Іменем України
23 травня 2011 року справа № 5020-7/059-3/048
За позовом Військової частини А 4424,
ідентифікаційний код 24291870
(вул. Дибенка, 1-А, м. Севастополь, 99028)
до Товариства з обмеженою відповідальністю
„Виробничо-комерційна фірма „ГЕВС ЛТД”,
ідентифікаційний код 20742212
(вул. Леніна, 18, м. Севастополь, 99011)
про стягнення 9 817,00 грн,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (Військова частина А 4424) -ОСОБА_1, представник, довіреність від 15.10.2010;
відповідач (ТОВ „Промислово-комерційна фірма „ГЕВС ЛТД”) -Лісник В.Г., директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі 15.02.2008.
Обставини справи:
Військова частина А 4424 (далі -позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „ГЕВС ЛТД” (далі -відповідач) про стягнення 9817,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час ремонту судна фізичних полів „Сєвєродонецьк”, який належить військовій частині А 4424, відповідачем було знято і здано на металобрухт певне майно, а тому відповідач має відшкодувати вартість цього майна в сумі 9817,00 грн.
Відповідач надав відзив на позов /арк. с. 19/, в якому зазначив, що ніколи не мав і не має договірних відносин із позивачем, а питання про відшкодування вартості демонтованого обладнання вирішено під час розгляду справи № 5020-3/033-12/215-3/339.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -
18.12.1998 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „ГЕВС ЛТД” (Виконавець) та військовою частиною А 0184 (Замовник), яка в подальшому, додатковою угодою № 5 від 24.06.2005, була замінена на Міністерство оборони України в особі заступника міністра оборони України /арк. с. 54-55/, був укладений договір № 55-98/62-00 на виконання ремонту СФП „Северодонецьк” проекту 18061, зав. № 304 /арк. с. 44-46/.
За твердженням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „ГЕВС ЛТД” при виконанні ремонту на судні фізичних полів (СФП) „Сєвєродонецьк”, яке перебуває на бухгалтерському обліку військової частини А 4424, задефектовано та визнано неремонтнопридатним певне обладнання, а саме:
1) Насос 2 ВВ 1,6/1б -1,6/4б -кількістю 2 шт.;
2) Насос ЦВС 10/40 -2 шт.;
3) Компресор повітряний ЕК-3с -1 шт.;
4) Електродвигун реф. установки ВФ-3мс/11 -1 шт.;
5) Теплообмінні апарати ВХД -4 шт.;
6) Теплообмінні апарати МХД -4 шт.,
після чого вказане майно було здано на металобрухт.
За оцінкою позивача вартість майна склала 9817,00 грн.
Керуючись Положенням про організацію ремонту, переобладнання і модернізації бойових кораблів, допоміжних суден і базових плавучих засобів ВМФ, введеним в дію ГК ВМФ від 23.05.1973 № 195, позивач вимагає від ТОВ „ВКФ „ГЕВС ЛТД” відшкодування вартості неповернутого обладнання.
21.09.2009 позивач надіслав відповідачеві претензію № 449 із вимогою відшкодувати залишкову вартість вищевказаного майна /арк. с. 7/.
Відповідач вимогу позивача щодо відшкодування йому залишкової вартості спірного майна не виконав, що і стало причиною для звернення останнього до суду із даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникають з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, регулюються положеннями Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на Акт визначення залишкової вартості майна СФП „Сєвєродонецьк” від 01.09.2008 /арк. с. 8/, розрахункову відомість залишкової вартості майна СФП „Сєвєродонецьк” станом на 01.09.2008 /арк. с. 8 -зворотний бік/ та Наказ командира військової частини А 4424 (по господарчій діяльності) № 26 від 30.03.2009 /арк. с. 18/, згідно з якими залишкова вартість демонтованого обладнання (за винятком повернутого компресора до реф. установки ВФ-3МС/11) -9817,00 грн.
Водночас, відповідачем надано Акт технічного стану судна контролю фізичних полів „Сєвєродонецьк”, перевірки фактично виконаних робіт з ремонту судна контролю фізичних полів „Сєвєродонецьк”, визначення переліку матеріальних засобів, які було придбано, але не використано для ремонту, і які підлягають передачі, та визначення обсягу виконаних робіт за статтею „Інші спеціальні витрати” (витрати на утримання судна та розроблення (закупку) науково-технічної продукції) від 17-18.04.2009 /арк. с. 71-80/ та Відомість визначення залишкової вартості військового майна СФП „Сєвєродонецьк” станом на 30.04.2009 /арк. с. 69-70/.
Порівнявши наведені відомості суд встановив, що вони мають істотні розбіжності у зазначенні ваги, ціни, матеріалу виробів тощо, а також самої методики визначення залишкової вартості.
Так, відповідно до розрахункової відомості залишкової вартості майна СФП „Сєвєродонецьк” станом на 01.09.2008, наданої позивачем /арк. с. 8 -зворотний бік/, спірне майно має такі характеристики:
- насос 2 ВВ 1,6/1б -1,6/4б -кількість 2 шт.; метал виробу -бронза, вага -60 кг; залишкова вартість 2256,00 грн;
- насос ЦВС 10/40 -2 шт.; метал виробу -бронза, вага -56,300 кг; залишкова вартість 2116,880 грн;
- компресор повітряний ЕК-3с -1 шт.; метал виробу -сталь, вага -910 кг; залишкова вартість 819,00 грн;
- електродвигун реф. установки ВФ-3мс/11 -1 шт.; метал виробу -мідний сплав, вага -70 кг; залишкова вартість 924,00 грн;
- теплообмінні апарати ВХД -4 шт.; метал виробу -алюм. сплав та сталь, вага -24,4 кг та 1,9 кг; залишкова вартість 712,48 грн та 6,84 грн відповідно;
- теплообмінні апарати МХД -4 шт. метал виробу -сталь та алюм. сплав, вага -24,4 кг та 1,9 кг; залишкова вартість 719,32 грн та 712,48 грн відповідно.
Загальна вартість демонтованого обладнання -9817,00 грн.
Листом № 654 від 30.11.2008 відповідач повідомляв командира в/ч А 4424 про невірне зазначення характеристик спірного майна /арк. с. 120/ із посиланням на відповідні довідкові матеріали.
Згідно з відомістю залишкової вартості військового майна СФП „Сєвєродонецьк” станом на 30.04.2009, затвердженою Департаментом розробки і закупівлі озброєння та військової техніки МОУ /арк. с. 69-70/, спірне майно має інші характеристики:
- насос 2 ВВ 1,6/1б -1,6/4б -кількість 2 шт. („сталь”) -71 кг -127,80 грн;
- насос ЦВС 10/40 -2 шт. („бронза”) -42 кг -1108,80 грн;
- компресор повітряний ЕК-3с -1 шт. („сталь”) -680,6 кг -612,54 грн;
- електродвигун реф. установки ВФ-3мс/11 -1 шт. -696,57 грн;
- теплообмінні апарати ВХД -4 шт. („ал.сплав”/„сталь”) -24,4 кг/1,9 кг - 719,32 грн (712,48+6,84);
- теплообмінні апарати МХД -4 шт. („ал.сплав”/„сталь”) -24,4 кг/3,1 кг - 723,64 грн (712,48+1,16).
Загальна вартість демонтованого обладнання -7700,77 грн.
При цьому суд зазначає, що на обох документах містяться підписи одних і тих самих посадових осіб позивача, тому за загальним правилом перевагу має документ, який складено пізніше.
За викладених обставин суд відхиляє надані позивачем в якості доказів Акт визначення залишкової вартості майна СФП „Сєвєродонецьк” станом на 01.09.2008 /арк. с. 8/ та Розрахункову відомість залишкової вартості майна СФП „Сєвєродонецьк” станом на 01.09.2008 /арк. с. 8 -зворотний бік/ як такі, що суперечать іншим наявним у матеріалах справи доказам.
Крім того суд зазначає, що листом № 342 від 26.08.2008 ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „ГЕВС ЛТД” зобов'язувалося відшкодувати вартість зданого на металобрухт майна за вартістю металобрухту Міністерству оборони України /арк. с. 10/.
Тому вартість демонтованого та неповернутого обладнання в сумі 7700,77 грн з від'ємним значенням включена до загальної суми фактичних витрат ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „ГЕВС ЛТД”, які прийняті Замовником (Міністерством оборони України) за договором № 55-98/62-00 від 18.12.1998 станом на 01.05.2009 /арк. с. 65/, та до Протоколу № 8 узгодження договірної ціни на фактично виконані роботи по Договору № 55-98/62-00 від 18.12.1998 з середнього ремонту СФП „Сєвєродонецьк” проекту 18061, зав. № 304 /арк. с. 66/.
Таким чином, позивач не довів того, що має право на відшкодування заявленої суми вартості неповернутого майна в розмірі 9817,00 грн, як і не обґрунтував самого розміру заявленої до стягнення суми.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги Військової частини А 4424 задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя підпис В.О. Головко
Повне рішення в порядку
статті 84 ГПК України
оформлено і підписано
01.06.2011.