79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.05.11 Справа № 5008/117/2011
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 21.04.2011 р. б/н
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2011 р.
у справі № 5008/117/2011
за позовом ПАТ «Акціонерний банк «Київ», м.Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ужгород
про стягнення 1 266, 09 грн., в т.ч. 930 грн. заборгованості по орендній платі, 69, 18 грн. 3 % річних і 266, 91 грн. інфляційних втрат
За участю представників сторін:
від позивача -не з»явився;
від відповідача - не з»явився
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2011 р. у справі № 5008/117/2011 (суддя Якимчук Л.М.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю, стягнуто з відповідача на користь позивача 930 грн. заборгованості по орендній платі, 69, 18 грн. 3 % річних і 266, 91 грн. інфляційних втрат.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав неповного з”ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права.
Вимоги апеляційної скарги грунтуються виключно на тому, що оскільки господарським судом не врахований позивачем продаж 14.08.2008 р. спірного приміщення НАК «Укренерго», то договір оренди втратив чинність, отже, з 14.08.2008 р. позивач не є власником майна та не має права вимагати сплати основного боргу.
23.05.2011 р. до суду апеляційної інстанції поступило клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника (вх. № 4260).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Як встановлено судом першої інстанції, у вересні 2007 року між акціонерним комерційним банком "Київ", який з 11.06.2009 р. перейменований на ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" (орендодавець за договором, позивач у справі), та підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна (далі - договір) (а.с.7-9), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування об"єкт оренди: вбудовані приміщення заг. пл.113, 9 кв.м, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 на цокольному поверсі будинку, що знаходиться у власності банку, а саме: приміщення І площею 48,4 кв.м, ІІ площею 11 кв.м, ІІІ площею 22 кв.м, ІV площею 5,8 кв.м, V площею 8 кв.м, VІ площею 18,7 кв.м відповідно до плану цокольного поверху даної будівлі літери "А".
Згідно з п. 4.1 договору останній діє з 01.10.2007 р. до 31.12.2007 р. і набуває чинності з дня підписання сторонами акта прийому-передачі об"єкта оренди.
Пунктом 4.2 договору передбачено, якщо в термін не пізніше 2 місяців завершення дії цього договору ні одна із сторін письмово не заявить іншій стороні про відмову в продовженні договору, то він продовжує свою дію на тих же умовах.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2011 р. у справі № 5008/117/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов"язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, орендодавець виконав своє зобов"язання, передавши орендарю в користування об"єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2007 р., підписаним уповноваженими представниками сторін (а.с.10).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).
Згідно з п.5.1 договору орендна плата встановлена в розмірі 930 грн. на місяць і сплачується орендарем 1 раз на місяць не пізніше 5 числа місяця шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця.
Однак у зв"язку з неоплатою орендної плати за серпень 2008 року утворилась заборгованість у сумі 930 грн.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У матеріалах справи відсутні докази погашення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі в обумовлені договором строки, відповідач не спростував документально її відсутність як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, не долучивши платіжного доручення про сплату орендної плати за серпень 2008 року. Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов”язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.
Таким чином, позовна вимога про стягнення 930 грн. заборгованості по орендній платі є обгрунтованою та підставно задоволена судом першої інстанції.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за порушення умов даного договору відповідно до вимог чинного законодаства.
Позивач відповідно до ст.625 ЦК України за порушення строків оплати орендної плати нарахував відповідачу 266, 91 грн. інфляційних втрат і 69, 18 грн. 3 % річних за період з вересня 2008 по грудень 2010 року включно, які також обгрунтовано стягнуті господарським судом.
Як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій не приймає до уваги твердження відповідача про безпідставність нарахування йому орендної плати позивачем у зв"язку з припиненням дії договору, оскільки відповідно до п.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Крім того, суди обох інстанцій не погоджуються з покликанням відповідача про те, що з укладенням договору купівлі-продажу від 14.08.2008 р. договір оренди втратив чинність, оскільки ч.1 ст.770 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого перехід права власності на річ, передану в найм (оренду), не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі автоматично набуває прав та обов"язків наймодавця за договором найму і має їх виконувати до закінченя строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Також, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту приймання-передачі до договору, відповідач після укладення договору купівлі-продажу продовжував використовувати орендоване приміщення до 01.09.2008 р.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2011 р. у справі № 5008/117/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин