79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.05.11 Справа№ 5015/2631/11
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (смт.Великий Любінь Городоцького району)
до відповідача:Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький машинобудівний завод” (м.Дрогобич)
про:стягнення заборгованості в розмірі 20 357,45 грн.
Суддя:В.М. Пазичев
При секретарі:І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_2-представник, довіреність від 23.05.2011 року
від відповідача:Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (смт.Великий Любінь Городоцького району) до Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький машинобудівний завод” (м.Дрогобич) про стягнення заборгованості в розмірі 20 357,45 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.05.2011 року. Ухвалою від 24.05.2011 року розгляд справи відкладено до 30.05.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.05.2011 року, про відкладення від 24.05.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
В судовому засіданні 30.05.2011 року позивач подав пояснення по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20 347,75 грн., 203,58 грн. -державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.05.2011 року, про відкладення від 24.05.2011 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 18.05.2011 року, та підписом повноважного представника відповідача на ухвалі від 24.05.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.
Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.05.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
05.01.2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (смт.Великий Любінь Городоцького району) (надалі -позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Дрогобицький машинобудівний завод” (м.Дрогобич) (надалі -відповідач) укладено Договір №Т-14 (надалі -Договір) про надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до п.1 Договору, позивач зобов”язався організовувати виконання перевезення вантажу на підставі наданих відповідачем Заявок-доручень, а відповідач зобов”язався оплатити послуги позивача.
На підставі вказаного вище договору між сторонами також було укладено наступні Договори-Заявки (далі -Заявки) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів:
1) договір-заявка від 23.11.2009 року про перевезення металу вагою 20 т. за маршрутом м.Дніпропетровськ - м.Дрогобич на суму 5 500,00 грн.;
2) договір-заявка від 19.10.2009 року про перевезення металу вагою 20 т. за маршрутом м.Дніпропетровськ - м.Дрогобич на суму 5 700,00 грн.;
3) договір-заявка від 21.10.2009 року про перевезення металу вагою 20 т. за маршрутом м.Дніпропетровськ - м.Дрогобич на суму 5 500,00 грн.;
4) договір-заявка від 02.11.2009 року про перевезення металу вагою 3 т. за маршрутом м.Дніпропетровськ -м.Дрогобич на суму 2 550,00 грн.
у вказаних договорах-заявках ВАТ “Дрогобицький машинобудівний завод” виступав у якості “Замовника”, а ФОП ОСОБА_1- у якості “Експедитора”.
Свої зобов”язання, згідно умов договорів-заявок, ФОП ОСОБА_1 виконала в повному обсязі. Зокрема, автомобілі було подано для перевезення, вантаж було прийнято, доставлено до місця призначення і видано вантажоотримувачу, що підтверджується відмітками отримувача у приймально-здавальній документації, накладних та видаткових накладних.
Крім того, факт виконання своїх зобов”язань позивачем підтверджується актами виконаних транспортно-експедиційних робіт.
Відповідно до умов укладених договорів -заявок, оплата мала бути проведена, згідно виставленого рахунку протягом 5-ти днів з моменту отримання оригіналів документів.
Рахунки та оригінали документів отримано відповідачем відразу після закінчення кожного перевезення, про що було підписано акти виконаних транспортно-експедиційних робіт. Крім того, відповідачу повторно було надіслано оригінали документів для оплати 16 грудня 2010 року, які було отримано відповідачем 21 грудня 2010 року, що підтверджується записами в повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте, станом на 12.05.2011 року, оплата відповідачем не здійснена.
Отже, станом на 12 травня 2011 року, сума основного боргу становить 19 250,00 грн.
Крім того, позивачем нараховані 212,01 грн. -3% річних за період з 30.12.2010 року до 12.05.2011 року, а також 895,44 грн. -інфляційні нарахування за період з 30.12.2010 року до 12.05.2011 року.
Отже, загальна сума боргу, що підлягає сплаті відповідачем становить 20 357,45 грн.
В судовому засіданні 30.05.2011 року позивач подав пояснення по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20 347,75 грн., 203,58 грн. -державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що регулюють дані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (смт.Великий Любінь Городоцького району) до Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький машинобудівний завод” (м.Дрогобич) в частині стягнення заборгованості в розмірі 20 347,75 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №96 від 11.05.2011 року на суму 203,58 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №97 від 11.05.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточненні позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький машинобудівний завод” (82109, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Бориславська,51/1; КОД єдрпоу 00153362, р/р 26004101088001 в ДФАТ “Укрінбанк” м.Дрогобич, МФО 325785, р/р 26002301125 у ВАТ “Кредитпромбанк”, МФО 385305, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79022, АДРЕСА_1 (поштова адреса; АДРЕСА_2; код ДРФО НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Львівському міському відділенні ВАТ “Ощадбанк” №6319, МФО 385048) - борг у сумі 20 347 (двадцять тисяч триста сорок сім) грн. 75 коп., 203 (двісті три) грн. 47 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.