Іменем України
01 червня 2011 року справа № 5020-338/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-338/2011
за позовом Фонду комунального майна Севастопольською міської Ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Телеком»
про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 100 711,10 грн, розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно,
за участю представників:
позивача -Позняков С.О., довіреність б/н від 05.01.2011, головний спеціаліст юридичного відділу;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 21.03.2011;
Суть спору:
10.03.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Телеком»про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 100 711,10 грн, у тому числі: основана заборгованість за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року в сумі 21 773,05 грн, пеня -1137,78 грн, 30% річних -2553,79 грн, штраф -75246,48 грн, розірвання договору оренди та спонукання повернути (звільнити) Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради орендоване майно -вбудовані нежитлові приміщення напівпідвалу в цілому, загальною площею 107,0 кв.м, що розташовані за адресою місто Севастополь, вулиця Генерала Петрова, 21.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.03.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.
06.04.2011 від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 21 773,05 грн у зв'язку з погашенням відповідачем основної суми боргу (арк.с.45).
Відповідач у в судовому засіданні усно пояснив, що рахунків на оплату орендної плати від позивача не отримували.
У порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами суду від 06.04.2011, 12.05.2011 строк вирішення спору продовжувався за клопотаннями представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін
22.07.2010 між Територіальною громадою м. Севастополя в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Телеком»(Орендар) укладено договір оренди №85-09 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення напівпідвалу в цілому, загальною площею 107,0 кв.м, що розташовані за адресою місто Севастополь, вулиця Генерала Петрова, 21, для використання для подання послуг населенню по телефонізації, складські приміщення, яке перебуває на балансі КП РЕП-17. Строк дії Договору встановлений до 19.08.2014 /арк.с.14-16/.
Зазначений Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів (арк.с.16, 19).
Факт передання приміщення підтверджується актом прийому-передачі вказаного майна від 22.07.2010 (арк.с. 18).
Відповідно до пунктів 3.1 -3.3 цього Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. З липня 2010 року орендна плата складає 2 090,18 грн за місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно. З 01.01.2010 Орендар сплачує орендну плату в розмірі 1950,00 грн, яка корегується на індекс інфляції за весь період. Сторони також встановили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Як зазначив позивач, зобов'язання щодо оплати оренди відповідач виконує неналежним чином та несвоєчасно, у зв'язку з чим за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року за ним склалась заборгованість в сумі 21 773,05 грн.
Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.
В процесі розгляду справи відповідач погасив суму основного боргу, проте проти позовних вимог заперечує, стверджує, що не отримував від позивача рахунків на оплату оренди оскільки змінив фактичну адресу, про що було повідомлено позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Статтями 10, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьої статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та частиною третьої статті 285 Господарського кодексу України.
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач зобов'язався перераховувати позивачу орендну плату на зазначені у Договорі рахунки не пізніше 20 числа поточного місяця.
Таким чином, твердження відповідача щодо неотримання їм рахунків на оплату оренди у зв'язку із зміною фактичної адреси, є неспроможним, оскільки Договором прямо зазначено та оговорено порядок та строки оплати оренди. Крім того, відповідач не подав суду доказів того, що він повідомив позивача про зміну адреси, лист, на який він посилається як на підставу своїх заперечень (арк.с.74), не є належним доказом оскільки не підтверджує надсилання його позивачу.
Таким чином, у відповідача за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 21 773,05 грн.
Відповідач після порушення провадження у справі 11.03.2011 погасив суму основного боргу в розмірі 21 773,05 грн, що підтверджується виписками банку (арк.с. 60-61) у зв'язку з чим в цей частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач також просять стягнути з відповідача пеню за порушення строку внесення орендної плати у розмірі 1 137,78 грн та штрафу в сумі 75 246,48 грн за прострочення внесення орендної плати більше 60 календарних днів.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.5 Договору передбачено, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
У пункті 8.7 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжувався більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків штраф у сумі, що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за Договором.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунки пені та штрафу (арк.с. 11-12), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1137,78 грн та штрафу в сумі 75 246,48 грн такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач також просять стягнути з відповідача 30% річних за прострочку виконання грошового зобов'язання у розмірі 2553,79 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 8.6 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжувався більш ніж 30 календарних днів Орендодавець вправі вимагати, а Орендар сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних (арк.с. 13), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 2553,79 грн такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу позивач вимагає розірвати договір оренди №85-09 від 22.07.2010 та зобов'язати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.
Частиною третьою статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Проте, відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 N50/101-08).
Дана правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 15.01.2010 №01-08/12 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”.
Оскільки відповідачем тривалий час (понад трьох місяців) не виконувались зобов'язання щодо оплати за користування орендованим майном суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача та розірвати договір оренди №85-09 від 22.07.2010, зобов'язав відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.
Пунктом 7.6 Договору передбачено, що дія Договору припиняється, зокрема, за рішенням суду.
Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 2.6 Договору передбачено, що у випадку припинення договору Орендар повинен бути повернений (звільнений) Орендодавцю.
Таким чином, вимоги позивача про розірвання Договору та зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю також підлягають задоволенню.
У зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу після надходження до суду позовної заяви, суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1092,11 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Керуючись статтями 2, 10, 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759 Цивільного кодексу України, статтями 20, 188, 193, 230-232, 283-286 Господарського кодексу України, статтями 22, 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, статтями 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Телеком» (99011, місто Севастополь, вулиця Генерала Петрова, 21, ідентифікаційний код 33712969) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) заборгованість з орендної плати за договором оренди №85-09 від 22.07.2010 у розмірі 78938,05 грн, у тому числі 1137,78 грн -пені, 2553,79 грн -30% річних, 75246,48 грн -штраф (97% - місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 в ГУ ГКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 22080400 -76678,19грн; 3% - місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 в ГУ ГКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007 -2259,86грн), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1092,11 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн на реквізити -р/р №37188003000416 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Розірвати договір оренди №85-09, укладений 22.07.2010 між Територіальною громадою м. Севастополя в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Телеком».
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Телеком» (99011, місто Севастополь, вулиця Генерала Петрова, 21, ідентифікаційний код 33712969) у десятиденний термін після набрання рішенням законної сили звільнити вбудовані нежитлові приміщення напівпідвалу в цілому, загальною площею 107,0 кв.м, що розташовані за адресою місто Севастополь, вулиця Генерала Петрова, 21 та передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).
5. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу в розмірі 21 773,05 грн -припинити.
Суддя І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 06.06.2011.