91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
24.05.11 Справа № 18/76пд/2011.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес», смт. Станиця Луганська Луганської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Юникс», смт. Станиця Луганська Луганської області
про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 за дов. від. 22.04.2011;
від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 23.05.2011.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобілезаправної станції від 31.08.2010, який укладеного між сторонами за позовом.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 24.05.2011 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
31.08.2010 між сторонами за позовом був укладений договір купівлі-продажу автомобілезаправної станції, згідно якому, позивач продав відповідачу автомобілезаправну станцію, розташовану за адресою: смт. Станиця Луганська Луганської області, вул. Горького, 68.
Вказаний договір підписано директорами підприємств-сторін за договором, скріплено печатками підприємств, завірено нотаріально та зареєстровано у Державному реєстрі правочинів (витяг з Держреєстру мається у матеріалах справи).
Позивач у позовній заяві вказав, що договір укладено у супереч вимогам законодавства, так як ціна, яка вказана у договорі та за яку продане майно (8900 грн.) є нижчою ніж його ринкова вартість.
Позивач також зазначив, що договір від його імені підписано його директором ОСОБА_3, який не мав повноважень на підписання договору.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 24.05.2011 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу встановлено:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч. 1 ст. 632 ЦК України).
Сторони за позовом при укладенні оспорюваного договору домовилися, що позивач продає відповідачу майно за ціною 8900 грн., які позивач отримав до підписання цього договору (п. 2.1. договору).
Зміст оспорюваного договору, у цій частині, не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до п. 5.11. статуту позивача його директор має право укладати від його імені контракти, договори та інші угоди.
Договір від імені позивача підписано його директором ОСОБА_3
Крім того, згідно ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).
Оспорюваний позивачем договір був ним схвалений, що підтверджується вчиненням дій, що свідчать про прийняття його до виконання, зокрема, передачею відповідачу майна (акт приймання-передачі від 01.09.2010), прийняттям грошових коштів в сумі 8900 грн., що підтверджується квитанцією позивача до прибуткового касового ордеру № 1 від 01.09.2010.
Таким чином, доводи позивача про підписання договору неуповноваженою особою не приймаються судом до уваги і не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.
За таких обставин, в позові слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В позові відмовити.
24 травня 2011 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30 травня 2011 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко