суддів вважає неспроможними, оскільки воно скасоване апеляційною інстанцією, а відтак не набрало законної сили.
На виконання вищевказаних рішень,
24 грудня 2009 року за вих. № 02-30-208 Феодосійською міською радою був надісланий відповідачу проект додаткової угоди від 28 жовтня 2009 року до договору оренди землі від 19 січня 2007 року реєстраційний № 040701900007, відповідно до якої було запропоновано деякі пункти договору оренди викласти в редакції позивача та змінити розмір орендної плати (а. с. 14-15, том 1).
Факт отримання відповідачем вказаного листа, підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №463994 від 30.12.2009р. (а. с. 16, том 1).
Однак, відповідач відповіді на вказаний лист позивачу, так і не надіслав та додаткову угоду не підписав.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з недосягненням згоди щодо зміни умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV, зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про оренду землі") відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з частинами першою та третьою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, № 280/97-ВР, зі змінами та доповненнями, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Частинами 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Цивільний кодекс України) встановлено, що цивільні права і обв'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 189 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Господарський кодекс України), статтею 632 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору, у випадках, встановлених законом застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 12 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін тарифів, зміни коефіцієнтів індексації; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вени орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, сторони домовилися про те, що договір може бути змінений при певних обставинах, перелік яких не є вичерпним. Умови договору оренди не виключають можливість зміни суми орендної плати через зміну нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Феодосійського міського управління земельних ресурсів від 08.10.2010р., №1512/94-02 нормативна грошова оцінка земельної ділянки по 3 км автотраси Феодосія -Джанкой (р-н с. Степове), міста Феодосія складає 7 949 953,01 грн. Вказана ділянка відноситься до економіко-планувальної зони № 40 (а. с. 25, том 1).
Матеріали справи свідчать, що станом на момент укладення договору оренди землі від 29.12.2006р. нормативно грошова оцінка переданої відповідачу земельної ділянки складала 3 574 793,54 грн.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003, № 1378-IV, зі змінами та доповненнями, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.
Тому здійснення нормативної грошової оцінки землі, внаслідок якої змінився її розмір та віднесено її до іншої економіко-планувальної зони, відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідно до цього, зміна ціни землі призвела до зміни розміру земельного податку та орендної плати, у зв'язку з чим виникли підстави для перегляду останньої та внесення необхідних змін до договору оренди.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Таким чином законодавством передбачено здійснення нормативно-грошової оцінки земель. Така оцінка здійснена у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Феодосійського міського управління земельних ресурсів від 08.10.2010р., №1512/94-02.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, щодо внесення змін в пункти 1, 5, 9 спірного договору оренди землі.
Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вже зазначалось, 24 грудня 2009 року за вих. № 02-30-208 Феодосійською міською радою було запропоновано відповідачу внести певні зміни в договір оренди, проте відповідач надісланий позивачем проект додаткової угоди не підписав та не надав письмової відповіді на лист.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозиція щодо зміни істотних умов договору повинна містити істотні умови договору.
Умови договору оренди не виключають можливості зміни суми орендної плати через зміну нормативної грошової оцінки землі. Ці обставини змінилися настільки, що якби сторони могли передбачити інший розмір нормативної грошової оцінки землі, то вони б уклали договір на інших умовах - передбачили більшу суму орендної плати.
При цьому, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Зміна обставин зумовлена причинами, які зацікавлений орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися тому, що зобов'язання органу місцевого самоврядування переглядати у певний строк нормативну грошову оцінку землі встановлено законом.
Виконання договору на колишніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору - отримання орендної плати у розмірі, який не нижче встановленого мінімального розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки землі.
В даному Договорі не визначено, що ризик зміни обставин несе орендодавець. Тобто, одночасно є певні умови, з якими закон - частина друга статті 652 Цивільного кодексу України, пов'язує можливість зміни договору за рішенням суду.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року №309-УІ (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010р. по справі № 2-1/10068-2008.
Крім цього, згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття Феодосійською міською радою рішення 28.11.2008 року № 1842 "Про введення ставок орендної плати за землю" є підставою для внесення змін в договір сторін про оренду землі щодо орендної плати за землю, що цілком вірно і встановлено місцевим господарським судом.
При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування частини п'ятої статті 188 Господарського кодексу України щодо моменту, з якого вважається зміненим договір, відповідно до якої якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Що стосується змін до Договору оренди щодо порядку здійснення обчислення, перегляду розміру орендної плати, порядку зміни договору, доповнення договору пунктом 43, згідно з яким право оренди може відчужуватися та 33 щодо порядку внесення змін або розірвання договору, судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявність передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України умов, необхідних для внесення цих зміни до договору, при цьому слід зауважити, що відповідач заперечував проти внесення таких змін до Договору.
Прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови "Про затвердження Типового договору оренди землі" №220 від 02.03.2004р. не може бути підставою для внесення змін до діючого договору за рішенням суду.
Оскільки, згідно з положенням чинного законодавства України, зокрема статей 179, 184 Господарського кодексу України, наявність затвердженого постановою КМУ типового договору оренди є підставою для укладення в подальшому договорів на основі типового, а не внесення змін до раніше укладених та чинних договорів.
До того ж, законом не передбачена необхідність внесення змін до договору оренди лише задля того, щоб відобразити в ньому приписи статті 118 ЦК України та статті 93 ЗК України. Вказані положення закріплені на законодавчому рівні та є обов'язковими для сторін незалежно від їх наявності в умовах договору.
При цьому, на момент укладення спірного договору між сторонами Типова форма договору оренди землі вже була затверджена, а відтак позивач мав повне право при укладенні спірного договору, привести його умови у відповідність до Типового договору оренди землі. Проте, позивачем цього зроблено не було, а необхідність внесення таких змін саме на даний час, останнім не доведено.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд підставно залишив без задоволення позовні вимоги про внесення змін в договір оренди землі шляхом його доповнення пунктами 33 і 43, а також внесення змін до пунктів 10, 12, оскільки позивачем взагалі не доведено підстави для зміни умов останніх.
За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову з урахуванням приписів ч.4 ст. 188 ГК України, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстав для скасування якого колегія не вбачає.
При цьому, колегія суддів також не приймає посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом застосовані положення норм Закону України "Про плату за землю" які втратили чинність з 01.01.2011р. в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник в грудні 2009 року та провадження у даній справі, за позовом Феодосійської міської ради АР Крим, порушено ухвалою господарського суду АР Крим від 28 жовтня 2010 року (а. с. 1, том 1).
Відповідно до ч. 1 статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Конституційний суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно -правових актів) від 09 лютого 1999р. №1 -рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений в частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно -правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно -правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
Таким чином, з урахуванням наведеного та враховуючи, що на момент виникнення спору між сторонами у даній справі, діяв Закон України "Про плату за землю", а Податковий кодекс України набрав чинності тільки з 01.01.2011р., місцевий господарський суд правомірно та цілком обґрунтовано застосував до правовідносин сторін саме норми вищевказаного закону, яким на момент виникнення спору і регулювалися відносини, щодо плати за землю.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "АТП - 1263" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі №5002-11/5246-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді І.В. Антонова
О.І. Проценко