79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.05.11 Справа № з-21/141
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Кравчук Н. М.
суддів Гнатюк Г. М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Манявської сільської ради б/н від 10.03.2011р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2011р.
у справі № з-21/141
за позовом Манявської сільської ради, с. Манява, Богородчанський район, Івано-Франківська область
до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі ПП ОСОБА_1.), с. Манява, Богородчанський район, Івано-Франківська область
про визнання недійсними рішень Манявської сільської ради від 18.03.2006р. та від 25.12.2005р. та договору оренди земельної ділянки від 20.03.2006р.
учасники судового процесу в судове засідання: не з'явились
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2011р. (суддя Скапропвська І.М.) в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.03.2006р., укладеного на підставі рішення Манявської сільської ради від 18.03.2006р. відмовлено, стягнуто з Манявської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати на послуги адвоката в сумі 800,00 грн.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт недотримання на момент укладення спірного договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2011р. скасувати. Зокрема скаржник вказує на те, що судом не враховано порушення вимог ст. ст. 123, 151 Земельного кодексу України при укладенні договору оренди землі від 20.03.2006р., що згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі»є підставою для визнання недійсним такого договору оренди.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2011р.
Представники сторін у судове засідання 26.05.2011р. не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між Манявською сількою радою та приватним підприємцем ОСОБА_1. 20.03.2006р. укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в с. Манява по вул. Незалежності Богородчанського району площею 1338 кв. м. (а.с. 8).
Договір зареєстровано у Богородчанському районному відділі Івано-Франківської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.03.2006р. за №040629900003.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, зокрема частинами першою - третьою, п'ятою та шостою, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Спірний договір оренди позивач уклав на виконання рішення 21 сесії, четвертого демократичного скликання Манявської сільської ради від 18.03.2006р. про надання відповідачу в оренду земельної ділянки терміном на 10 років.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не подано суду документів, які підтверджують факт недотримання на момент укладення спірного договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема документів, які підтверджують, що зміст спірного договору суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що особи, які вчиняли правочин на мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про визнання недійсним договору оренди з підстав, передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України є необґрунтованою.
Щодо стягнення з позивача витрат на послуги адвоката в сумі 800,00 грн., то слід зазначити наступне.
У відповідності до ст.44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат. Таким підтвердженням може бути угода про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжне доручення або інший фінансовий документ, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Оскільки відповідачем документально підтверджені такі витрати, а саме подано суду угоду про надання юридичної допомоги від 10.01.2011року (а.с. 74) та розрахункову квитанцію серії АА №231326 про оплату наданих послуг на суму 800, 00 грн. (а.с. 73), то висновок суду першої інстанції про стягнення таких витрат є правильним.
Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання скаржника на порушення вимог ст. ст. 123, 151 Земельного кодексу України, що згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі»є підставою для визнання недійсним договору оренди землі від 20.03.2006р., оскільки таке порушення не підтверджується належними та допустимими доказами у справі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2011р. у справі № з-21/141 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати в місцевий господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.