"01" червня 2011 р.Справа № 15/31/5022-622/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер-Тернопіль" вул. Бродівська-Гріга, 3, м. Тернопіль, 46022
до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Житловик" вул. К. Савури, 3, м. Тернопіль, 46000
про cтягнення заборгованості в сумі 19 656,33 грн.
За участю представників сторін:
позивача: адвокат ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.01.2010р.,
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.05.2009р.
Суть справи:
Дочірнє підприємство фірма "Альтфатер-Тернопіль" вул. Бродівська-Гріга, 3, м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Житловик" вул. К. Савури, 3, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 19 656,33 грн..
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
За відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позов № 248 від 24.05.2011р., де позовні вимоги визнав повністю, а також надав суду витребувані документи.
Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач - Дочірнє підприємство фірма "Альтфатер-Тернопіль" вул. Бродівська-Гріга, 3, м. Тернопіль, зареєстроване Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 05.09.1995р., що підтверджується довідкою №31-22 від 17.05.2011р. Головного управління статистики у Тернопільській області, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
30.04.2007р. між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Житловик" вул. К. Савури, 3, м. Тернопіль (Замовник) та Дочірнім підприємством фірмою "Альтфатер-Тернопіль" вул. Бродівська-Гріга, 3, м. Тернопіль (Виконавець) укладено договір, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, накопичених у Замовника (п. 1.1. Договору).
Обсяги, режими, терміни та вартість надання послуг визначені п.2.1. Договору.
15.10.2008р. змінено п.2.1. Договору в частині вартості оплати та об'єму вивозу твердих побутових відходів. Середньомісячна вартість послуг по вивезенню твердих побутових відходів становить 1408,38 куб.м. х 15,20 грн. = 25 688,85 грн. з ПДВ.
У відповідності до п. 3.1. договору замовник зобов'язався оплатити вартість проведених робіт не пізніше 15 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Як випливає з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання згідно вищезазначеного договору виконав повністю, що підтверджується актом виконаних робіт №13383 від 31.12.2008р., підписаного представниками сторін без заперечень, претензій зі сторони відповідача стосовно невиконання Договору не поступало.
До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання, що випливають із договору про надання послуг. Так, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов'язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, виставлений позивачем рахунок-фактуру №13383/884 від 31.12.2008р. оплатив частково і як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, зокрема акт звірки розрахунків з 01.05.2008р. по 12.05.2011р., має заборгованість станом на час звернення до суду з позовом в сумі 19 656,33 грн..
Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму 19 656,33 грн. є правомірними, документально підтвердженими та визнаними відповідачем.
У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер-Тернопіль" вул. Бродівська-Гріга, 3, м. Тернопіль, про стягнення з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Житловик" вул. К. Савури, 3, м. Тернопіль заборгованості в сумі 19656,33 грн. обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Житловик" вул. К. Савури, 3, м. Тернопіль, код 33589430 на користь Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер-Тернопіль" вул. Бродівська-Гріга, 3, м. Тернопіль, код 22601875 -19 656,33 грн. заборгованості за надані послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, 196,56 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "03" червня 2011р. через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська